Постанова № 18548926, 31.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/591/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Коротич І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3240 Х /3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.11 р. у справі № 66/347-10

за позовом ТОВ "Техснаб"

до Харківське державне авіаційне виробниче підприємство

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 171476,85 грн. інфляційних, 26649,47 грн. 3% річних, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надав до суду додаткове обґрунтування позовних вимог та уточнення розрахунків 3% річних та індексу інфляції, з якого вбачається їх зменшення, а саме розмір 3% річних складає 23859,80 грн. та індекс інфляції - 144999,73 грн., посилаючись на те, що інфляційні та 3% річних по справі № 47/426-06 розраховувались останнім станом по 24.11.06 р. включно, а відповідачем сума основного боргу повністю сплачена лише 10.01.11 р., тому відповідач повинен сплатити інфляційні та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто з 25.11.06 р. по 09.01.11 р. включно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2011 р. по справі № 5023/591/11 ( суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача 144999,73 грн. індексу інфляції, 23859,80 грн. 3% річних, 1688,60 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на обґрунтованість розрахунків та непоширення позовної давності на нарахування річних та індексу інфляції.

Відповідач з рішення господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляцій скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на не застосування судом до спірних правовідносин строку позовної давності .

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, нез’явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 26.01.07р. господарським судом Харківської області по справі № 47/726-06 винесено рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за товар в сумі 235636,10 грн. задоволені в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.07 р. рішення в цій частині залишено без змін, та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та 3% річних за період прострочення оплати вартості товару по 24.11.06 р. включно.

Відповідач частково сплатив заборгованість, зокрема 07.08.07 р. в сумі 540,00 грн., 03.10.07 р. в сумі 18586,80 грн. та 11460,00 грн., 02.04.08 р. в сумі 5827,50 грн., 01.02.10 р. в сумі 1210,00 грн., 05.10.10 р. в сумі 155585,45 грн..

Як свідчать матеріали справи заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі лише 10.01.2011р., тобто грошове зобов’язання припинилось виконанням.

Згідно зі ст. 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, зобов’язання припиняється виконанням.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричиненні знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні проценти річних, ні індекс інфляції не є штрафними санкціями. Колегія суддів вважає, що твердження відповідача стосовно того, що стягнення інфляційних та річних від простро ченої суми є додатковими вимогами у розумінні ст. 266 ЦК України та повинні стягуватись одночасно з основним боргом є безпідставним, оскільки згідно ст. 625 ЦК України, невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання тягне за собою, як наслідок, виникнення зобов’язання боржника сплатити кредитору суму інфляційних за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Тому, інфляційні та 3% річних не є додатковими вимогами та можуть бути стягнуті окремо від нього за весь час прострочення.

Як свідчать матеріали справи позивач здійснив нарахування індексу інфляції по першій сумі боргу в період з червня 2006 р. по липень 2007 р. на суму 22735,76 грн., з серпня 2007 р. до жовтня 2007 р. на суму 1175,96 грн., з жовтня 2007 р. до квітня 2008 р. на суму 29716,12 грн., з квітня 2008 р. до лютого 2010 р. на суму 40445,08 грн., з лютого 2010 р. до жовтня 2010 р. на суму 12596,57 грн., з жовтня 2010 р. до січня 2011 р. на суму 1403,03 грн. По другій сумі боргу на суму 61838,0 грн. індекс інфляції складає 49136,68 грн., всього за двома сумами боргу індекс інфляції складає 144999,73 грн.

Відповідно до розрахунку річні нараховані за період з 24.11.06 р. по 06.08.07 р. включно на суму 4958,04 грн., за період з 07.08.07 р. по 02.10.07 р. включно на суму 521,72 грн., за період з 03.10.07 р. по 01.04.08 р. включно на суму 3067,31 грн., за період з 02.04.08 р. по 31.01.10 р. включно на суму 10970,84 грн., за період з 01.02.10 р. по 04.10.10 р. включно на суму 4003,64 грн., за період з 05.10.10 р. по 09.01.11 р. включно на суму 338,25 грн., всього нараховане річних в сумі 23859,80 грн.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що строк позовної давності поширюється на основну вимогу та додаткові вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), а не на нарахування 3% річних та індекс інфляції.

В силу ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ; для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

В зазначених нормах діючого законодавства не встановлено, що по вимогах про стягнення індексу інфляції та річних встановлена більш тривала спеціальна позовна давність або що вони можуть пред’являтися до суду без урахування загальної позовної давності.

Отже, позивач безпідставно здійснив нарахування індексу інфляції та річних за межами трьохрічної загальної позовної давності в період з червня 2006р. по січень 2008р.

Відповідно до ч. ч. 3-4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як свідчать матеріали справи відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у відзиві на позов від 16.02.2011р.

В зв’язку з чим з урахуванням позовної давності стягненню підлягали індекс інфляції у сумі 64077,61 грн. та 15810,33 грн. річних, тобто індекс інфляції у сум 80922,12 грн. та річні у сумі 8049,47 грн. стягнути необґрунтовано за межами загальної позовної давності і рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем виконано не повністю.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його часткового скасування, керуючись ст.ст. 257, 258, 267, 625 ЦК України, ст.ст. 33,101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. у справі №5023/591/11 в частині стягнення 80922,12 грн. індексу інфляції, 8049,47 грн. річних, 889,77 грн. держмита скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В інший частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з ТОВ " Техснаб" ( 61136, м. Харків, вул. Героїв Праці,33 " Г" кв. 60, код ЄДРПОУ 30236223) на користь Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора ( 61023, м. Харків, вул. Сумська, 134 код ЄДРПОУ 14308894) 444,85 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 31.08.2011 р.