Постанова № 18549009, 06.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2011 р. Справа № 55/227-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 01/0102 від 01.02.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 25.01.2011р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ" с. Верхньоводяне, Близнюківського району, Харківської області (вх. № 332 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.01.10р. по справі № 55/227-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ", с. Верхньоводяне, Близнюківського району, Харківської області

про стягнення 88991,10 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвестія", с. Верхнє Водяне про стягнення 40450,50 грн. основного боргу, 28315,35 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 20225,25 грн. штрафу за ненадання у заставу майбутнього вражаю та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 04000315 від 25.04.08 р. не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару та надання врожаю соняшника в заставу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2010р. по справі № 55/227-09 (суддя Гребенюк Н.В.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 40450,50 грн. основного боргу, 28315,35 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 20225,25 грн. штрафу за ненадання у заставу майбутнього вражаю, 889,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2010р. по справі № 55/227-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

25.02.2010р. відповідачем через канцелярію суду апеляційної інстанції подано клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх. № 1427 від 25.02.2010р.) до вирішення господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 21/235-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ", с. Верхньоводяне, Близнюківського району, Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України", м. Харків про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р. Відповідач вважає, що рішенням суду по іншій справі № 21/235-09 будуть встановлені факти, які мають значення для правильного вирішення спору у справі № 55/227-09, так як позовні вимоги у даній справі теж ґрунтуються на умовах договору купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р. В обґрунтування цього клопотання відповідач надав суду копію ухвали господарського суду Харківської області від 12.01.2010р. по справі № 21/235-09, по якій провадження станом на 25.02.2010р. зупинене, в зв'язку із призначенням судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, 25.02.2010р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 1413 від 25.02.2010р.), в якому просить залучити до матеріалів даної справи № 55/227-09 копію висновку судово-почеркознавчої експертизи № 438 від 12.02.2010р., складеного судовим експертом Харківського НДІСЕ ім. Засл. проф. Бокаріуса - Т.В. Сохранич. Висновками цієї експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в наданому договорі купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р. на суму 40450,50 грн., що розташований на лицьовій стороні другого аркушу документа в розділі "11. Адреса и реквизиты документов", у графі "Покупатель: ООО имени газеты "Известия", у строчці "Директор ОСОБА_3", - виконаний не ОСОБА_3.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2010р. та 01.04.2010р. розгляд справи відкладено та зобов'язано сторони надати суду результати розгляду справи № 21/235-09, яка знаходиться у провадженні господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 01.04.2010р. строк розгляду справи продовжено за межі встановленого двохмісячного терміну.

Уповноважені представники позивача та відповідача у судовому засіданні 15.06.2010р. повідомили суд, що у господарській справі № 21/235-09 призначена додаткова почеркознавча експертиза, через що розгляд цієї справи зупинено, в зв'язку з чим просили розгляд справи № 55/227-09 відкласти на більш пізніший строк.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р. розгляд справи відкладено на 14.09.2010р.

13.09.2010р. уповноваженим представником ТОВ імені газети "ІЗВЄСТІЯ" - ОСОБА_2 через канцелярію суду надано клопотання, в якому відповідач просив розгляд справи відкласти, в зв'язку з тим, що результати розгляду справи № 21/235-09 не можуть бути надані, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2010р. по справі № 21/235-09 призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено і до цього часу не поновлено. Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні 14.09.2010р. підтримала заявлене клопотання та просила розгляд справи відкласти.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2010р. строк розгляду справи продовжено та відкладено її розгляд на 23.09.2010р. Сторони зобов'язано надати суду результати розгляду справи № 21/235-09.

23.09.2010р. уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ", с. Верхньоводяне - ОСОБА_2 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 55/227-09 до вирішення господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 21/235-09, оскільки провадження у цій справі зупинено на час проведення повторної почеркознавчої експертизи та станом на 23.09.2010р. не поновлено. При цьому відповідач вказав на те, що рішенням суду по справі № 21/235-09 будуть встановлені факти, які мають значення для правильного вирішення спору у справі № 55/227-09, так як позовні вимоги ТОВ Агрофірми "Сади України" до ТОВ ім. газети "ІЗВЄСТІЯ" у даній справі ґрунтуються на умовах договору купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2010р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ", с. Верхньоводяне. Зупинено провадження у справі № 55/227-09 до вирішення повязаної з нею справи № 21/235-09 господарським судом Харківської області та набрання рішення по цій справі законної сили. Зобовязано сторони повідомити Харківський апеляційний господарський суд про набрання законної сили рішенням по справі № 21/235-09.

23.06.2011р. уповноваженим представником ТОВ АФ "Сади України" - ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції надано копію рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011р. по справі № 21/235-09.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2011р. провадження у справі № 55/227-09 поновлено, а справу призначено до розгляду на 04.08.2011р. о 10:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2011р. відмовлено позивачу та відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, а розгляд справи відкладено на 30.08.2011р. Даною ухвалою зобов'язано позивача та відповідача надати суду результати перегляду справи № 21/235-09 в апеляційному порядку.

26.08.2011р. представником ТОВ АФ «Сади України»- ОСОБА_1 надано суду копію постанови ХАГС від 17.08.2011р. по справі № 21/235-09, згідно з якою апеляційну скаргу ТОВ АФ «Сади України»задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року у справі № 21/235-09 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ" до ТОВ АФ «Сади України»про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р. відмовлено. Стягнуто з ТОВ імені газети "Ізвєстія", с. Верхнє Водяне на користь ТОВ Агрофірма "Сади України", м. Харків 42,50 держмита по скарзі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Харківської області, 25 квітня 2008 р. між позивачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Сади України", м. Харків та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" с. Верхнєводяне укладено договір купівлі-продажу за № 04000315 (далі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору позивач зобовязався передати у власність відповідача товар, а останній, в свою чергу - прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 4.1. Договору загальна вартість товару складає 40450,50 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили порядок розрахунків, відповідно до якого здійснюється відповідачем в строк до 01 вересня 2008р. включно.

Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинність з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2008р., а відносно виконання зобовязань - до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

За наявними у справі матеріалами господарським судом зясовано, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 40450,50 грн., що підтверджується наявною у справі копією видаткової накладної № 04000660 від 25.04.08 р., яка підписана обома сторонами (том 1 аркуш справи 12).

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою ОСОБА_4 на підставі довіреності серії ЯОД № 453411 від 25.04.2008р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ Агрофірми "Сади України". Належним чином завірена копія даної довіреності наявна в матеріалах справи (том 1 аркуш справи 13).

Під час розгляду справи по суті господарським судом обґрунтовано встановлено, що відповідач товар отримав, але в порушення чітко встановленого Договором строку оплати товару - до 01 вересня 2008 р. включно, з позивачем не розрахувався.

Із матеріалів справи вбачається, що даний договір не визнаний судом недійсним у встановленому порядку, натомість позивач своїми подальшими діями, а саме отриманням у відповідача товару на підставі накладної, в котрій є посилання на укладений договір, видачею довіреності та складанням акту звіряння розрахунків, схвалив укладений правочин.

Більше того, при розгляді пов'язаної з даною справою господарської справи № 21/235-09 в апеляційному порядку судом з'ясовано, що експертом підтверджений факт виконання підпису саме ОСОБА_3 на спірній накладній та виданій довіреності, а тому посилання відповідача на ці обставини в апеляційній скарзі в якості підстав для скасування рішення у даній справі № 55/227-09 колегія суддів вважає безпідставними.

В силу положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічні положення містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Однак відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства оплату вартості отриманого товару у визначений Договором термін не здійснив та борг в сумі 40450,50 грн. не погасив, в звязку з чим позивач був змушений звернутись з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 40450,50 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

Заперечуючи проти зроблених судом висновків щодо задоволення позову в цій частині відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що вартість товару, поставленого за накладною № 040000660 від 25.04.2008р. була ним повністю оплачена 25.09.2008р. На думку відповідача таким доказом у справі є виписки з виписок банку від 25.09.2008р. та від 16.01.2009р., що підтверджують сплату позивачеві коштів в сумі 130000,00 грн.

Однак вказані твердження не можуть бути підставами для скасування прийнятого у даній справі рішення в частині задоволення позову про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

У процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами колегією суддів при повторному розгляді справи з'ясовано, що надані відповідачем виписки з виписок банку від 25.09.2008р. та від 16.01.2009р. не є належними доказами сплати боргу за спірним Договором у розумінні вищевказаних норм, оскільки не підтверджують ті обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Так, виписка з виписки банку від 25.09.2008р. у графі "призначення платежу" містить посилання на перерахування відповідачем коштів в рахунок "погашення кредиторської заборгованості по акту звірки на 01.09.2008р.". Даний акт звірки був підписаний між сторонами у справі станом на 04.08.2008р. на суму 179330,54 грн. та в силу своєї правової природи є документом, що відображує проведення сторонами певних господарських операцій за період з 01.07.20007р. по 04.08.2008р. та фіксує загальну суму заборгованості, що виникла в цей період, у тому числі й за іншими договорами. Крім того, виписка з виписки банку від 16.01.2009р. також не є належним доказом у справі сплати боргу за спірним Договором купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р., оскільки свідчить про перерахування відповідачем коштів в рахунок іншого договору № 04000320 від 29.04.2008р. «за отримане насіння гібриду соняшнику». Докази сплати боргу саме в рахунок спірного Договору відповідачем не надані і у справі не містяться.

Разом з цим колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. (із подальшими змінами), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 вказаного вище Закону, відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, а згідно з ч.8 ст.9 цього ж Закону відповідальність за недостовірність даних, відображених в первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п. 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені у первинних документах, а відповідно до п.2.15 цього ж Положення первинні документи підлягають обовязковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обовязкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству.

Судом першої інстанції з дотриманням приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі досліджені всі вищевказані обставини справи, зясовано дійсний обсяг здійснених відповідачем розрахунків, встановлено факт того, що відповідачем борг за спірним Договором залишився не погашеним, а також суд надав належну правову оцінку документам первинного бухгалтерського обліку, які в даному випадку підтверджують безпідставність посилань відповідача на сплату ним грошових коштів в рахунок погашення боргу за Договором купівлі-продажу № 04000315 від 25.04.2008р.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно пункту 7.1. Договору у разі, якщо відповідач не здійснить оплату в строки, вказані в цьому договорі, він несе майнову відповідальність у вигляді оплати штрафу у розмірі 70% від вартості товару.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у статтях 3 та 627 Цивільного кодексу України, свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обовязки сторін, учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є субєктивні цивільні права та кореспондуючи їм обовязки.

Розглянувши заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача 28315,35 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобовязань щодо оплати товару, перевіривши обґрунтованість розрахунку вимоги позивача в цій частині та відповідність її умовам Договору та нормам чинного законодавства, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким також погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 28315,35 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що при порушенні відповідачем п. 6.1 договору, він несе майнову відповідальність у вигляді уплати штрафу в розмірі 50% від вартості товару.

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що в якості забезпечення виконання зобовязання відповідачем по оплаті товару в розмірі 40450,50 грн. та у строки, обумовлені цим договором, відповідач зобовязується надати в заставу майбутній врожай соняшника на полі площею 40 га. Застава майбутнього врожаю оформлюється договором застави майбутнього врожаю.

Позивачем у даній справі заявлена вимога про стягнення з відповідача 20225,25 грн. штрафу за ненадання в заставу майбутнього врожаю.

Господарський суд перевіривши правильність розрахунку вимоги позивача в цій частині дійшов висновку, про її задоволення та стягнення з відповідача суми штрафу за ненадання в заставу майбутнього врожаю в сумі 20225,25 грн.

Однак з даними висновками не може погодитись колегія суддів, оскільки при розгляді позовних вимог в цій частині господарським судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що застава майбутнього врожаю не була оформлена сторонами у справі відповідним договором, як то передбачено умовами Договору, і такі докази у справі відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасуванню в частині задоволення позову про стягнення штрафу за ненадання в заставу майбутнього врожаю в сумі 20225,25 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні вимог в означеній частині слід відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2010р. по справі № 55/227-09 є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним здійснити перерозподіл судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області допустив помилку при викладенні резолютивної частини свого рішення, не зазначивши код ЄДРПОУ відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ", а тому з урахуванням зроблених судом апеляційної інстанції висновків щодо часткового скасування рішення резолютивна частина рішення підлягає викладенню у відповідній редакції з видачею господарським судом Харківської області відповідного наказу.

З огляду на викладене та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 47, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю імені газети "ІЗВЄСТІЯ", с. Верхньоводяне, Близнюківського району, Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2010р. по справі № 55/227-09 в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за ненадання в заставу майбутнього врожаю в сумі 20225,25 грн. та 202,25 грн. витрат по сплаті державного мита скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України", м. Харків (юридична адреса: 64032, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне; факт. адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, р/р № 26002001304268 у філії ЗАТ "ОТП Банк" м. Харкова, МФО 350750, код ЄДРПОУ 20212313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" (64841, Харківська область, Близнюківський район, с. Верхньоводяне, р/р № 260095765 в ХОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 31834521) 101,13 грн. державного мита по апеляційній скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40450,50 грн. основного боргу, 28315,35 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 687,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін.

Абзац 4 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2010р. по справі № 55/227-09 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ім. газети "Ізвєстія" (64841, Харківська область, Близнюковській район, с. Верхньоводяне, р/р № 260095765 в ХОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 31834521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сади України", м. Харків (юридична адреса: 64032, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне; факт. адреса: 61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, р/р № 26002001304268 у філії ЗАТ "ОТП Банк" м. Харкова, МФО 350750 код ЄДРПОУ 20212313) 40450,50 грн. основного боргу, 28315,35 грн. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, 687,67 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 05 вересня 2011 року.