Постанова № 18549008, 06.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 рокуСправа №18/1210/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач Коморна О.В.;

відповідач - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3145П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 16 червня 2011 року по справі №18/1210/11

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Полтава

про стягнення 7641 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 червня 2011 року по справі №18/1210/11 (суддя Іваницький О.Т.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

У судове засідання відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, хоча про дату і місце судового розгляду був повідомлений належним чином ухвалою суду від 29 липня 2011 року, у звязку з чим, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як досліджено господарським судом, між позивачем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та відповідачем, Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №425/05-Н від 01.09.2005 року (далі Договір).

Сторони умовами договору встановили, що Договір діє на протязі 11 місяців, з 01.09.2005 року до 01.08.2006 року включно.

За умовами п.1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне майно - частину фойє площею 10 кв. м. в будівлі залізничного вокзалу АДРЕСА_2, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою станом на 12 липня 2005 року і становить 45000, 00 гривень. Вказане майно знаходиться на балансі Полтавського будівельно-монтажного експлуатаційного управління.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, Фонд держмайна свої зобовязання за Договором виконав належним чином, майно передав, про що свідчить акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.09.2005 року, що є невідємною частиною Договору.

Проте, відповідач, в порушення вимог закону та пункту 5.2 Договору, яким передбачений його обовязок своєчасно і в повному обсязі вносити до державного бюджету України орендну плату за користування майном у розмірі, визначеному пунктами 3.1, 3.3 Договору, а саме: 70% орендної плати перераховувати до державного бюджету не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції - свої зобовязання за спірним Договором виконував недобросовісно.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним і з видів забезпечення виконання зобов'язань (неустойка), відповідно до ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, визначена пеня, яка обчислюється у відсотках, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3 ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать чинному законодавству.

Зокрема, пунктом 3.5 Договору сторони обумовили, що за несвоєчасне внесення орендної плати Відповідач (Орендар) зобов'язується сплатити до Державного бюджету України (Орендодавцю) пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення виконання зобов'язань, включаючи день оплати.

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України бборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Втім, відповідач не сплачував орендну плату за користування державним нерухомим майном у встановлений Договором строк, а отже, згідно приписів вказаної норми, вважається таким, що прострочив виконання договірних зобов'язань.

А як передбачено ст. 614 Цивільного кодексу України, особа (фізична, юридична), яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за таке порушення.

Згідно Розрахунку, сума пені за несвоєчасно сплачений Відповідачем до Державного бюджету України основний борг по орендній платі за період з 16.12.2010 р. по 29.03.2011 р. становить 7641,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на ст. ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України, вважаючи, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення пені.

Даний висновок суд обґрунтовує тим, що Договір оренди № 425/05-Н від 01.09.2005 року, за яким позивачем нараховано пеню у розмірі 7641,00 грн. за період з 16.12.2010 р. по 29.03.2011 р. закінчив свою дію 01.08.2006 р., а додаткова угода укладена лише 21.04.2011 р.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що зроблені при неповному дослідженні доказів справи, оскільки згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі №25/32 від 13.09.2010 р. встановлено факт продовження договірних відносин до 01.03.2011 р.

Враховуючи, що протягом місяця після закінчення строку дії вищезазначеного Договору, а саме: з 01.03.2011р. по 01.04.2011р., жодна із сторін не ставила питання про припинення Договору, останній, в силу приписів ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного майна", був продовжений до 01.02.2012 року.

21.04.2011 року Регіональне відділення фонду державного майна України та СПДФО ОСОБА_2 уклали додаткову угоду №1, якою сторони вирішили змінити строк дії Договору терміном на 1 рік і встановили новий строк дії до 01.03.2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Таким чином, перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові, є передчасними.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі цього, колегія суддів вважає, що господарський суд неповно дослідив обставини справи та прийняв рішення, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи, у звязку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктами 1, 2, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16 червня 2011 року по справі №18/1210/11 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 пеню в розмірі 7641 грн. (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України на рахунок 31119094700002 УДК у м. Полтава, код (за ЄДРПОУ 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області МФО 831019, код бюджетної класифікації 22080300, символу 094).

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 05.09.2011 року.