Постанова № 18548924, 31.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р. Справа № 5023/4075/11

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Сігалов І.І.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3040 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.11 р. у справі № 5023/4075/11

за позовом Державного підприємства - Український науково - дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації ливарного виробництва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Литмаш - Інжиніринг"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 25000 грн. заборгованості за договором №30/05-08 від 30.05.08, 7780,00 грн. індексу інфляції, 1912,50 грн. річних, 1921,58 грн. пені та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2011 р. по справі № 5023/4075/11 ( суддя Тихий П.В.) позов задоволений повністю, стягнуто з відповідача 25000 грн. заборгованості, 7780,00 грн. індексу інфляції, 1912,50 грн. річних, 1921,58 грн. пені 336,14 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив та зобов’язаний сплатити борг з урахуванням інфляційних, річних та пені.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що згідно договору № 30/05-08 від 30.05.2008 р. між ДП «УкрНДІЛивмаш»та ТОВ «Литмаш-Інжиніринг»та Додатку №1 до договору «Технічне завдання на проведення авторського надзору за виготовленням модельно-опочної оснастки»ДП «УкрНДІЛивмаш»повинен був розробити та передати згідно пунктів 2.1.-2.3 технічну документацію стендів та приспособів для зварювання опок, кантівки опок та контролю базових розмірів опок та модельних плит, чого зроблено не було. Акт здачи - приймання виконаних робіт по 1 етапу на суму 30000 грн. від 25.06.2008р. підписаний за проханням директора ДП «УкрНДІЛивмаш» заради виконання Додатку №2 до договору зі сторони ДП «УкрНДІЛивмаш». До теперешнього часу технічна документація не передана зі сторони ДП «УкрНДІЛивмаш»до ТОВ «Литмаш-Інжиніринг», тобто цей акт підписан за фактично невиконану роботу.

Відповідач вважає, що у своїх вимогах до сплати індексу інфляції 7780,00 грн, річних1912,50 грн., та пені 1921,58 ірн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач навмисно не вказує, що 21 жовтня 2010 р. відповідач добровільно сплатило 7000,00 грн., за несвоєчасне виконання грошових забов’язань, чому є підтвердження: квітанція №005 від 21 жовтня 2010р. Комінтерновської філіі ПАТ ПІБ, м. Харків. ТОВ «Литмаш-Інжиніринг»знаходиться за місцем реєстрації, а саме: 61017.м. Харків, вул. Котлова 115, к. 14, з моменту засновництва підприємства місце знаходження не змінювалося, тому підтвердження: договір оренди приміщення №8/А від 02.01.2011.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини не прибуття суд не повідомив, не з’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що єдиним документом, який підтверджує виконання робіт –акт виконаних робіт, якій оформлений відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, підписаний обома сторонами. Крім того, сплата штрафних санкцій не звільняє боржника від виконання зобов’язань в натурі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 30/05-08 від 30.05.2008р., відповідно до умов договору виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи, що є предметом даного договору, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до розділу 2 договору вартість робіт становить 50000 грн., в т.ч. НДС - 8 333 грн., про що сторони домовилися у протоколі договірної ціни, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачена поетапна оплата на основі виставленого виконавцем рахунку. Перший авансовий платіж у розмірі 50% від ціни договору перераховується на рахунок виконавця протягом 5-ти днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок за виконану роботу повинен був здійснитися не пізніше 5-ти днів після завершення робіт за договором.

Згідно пункту 3.1 договору після завершення робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт, а замовник відповідно до пункту 3.2 договору на протязі п'яти днів після отримання акта здач і- приймання зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання робіт. За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства (пункт 4.1 укладеного сторонами договору).

Відповідно до статті 892 ЦК України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Як свідчать матеріали справи 25.06.2008 року сторонами підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт по 1 етапу на суму 30 000,00 грн., в т.ч. НДС - 5 000,00 грн., а 23.09.2008 року підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт по 2 етапу на суму 20000,00 грн., в т.ч. НДС - 3333,33 грн., акти підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору відповідач сплатив виконавцю 30.07.2008 - 7500,00 грн., 23.02.2010 - 2 500,00 грн., 07.04.2010 - 5 000,00 грн., 22.07.2010 - 10 000,00 грн. Тобто за виконані роботи відповідач розрахувався частково, сплативши лише 25 000,00 грн.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач свої зобов’язання за договором, щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення 25000 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення 7780,00 грн. індексу інфляції та 1912,50 грн. річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленими договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Умовами укладеного сторонами договору не визначено конкретного розміру пені за неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань, а лише визначено, що за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув пеню в сумі 1921,58 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 610,625, 892 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України ст.ст. ст. 80, 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 05.07.11 по справі № 5023/4075/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 31.08.2011 р.