Постанова № 18548986, 05.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“29” серпня 2011 року Справа №5023/4435/11

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Пуль О.А.,судді Білоусової Я.О.,судді Лакізи В.В.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 16.05.2011р.,

третіх осіб:

1. Приватної фірми «Апія»- ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.12.2009р.,

2. ТОВ «Тагіт»- ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.12.2009р.,

3. ТОВ «Пранк»- ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 01.12.2009р.,

1-го відповідача ОСОБА_3 за довіреністю №78/11.5.2 від 14.02.2011р.,

2-го відповідача ОСОБА_4 за довіреністю №12 від 02.11.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ТОВ «Ольга.», (вх.№2862 Х/2), апеляційну скаргу 2-го відповідача, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», (вх.№2924Х/2) та апеляційну скаргу 1-го відповідача, ПАТ «ВТБ Банк», (вх.№2926Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. по справі № 5023/4435/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга.», м.Дніпропетровськ,

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Приватна фірма «Апія», м.Херсон,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Тагіт», м.Херсон,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Пранк», м.Херсон,

до відповідачів 1) Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ,

2)Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», м. Харків,

про виконання договірних зобовязань, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга.»(позивач по справі) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(1-й відповідач по справі) та до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»(2-й відповідач по справі) в якому, після уточнення позовних вимог, просило: визнати незаконними рішення від 07.04.2011р. про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за 1-м відповідачем; скасувати записи про реєстрацію права власності за 1-м відповідачем на спірне нерухоме майно; витребувати із чужого незаконного володіння 1-го відповідача спірне нерухоме майно та відновити становище позивача, яке існувало до порушення права власності шляхом зобовязання 2-го відповідача поновити реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.(а.с. 4-16, 105-108, т.1, а.с.68-70, т.5).

Рішенням господарського суду Харківської області (Светлічний Ю.В.) від 29.06.2011р. по справі №5023/4435/11 було відмовлено в задоволенні клопотання 2-го відповідача про припинення провадження у справі та залучення до участі у справі Харківської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача.

Позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення 1-го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова,буд.120.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. “А-2“, розташовану за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна,167/1”.

Визнано незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ. "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120.

Скасовано запис № 373 в книзі № 1 Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 за ПАТ "ВТБ Банк".

Скасовано запис № 4949 в книзі № 1 Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. "А-2", розташовану за адресою: м. Харків, пр.Гагаріна, 167/1 за ПАТ "ВТБ Банк"

Скасовано запис №373 в книзі №3 Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на наступні обєкти нерухомості: нежитлові приміщення 1- го поверху №96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ. “Е-9 “, загальною площею 3603,8 кв.м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул.Академіка Павлова, буд.120 за ПАТ "ВТБ Банк”.

Витребувано із чужого незаконного володіння ПАТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "Ольга." наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення 1-го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул.Академіка Павлова, буд. 120.

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. "А-2", розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1.

Витребувано із чужого незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Д-2" загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова,120.

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ. "Д-2" загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга."

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення 1-го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ. "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга."

Відновлено становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. "А-2", розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга."

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." 13005 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." 13005 грн. 00 коп. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 81-90, т.5)

Позивач, ТОВ «Ольга.», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/4435/11 від 29.06.2011р. змінити шляхом доповнення мотивувальної частини рішення обставинами щодо порушення порядку проведення оцінки предмету іпотеки, а також просить в іншій частині рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/4435/11 від 29.06.2011р. залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с. 100-102, т.5)

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що в порушення ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи, викладені в позовній заяві, та в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутнє посилання на надані позивачем докази порушення 1-м відповідачем порядку проведення оцінки предмета іпотеки.

Другий відповідач, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», також не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі №5023/4435/11 повністю та припинити провадження по справі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи.(а.с. 119-121, т.5)

В обґрунтування апеляційної скарги 2-й відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин, які виникли у 2008 році (на час укладення договорів іпотеки), тривали до 2011 року (на час проведення органом БТІ технічної інвентаризації спірного майна), а також тривають до цього часу (іпотечні договори не скасовані в установленому порядку і є на даний час дійсними), і мають триваючий характер, Закон України «Про іпотеку»в редакції 23.02.2006 року.

Другий відповідач вважає, що господарський суд Харківської області дійшов невірного висновку, що перелік документів, наданий ПАТ «ВТБ Банк»для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, не відповідав вимогам п. 2.7. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. Апелянт вказує, що відповідно до п. 3.8. Тимчасового положення державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права. Правові підстави для відмови у проведені державної реєстрації прав, закріплені п.3.5. Тимчасового положення, у БТІ були відсутні. У звязку з чим, на підставі наданих документів, у відповідності до Тимчасового положення, Закону України «Про іпотеку», КП «Харківське МБТІ»07.04.2011р. проведена державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «ВТБ Банк».

Крім того, 2-й відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах КП «Харківське МБТІ» є субєктом владних повноважень в розумінні ст.ст.3, 17 КАС України. Тому, на думку апелянта, спір у даній справі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та не підвідомчій господарським судам, у звязку з чим, 2-й відповідач вважає, що провадження у справі має бути припинене на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Перший відповідач, ПАТ «ВТБ Банк», не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, теж звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/4435/11 від 29.06.2011р. та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі в частині вимог ТОВ «Ольга.»:

- визнати незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення 1-го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Академіка павлова,буд.120;

- визнати незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. “А-2“, розташовану за адресою: м.Харків, пр.Гагаріна,167/1”;

- визнати незаконним рішення Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 07.04.2011 року про реєстрацію права власності за ПАТ "ВТБ Банк" на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ. "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120;

- скасувати запис №373 в книзі №3 Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на наступні обєкти нерухомості: нежитлові приміщення 1- го поверху №96-133, 2-го поверху № 1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ. “Е-9 “, загальною площею 3603,8 кв.м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул.Академіка Павлова, буд.120 за ПАТ "ВТБ Банк”;

- скасувати запис № 4949 в книзі № 1 Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. "А-2", розташовану за адресою: м. Харків, пр.Гагаріна, 167/1 за ПАТ "ВТБ Банк";

- скасувати запис № 373 в книзі № 1 Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлову будівлю літ. "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 за ПАТ "ВТБ Банк";

- відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі літ. "Д-2" загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "3-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга.";

- відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення 1-го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ. "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга.";

- відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", яке існувало до порушення права власності, шляхом зобов'язання Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити реєстрацію права власності на наступні об'єкти нерухомості: нежитлові приміщення літ. "А-2", розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга.".

В іншій частині позовних вимог 1-й відповідач просив відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с. 140-150, т.5)

Перший відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про незаконність дій БТІ по реєстрації за банком права власності на спірне нерухоме майно, оскільки, на думку апелянта, редакція Закону України «Про іпотеку» від 23.02.2006 року передбачала можливість здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, так як відповідно до частини 2 статті 36 Закону «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 року відповідне застереження в іпотечному договорі було формою договору про задоволення вимог іпотекодержателя. На підтвердження такої позиції 1-й відповідач посилається на судову практику розгляду аналогічних спорів, а саме на постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2009р. по справі №14/215 та від 15.11.2010р. у справі №15/27.

Також, апелянт зазначає, що згідно п.1 переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що міститься у додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності на відповідні предмети іпотек за банком), до відповідних правовстановлювальних документів, зокрема, належить договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, апелянт вважає, що як чинним законодавством так і положеннями Закону України «Про іпотеку»в редакції від 2302.2006 року, передбачена можливість здійснення передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та подальша реєстрація такого права на підставі застереження в іпотечному договорі.

Перший відповідач вважає, що місцевим господарським судом також було невірно застосовано положення статті 35 Закону України «Про іпотеку»та пункту 2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, та зазначено, що банком не було надано належних доказів отримання боржниками (третіми особами у даній справі: ТОВ фірма «Пранк», ПФ «Апія»та ТОВ фірма «Пранк»), зобов'язання яких забезпечувалися іпотекою ТОВ «Ольга.», письмових вимог про усунення порушень зобов'язань. Перший відповідач зазначає, що ним надані всі необхідні докази на підтвердження належного виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку»- самі письмові вимоги до боржників та повідомлення про необхідність усунення порушення зобовязання, забезпеченого іпотекою, що було направлено ТОВ «Ольга.»та отримано ним.

На думку 1-го відповідача, суд першої інстанції порушив і приписи ст. 387 Цивільного кодексу України, оскільки у ТОВ «Ольга.»відсутнє право на звернення до ПАТ «ВТБ Банк»з позовом про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, оскільки позивач не є власником спірного нерухомого майна.

Крім того, 1-й відповідач вважає, що позовні вимоги в частині скасування рішень БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про реєстрацію права власності та відновлення становища позивача,яке існувало до порушення права власності шляхом зобов'язання БТІ поновити реєстрацію права власності за позивачем, не підлягають розгляду в господарських судах, оскільки КП «Харківське МБТІ»є субєктом владних повноважень в розумінні ст.ст.3, 17 КАС України. Тому, на думку апелянта, спір у даній справі має розглядатись в порядку адміністративного судочинства та не підвідомчій господарським судам, у звязку з чим, 1-й відповідач вважає, що провадження у справі в частині вищезазначених позовних вимог, має бути припинене на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2011р. та від 18.07.2011р. апеляційні скарги ТОВ «Ольга.», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»та ПАТ «ВТБ Банк»були прийняті до провадження, розгляд скарг призначено на 25.07.2011р.

Враховуючи, що ТОВ «Ольга.», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»та ПАТ «ВТБ Банк»оскаржують в апеляційному порядку одне й те ж саме рішення місцевого господарського суду, а саме рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі №5023/4435/11, колегія суддів вважає необхідним розглядати апеляційні скарги ТОВ «Ольга.», КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»та ПАТ «ВТБ Банк»в одному апеляційному провадженні по справі №5023/4435/11.

Позивач - ТОВ «Ольга.»надало відзив на апеляційні скарги КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»та ПАТ «ВТБ Банк»(вх. 7164 від 25.07.2011р.) та доповнення до нього (вх. №7825 від 11.08.2011р.), в якому позивач зазначив, що апеляційні скарги КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та ПАТ «ВТБ Банк»вважає безпідставними та необґрунтованими, просить залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі №5023/4435/11 змінити з врахуванням вимог апеляційної скарги ТОВ «Ольга.»

Другий відповідач КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Ольга.»(№3150/3 від 25.07.2011р.), в якому зазначив, що рішення апеляційну скаргу позивача вважає безпідставною та необґрунтованою, просив залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі №5023/4435/11 просить скасувати та припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що даний спір не підвідомчій господарським судам.

Перший відповідач ПАТ «ВТБ Банк»надав відзиви на апеляційну скаргу позивача та другого відповідача (вх.№№7632, 7633 від 08.08.2011р.). У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ольга.»перший відповідач зазначив, що апеляційну скаргу позивача вважає необґрунтованою та безпідставною у звязку з чим, просить залишити її без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»перший відповідач зазначив, що апеляційну скаргу другого відповідача підтримує частково та просить її задовольнити в частині вимог про припинення апеляційного провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання незаконними рішень КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 07.04.2011р.; скасування записів про реєстрацію права власності; відновлення становища ТОВ «Ольга.», шляхом зобовязання КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»поновити реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Ольга.»; а в іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

25.08.2011р. 2-гим відповідачем, на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. та від 08.08.2011р., надано докази сплати державного мита за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, які долучені до матеріалів справи.

29.08.2011р. до судового засідання Харківського апеляційного господарського суду треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПФ «Апія», ТОВ фірма «Пранк», ТОВ фірма «Тагіт»надали відзиви на апеляційні скарги відповідачів (вх. №№ 8315,8316,8317), які були долучені до матеріалів справи. У відзивах на апеляційні скарги ПАТ «ВТБ Банк»та КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»треті особи зазначили, що вважають апеляційні скарги відповідачів, безпідставними, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, в звязку з чим просять рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного суду 29.08.2011р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити; проти апеляційних скарг відповідачів заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третіх осіб у судовому засіданні заявив, що підтримує вимоги апеляційної скарги позивача та заперечує проти вимог апеляційних скарг відповідачів.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги 1-го відповідача; проти апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити повністю; проти апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити її без задоволення, а апеляційну скаргу 2-го відповідача підтримав частково, а саме просив припинити провадження у справі, в частині вимог, що стосуються 2-го відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно договору міни №10 від 26.07.2002 р., укладеного між позивачем та Акціонерним товариством "ЕРА", акту №1 приймання передачі від 31.07.2002р., позивачем було придбано нежитлові приміщення 1 го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120

Право власності на наведені вище приміщення були належним чином зареєстровані за позивачем, а саме 07.08.2002 р. в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»в книзі №1 за реєстровим номером 373, що підтверджується його Реєстраційним посвідченням на обєкти нерухомого майна від 07.08.2002 р.

23.08.2007 р. між позивачем та 1-м відповідачем, в забезпечення належного виконання Приватною фірмою «Апія»зобовязань за кредитним договором № 139-Ю від 23.08.2007 року, було укладено договір іпотеки № 139-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку 1-му відповідачу нежитлові приміщення 1 го поверху №96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова, буд. 120.

Згідно договору міни № 1 від 17.02.2003 р. та акту прийому-передачі обєкту нерухомості б/н від 28.02.2003 р. позивач придбав нежитлову будівлю літ. "Д-2", загальною площею 1529,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова, буд. 120.

Право власності на наведену вище будівлю було належним чином зареєстровано за позивачем 11.03.2003 р. в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний номер 84159 та записаний в книзі № 1 за номером 373.

Також, згідно договору міни № 10 від 26.08.2002 р. та акту прийому-передачі обєкту нерухомості № 1 від 31.07.2002 р. позивач придбав нежитлову будівлю літ. "З-3", загальною площею 2 194,3 кв.м., що розташована за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

Право власності на наведену вище будівлю було належним чином зареєстровано за позивачем 07.08.2002р. в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», записаний в книзі № 1 за номером 373.

17.04.2008 р. між позивачем та 1-м відповідачем, в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»зобовязань за кредитним договором № 173-Ю від 17.04.2008 р., було укладено договір іпотеки № 173-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку 1-му відповідачу нежитлові будівлі літ. "Д-2" загальною площею загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "З-3", загальною площею 2 194,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова, 120.

Крім того, позивач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 06.11.2003 р., виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, отримав у власність майно, розташоване за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1.

Право власності на наведену вище будівлю було зареєстровано за Позивачем, а саме 10.11.2003 р. в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 3382789.

26 квітня 2007 року між позивачем та 1 відповідачем в забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Тагіт»зобовязань за кредитним договором № 115-Ю від 26.04.2007 року, було укладено договір іпотеки № 115-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В. Згідно предмету наведеного договору іпотеки позивач передав в іпотеку 1 відповідачу нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1.

Наведеними вище іпотечними договорами № 115-Z/1 від 26.04.2007р., № 139-Z/1 від 23.08.2007р. та №173-Z/1 від 17.04.2008р. було передбачено порядок звернення стягнення на іпотечне майно, у разі порушення боржником своїх зобовязань за кредитним договором. (а.с. 25-41, т.1)

Згідно пункту 6.1. договору іпотеки № 115-Z/1, пункту 6.1. договору іпотеки № 173-Z/1 та пункту 6.1. договору іпотеки № 139-Z/1, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2011 р. 2-й відповідач на підставі договорів іпотеки здійснив реєстрацію права власності за 1-м відповідачем на обєкти нерухомості, що є предметами іпотеки за вказаними договорами. (т.2, т.3)

Зокрема, 07.04.2011 р., на підставі договору іпотеки № 139-Z/1, 2-й відповідач прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за 1-м відповідачем право власності на нежитлові приміщення 1 го поверху № 96-133, 2-го поверху №1-21, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №1-24, 5-го поверху №1-22, 6-го поверху №1-20, 7-го поверху №1-22, 8-го поверху №1-20, 9-го поверху №1-17, літ "Е-9", загальною площею 3603,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120.

07.04.2011 р., на підставі договору іпотеки № 115-Z/1, 2-й відповідач прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за 1-м відповідачем право власності на нежитлове приміщення літ. "А-2", розташоване за адресою: м.Харків, пр. Гагаріна, 167/1.

07.04.2011 р., на підставі договору іпотеки № 173-Z/1, 2-й відповідач прийняв рішення про реєстрацію права та зареєстрував за 1-м відповідачем право власності на будівлі літ. "Д-2" загальною площею 1529,8 кв.м. та літ. "З-3", загальною площею 2194,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул.Академіка Павлова, 120.

Не погоджуючись з діями відповідачів по здійсненню перереєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що є предметами іпотеки за іпотечними договорами № 115-Z/1 від 26.04.2007р., № 139-Z/1 від 23.08.2007р. та №173-Z/1 від 17.04.2008р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом в обґрунтування якого, посилається на порушення відповідачами Закону України «Про іпотеку»та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, іпотечні договори між позивачем та 1-м відповідачем були укладені під час дії Закону України «Про іпотеку» в редакції від 23.02.2006 р. Таким чином, до правовідносин, які склалися між позивачем, відповідачами та третіми особами підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. визначено вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006р. сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 в свою чергу передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

З наведених приписів випливає, що відповідно до Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р. передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало передачу право власності на іпотечне майно від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в іпотечному договорі.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі 2-го відповідача щодо неможливості застосування при вирішенні даного спору положень Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 р., оскільки, з урахуванням принципу незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закріпленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, зміни, внесені до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»Законом України від 25.12.2008 р. «Про запобігання випливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», якими застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником і кредитором про задоволення вимог кредитора, - не можуть бути застосовані до відносин, що складалися між учасниками судового спору у даній справі, які виникли до зазначених змін. Вказані зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після набрання чинності Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009р.

Також, колегія суддів не погоджується і з твердженням 1-го відповідача, викладеному в апеляційній скарзі, що редакція Закону України «Про іпотеку» від 23.02.2006 року передбачала можливість здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, так як відповідно до частини 2 статті 36 Закону «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 року, відповідне застереження в іпотечному договорі було формою договору про задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки статтею 37 Закону України «Про іпотеку»від 23.02.2006 року прямо передбачено, що передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Щодо посилань 1-го відповідача на судову практику, а саме - на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2010р. по справі №15/27, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2010 р. у справі № 11/2268 суд касаційної інстанції дійшов іншого висновку та зазначив, що: «Оскільки іпотечний договір укладено у 2007 році під час дії Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006 року, застосуванню до правовідносин, що склалися між учасниками провадження, підлягають норми Закону України «Про іпотеку»у редакції від 23.02.2006. Таким чином, відповідно до Закону України «Про іпотеку»в редакції від 23.02.2006р. передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя».

Стосовно посилань 1-го відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 2.10.2009р. по справі №14/215, то вона прийнята за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги на підставі ст. 97 Господарського процесуального кодексу України та не містить будь-яких висновків, які б могли стосуватись даного спору.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, на момент укладання між сторонами іпотечних договорів, стаття 37 Закону України «Про іпотеку»визначала укладення відповідного окремого Договору єдиною можливістю переходу права власності на предмет іпотеки в позасудовому (добровільному) порядку.

З матеріалів справи вбачається, що перехід права власності на предмети іпотеки відбувся на підставі застереження в іпотечних договорах. Окремий договір про задоволення вимог 1-го відповідача, як іпотекодержателя, між позивачем та 1-м відповідачем не укладався.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідачів правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилось в пунктах 6.1. іпотечних договорів № 115-Z/1 від 26.04.2007р., № 139-Z/1 від 23.08.2007р. та №173-Z/1 від 17.04.2008р.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що змісту ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка закріплює право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, вбачається, що іпотекодержатель, який вирішив скористатися наведеним правом, повинен прийняти та належним чином оформити рішення про набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог, забезпечених іпотекою.

Отже, першочерговою дією, спрямованою на набуття у власність предмету іпотеки є прийняття іпотекодержателем рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, у зв'язку з не усуненням боржником (іпотекодавцем) порушень умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно зі ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи в межах повноважень, визначених статутом.

Таким чином, волевиявлення 1-го відповідача на набуття предмету іпотеки у власність має виражатися шляхом прийняття відповідного рішення органом його управління в межах повноважень, визначених статутом.

Як вбачається з Розділу 8 Статуту ПАТ «ВТБ Банк», зареєстрованого 29.07.2010р., органами управління банку є Загальні збори акціонерів; Спостережна рада; Правління.(а.с.88-117, т.6)

Відповідно до п. 11.6. Статуту ПАТ «ВТБ Банк»до компетенції Правління належить, зокрема, здійснення угод, у тому числі пов'язаних із придбанням або відчуженням банком прямо або побічно майна, вартість якого становить не більше 10 (десяти) відсотків балансової вартості активів банку, визначеної за даними його річної фінансової звітності на останню звітну дату.

В силу зазначених положень, для набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог, забезпечених іпотекою, Правлінням ПАТ «ВТБ Банк»повинно було бути прийнято відповідне рішення. Проте, матеріали справи такого рішення не містять.

В матеріалах справи наявні лише заяви ПАТ «ВТБ Банк»від 06.04.2011 р. про державну реєстрацію прав (з додатками), в яких ПАТ «ВТБ Банк»просить КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію переходу права власності на спірне нерухоме майно(а.с.3-6, 87-90, т.3, а.с.2, т.4). Втім, колегія суддів не може прийняти вищенаведені заяви в якості доказу прийняття компетентним органом управління ПАТ «ВТБ Банк»рішення про набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки дану заяву можна розцінювати лише як наслідок виконання такого рішення.

Слід зазначити, що момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок задоволення забезпечених іпотекою вимог, безпосередньо пов'язується з моментом прийняття відповідним органом управління іпотекодержателя рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом прийняття у власність предмета іпотеки. Подальші дії по оформленню права власності на предмет іпотеки в органах БТІ не впливають на виникнення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Отже, за відсутності відповідного рішення органу управління іпотекодержателя про прийняття у власність предмета іпотеки, право власності у іпотекодержателя на предмет іпотеки не виникає, та як наслідок відсутні підстави для реєстрації прав в БТІ.

Крім того, відповідно до ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Отже, набуття права власності на предмет іпотеки нерозривно пов'язане з оцінкою предмета іпотеки.

Оскільки момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки співпадає з моментом прийняття органом управління іпотекодержателя відповідного рішення, то й оцінка предмета іпотеки повинна бути визначена на момент прийняття такого рішення, з урахуванням вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, згідно з яким оцінка предмета іпотеки визначається після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, письмовій вимозі.

Однак, за відсутності відповідного рішення 1-го відповідача про прийняття предмета іпотеки у власність, є неможливим встановлення моменту (дати), станом на яку мала бути проведена оцінка предмету іпотеки, що свідчить про відсутність належної оцінки, а, отже, іпотекодержатель не дотримався процедури передачі права власності на предмет іпотеки, встановленої статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Стосовно дотримання 2-м відповідачем порядку проведення державної реєстрації прав власності на іпотечне майно за 1-м відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги до проведення державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно містяться у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі за текстом - Тимчасове положення).

Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.7. Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Тимчасовим положенням. Для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:

- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;

- документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

-звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

-витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;

- витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.

Крім цього, як передбачено пунктом 3.9. Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Відповідно до п. 3.5.6. Тимчасового положення реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що необхідною передумовою для здійснення бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності на нерухоме майно є, зокрема, проведення заявником технічної інвентаризації об'єкта нерухомості.

Однак, в порушення наведених вимог, 1-м відповідачем не було проведено технічну інвентаризацію об'єктів нерухомості, які є предметом іпотечних договорів (відповідні документи відсутні в матеріалах справи), а 2-м відповідачем безпідставно, незважаючи на відсутність матеріалів інвентаризації, було зареєстровано право власності на вказані об'єкти за 1-м відповідачем.

Отже, твердження 2-го відповідача, що при проведенні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно правові підстави для відмови у здійснені реєстрації права власності, передбачені п. 3.5. Тимчасового положення, були відсутні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене2-й відповідач незаконно, без додержання встановленого законом порядку прийняв рішення про державну реєстрацію прав та провів державну реєстрацію права власності на спірне майно за 1-м відповідачем, внаслідок чого, спірне нерухоме майно, проти волі його законного володільця (позивача) вибуло з його володіння.

Колегія суддів також зазначає, що згідно матеріалів справи, 1-м відповідачем вже було звернено стягнення на спірне іпотечне майно у судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2010 р. у справі №42/263-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк»звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №139-Z/1 від 23.08.2007р., у зв'язку з неналежним виконання кредитного договору №139-Ю від 23.08.2007р. (а.с. 136-141, т.6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2010 р. у справі №42/264-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк»звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №115- Z/1 від 26.04.2007р. у зв'язку з неналежним виконання кредитного договору №115-Ю від 26.04.2007р. (а.с. 142-147, т.6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2010 р. у справі №61/185-10 за позовом ВАТ «ВТБ Банк»звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №173- Z/1 від 17.04.2008р. у зв'язку з неналежним виконання кредитного договору №173-Ю від 17.04.2008р.(а.с. 148-165, т.6).

Тобто, 1-й відповідач вже реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, що виключає можливість повторного задоволення його вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, не пов'язаної з переходом права власності на нерухоме майно, таке звернення можливе лише шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, іпотекодавець зберігає право власності на предмет іпотеки до його реалізації на прилюдних торгах або продажу, в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним. Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння. Така правова позиція колегії суддів узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 5 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що 1-й відповідач, зареєструвавши за собою право власності на іпотечне майно, заволодів майном позивача без достатньої на те правової підстави. 2-й відповідач, в свою чергу, своїм рішенням незаконно позбавив позивача права власності на спірне майно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимога про витребування майна з незаконного володіння 1-го відповідача на користь позивача підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо неповідомлення 1-м відповідачем позивача та третіх осіб про необхідність усунення порушень зобов'язань за кредитними договорами з огляду на наступне.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У відповідності до вимог зазначеної статті, 23.02.2011р. 1-м відповідачем на адресу позивача, як іпотекодавця та на адреси третіх осіб, як боржників, направлено письмові вимоги за №№ 1052, 1053, 1057, 1058 від 22.02.2011 р. про усунення порушень, в яких зазначався зміст порушеного зобов'язання, вимога про його виконання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог (а.с.6163, т.3, а.с.13-15,134-135, т.4).

Відправлення вказаних вимог підтверджується реєстром №1850 згрупованих поштових відправлень від 23.02.2011р. Всі повідомлення направлені за адресами, які вказані в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем 04.03.2011р. отримано вищевказані вимоги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26,т.4).

Листи-вимоги надіслані третім особам повернулися з вказівкою про відсутність даних осіб за місцем реєстрації.

31.03.2011 р. на запит 1-го відповідача ДПІ у м. Херсоні повідомлено, що треті особи за місцем державної реєстрації не знаходяться.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, не пов'язана із змінами до установчих документів юридичної особи або не підлягає державній реєстрації, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР.

В матеріалах справи відсутні докази обізнаності 1-го відповідача про місцезнаходження третіх осіб, відмінне від того, що зазначено в ЄДР, що дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку про дотримання 1-м відповідачем вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку». Отже, 1-м відповідачем було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання свого обов'язку щодо вручення третім особам вимог про усунення порушень за кредитними договорами.

Зазначене вище спростовує відповідне твердження суду першої інстанції, проте ніяким чином не впливає на висновок про протиправність набуття 1-м відповідачем права власності на спірні предмети іпотеки.

Стосовно доводів апелянтів (1-го та 2-го відповідачів) про неможливість розгляду в порядку господарського судочинства вимог позивача щодо визнання незаконними рішень 2-го відповідача, скасування записів в реєстрі прав власності на нерухоме майно та зобов'язання провести реєстрацію права власності на відповідні об'єкти нерухомості, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. №02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з пунктами 3, 5.3. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з захистом права власності. До справ за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах, належать справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Крім того, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Аналіз суб'єктного складу спору в частині визнання незаконними рішень 2-го відповідача й скасування державної реєстрації права власності, а також характер правовідносин між позивачем і органом БТІ свідчить, що дана справа є справою господарської юрисдикції, адже, позивачем заявлені вимоги про захист цивільного права на нерухоме майно та фактично ним оскаржуються дії 2го відповідача з внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно з зобов'язанням його скасувати державну реєстрацію із застосуванням відповідних наслідків, тобто, з вимогою щодо відновлення становища, яке існувало до вчинення такого запису.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про правомірність розгляду заявлених позовних вимог у повному обсязі в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим не знаходить підстав для припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як того вимагають відповідачі.

Неправомірність набуття 1-м відповідачем права власності на іпотечне майно свідчить про обґрунтованість вимог позивача до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»щодо зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані зі скасуванням відповідних записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за 1-м відповідачем та відновленням становища, що існувало до проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно за 1-м відповідачем 07.04.2011 р. шляхом поновлення реєстрацію права власності на спірне іпотечне майно за позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, проте зазначені порушення не вплинули на правильність висновків, до яких дійшов місцевий господарський суд за результатами розгляду даної справи.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційних скаргах 1-го та 2-го відповідачів не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Стосовно вимог апеляційної скарги позивача про зміну рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі №5023/4435/11 шляхом доповнення мотивувальної частини рішення обставинами щодо порушення порядку проведення оцінки предмету іпотеки, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказані обставини в даному разі не є істотними, не впливають на правильність вирішення місцевим господарським судом даного спору та у відповідності до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 33, 43, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга.»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі №Б5023/4435/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 02.09.2011р.