Постанова № 18549017, 06.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/3468/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі: Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (дов.№6253/10/10-017 від 05.11.2010 року);

відповідача ОСОБА_2 (дов.б/н від 08.08.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3173Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 року у справі № 5023/3468/11

за позовом Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, м. Дергачі, Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК", м. Дергачі Харківської області

про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАСК", стягнення з відповідача майнової шкоди за незаконне демонтування гаражів, які належать на праві власності позивачу, у розмірі 135325,33 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 року у справі № 5023/3468/11 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 135325,33 грн. збитків. Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 1353,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 21 червня 2011 року у справі № 5023/3468/11 скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову у звязку зі спливом строку позовної давності. Зазначає, що власником спірних приміщень з 05.02.2008 року на підставі договору купівлі-продажу є ОСОБА_3, тому ТОВ "ДАСК" є неналежним відповідачем.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 01.08.2011 року (вх.№7386) представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, де зазначає, що строк позовної давності не сплинув, вважає, що перебіг позовної давності почався з 10.03.2009 року , коли постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008 року скасовано рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2007 року по справі №40/342-07, яким визнано право власності на будову по АДРЕСА_1 за ТОВ «ДАСК», справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області, а при новому розгляді справи, ухвалою господарського суду від 10.03.2009 року припинено провадження по справі. Вважає, що з дня винесення ухвали господарського суду Харківської області власником спірного майна є Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція

В судовому засідання 29.08.2011 року представник відповідача підтримує апеляційну скаргу. Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлених судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року по справі №40/342-07 визнано за ТОВ "ДАСК" право власності на гаражі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, площею забудови 80,0 м.кв., загальною площею 69,3 м.кв., визначені у технічному паспорті під літерами "Р", "С" та "Т", право власності на господарську будову - туалет, площею забудови 6,0 м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на незавершене будівництво мийки для автомобілів, площею забудови 1080,0 м.кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008 року рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2007 року по справі № 40/342-07 скасовано, а справу направлено до господарського суду Харківської області на новий розгляд. При новому розгляді справи за №57/261-08 позивач- ТОВ «ДАСК» відмовився від позову, відмова прийнята господарським судом та

ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2009 року провадження по даній справі було припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

До апеляційної скарги додано посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області договір купівлі-продажу від 05.02.2008 року, укладений між ТОВ "ДАСК" (продавець) та гр. ОСОБА_3 ( покупець)., відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцеві комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1., тобто власником гаражів з лютого 2008 року стала інша особа, яка не є стороною по справі.

Сума шкоди, заявлена позивачем матеріалами справи не підтверджена. Додані до матеріалів справи кошторис та акт форми №2 КБ-2В на будівництво трьох гаражів та туалетів для Дергачівської податкової інспекції не можуть підтверджувати розмір завданої шкоди, оскільки не містять відомостей щодо місцезнаходження будівництва та доказів в підтвердження реальності завдання шкоди. Довідка позивача від 06.05.2011 року № 2614/10/05-109 не може бути належним доказом в підтвердження суми завданої шкоди, оскільки не підтверджує факт втрати зазначеного майна з вини відповідача та документально не підтверджує вартість втраченого майна.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання є відшкодування шкоди.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння завдавача шкоди. Елементами складу цивільного правопорушення є: 1. Наявність шкоди; 2. Протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3. Причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди; 4. Вина.

Перераховані підстави визначаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для відшкодування шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за винне настання шкоди.

Матеріалами справи не підтверджена вина відповідача та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та розміром шкоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача збитків, оскільки позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджена реальність завдання шкоди позивачеві, з врахуванням документального обґрунтування обсягу майна та його вартості.

Клопотання відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки не заявлялось на розгляд господарського суду, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з відповідною заявою до господарського суду Харківської області. Згідно з вимогами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправильно оцінені обставини справи з порушенням вимог матеріального права. У звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року скасуванню.

Керуючись статтями 33-34, 43, 85, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 2, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2011 року у справі №5023/3468/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі № 5023/3468/11 підписано 05.09.2011 р.