Постанова № 18548968, 02.09.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р. Справа № 5023/4208/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 18/2011 від 10.02.2011 року.

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 2004 від 20.04.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3380 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25.07.11 р. у справі № 5023/4208/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт", м. Київ

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 22291,56 грн.

встановила:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт", м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій, просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків основний борг в розмірі 22291,65 грн. та судові витрати, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобовязань в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з додатковим правовим обґрунтуванням за № 01-22/07/11 від 22.07.2011 року, обґрунтовуючи тим, що відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 3 000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка залишилась у сумі 18937,56 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Присяжнюк О.О.) від 25.07.2011 р. по справі № 5023/4208/11 позов задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто боргу в сумі 18937,56 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 189,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 200,49 грн.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимогах відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд не надав належної оцінки наданим доказам та прийняв необґрунтоване рішення по справі та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, обґрунтовуючи тим, що твердження відповідача є помилковими, з тих підстав, що у справі № 05/329-10, яка слухалась раніше господарським судом Харківської області підставою позову був договір поставки № ДП-003-55 від 03.01.2008 року, а у справі № 5023/4208/11 підставою позову є видаткові накладні, які перелічені в позовній заяві, та ін.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між сторонами Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еліт" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством "АКВАМАРИН" (далі - Покупець) в період з 28.05.2010 року по 05.05.2011 року існували відносини (домовленість) щодо поставки товарів, що підтверджується, зокрема, наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № Ха-17506 на суму 649,98 грн. від 28.05.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-17496 на суму 1 004,22 грн. від 29.05.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-18226 на суму 914,88 грн. від 04.06.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-18227 на суму 1 846,92 грн. від 04.06.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-18228 на суму 816,60 грн. від 04.06.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-18993 на суму 1 343,64 грн. від 11.06.2010 р.

- видаткова накладна № Ха-18995 на суму 1 591,08 грн. від 11.06.2010 р.

- видаткова накладна № Ха-19880 на суму 1 973,40 грн. від 18.06.2010 р.

- видаткова накладна № Ха-19881 на суму 1 059,54 грн. від 18.06.2010 р.

- видаткова накладна № Ха-19879 на суму 1 216,26 грн. від 19.06.2010 р.

- видаткова накладна № Ха-21386 на суму 766,56 грн. від 30.06.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-21388 на суму 1 228,02 грн. від 30.06.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-21389 на суму 991,86 грн. від 30.06.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-26588 на суму 2 136,84 грн. від 07.08.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-26589 на суму 2 375,88 грн. від 07.08.2010 р.;

- видаткова накладна № Ха-26590 на суму 2 375,88 грн. від 07.08.2010 р..

В звязку з несплатою відповідачем заборгованості за товар, позивач 06.05.2011 року надіслав на юридичну адресу відповідача вимогу № 02-05/05-11-юр від 05.05.2011 року (а. с. 26-28) про оплату заборгованості в сумі 22291,56 грн., яка відповідачем була залишена без задоволення.

Відповідач платіжним дорученням № 12160012 від 16.12.2010 року частково розрахувався за поставлений товар в сумі 3 000,00 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 22291,56 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Позивач додатковим правовим обґрунтуванням № 01-22/07/11 від 22.07.2011 року, звернувся до господарського суду Харківської області обґрунтовуючи тим, що відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості за поставлений товар в розмірі 3 000,00 грн., у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 18937,56 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати переданого позивачем товару, що борг підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України, з урахуванням визначення строку платежу від дня надсилання претензії.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, між сторонами існували правовідносини з купівлі-продажу (поставки), згідно з якими позивач передав у власність відповідача певний товар, а відповідач вказаний товар прийняв та зобовязаний сплатити його вартість.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості, в т.ч. не виконав відповідних вимог позивача про його сплату за відповідною вимогою № 02-05/05-11-юр від 05.05.2011 р. з вимогою оплатити за отриманий товар, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 18937,56 грн. боргу.

При цьому, як свідчать матеріали справи, поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, в т ч. поведінка (конклюдентні дії) відповідача щодо прийняття товару та часткової його оплати.

Проте, відповідач на порушення вищенаведених норм не оплатив отриманий від позивача товар і також, не оплатив його після надсилання йому вимоги № 02-05/05-11-юр від 05.05.2011 р. з вимогою оплатити отриманий товар, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, враховуючи, що позивачем були надані суду всі необхідні докази на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції правомірно вважав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18937,56 грн. боргу обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.11 р. по справі № 5023/4208/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 05.09.2011 р.