Постанова № 18548856, 26.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Справа № 5023/3088/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя ,

суддя , суддя

при секретарі Сиротніковій Я.Є.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, особисто, ОСОБА_2 довіреність №13478 від 01.08.2011 року

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю №44 від 04.01.2001 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3010Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.07.11 р. у справі № 5023/3088/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м. Харків

про розірвання договорів та додаткової угоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2011р. (суддя Шатерніков М.І.) в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, заявленого у позовній заяві, відмовлено. Відмовлено у задоволенні позову про розірвання кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р. та скасування додатку №1 до вказаного кредитного договору; визнання недійсними всіх листів, розрахунків, довідок, які банк надавав, з використанням № 11367565000 від 02.07.2008р.; розірвання додаткової угоди № 1 від 02.07.2008р. до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р.; розірвання договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р., укладеного між тими ж сторонами; заборону відповідачу звертати стягнення на предмет застави, а саме нежитлові приміщення № 18 та № 19 (в літ. "В"), загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р. до прийняття рішення судом по суті.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував. Вважає рішення господарського суду Харківської області законним та обґрунтованим з підстав наведених у поясненнях на апеляційну скаргу (вх. №7767). Зокрема послався на те, що відповідно до статті 179 ГК України, статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зазначив, що відповідач виконав покладені на нього обовязки, в свою чергу позивач їх не виконує.

В судовому засіданні 10.08.2011 року оголошувалась перерва до 22.08.2011 року 9год.40хв.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

24.01.2008р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (відповідачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) було укладено Кредитний договір № 112888017000.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, відповідач (Банк) зобов'язався надати позивачу (позичальнику), а позивач зобов'язався прийняти та належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит в формі непоновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 454500,00 грн., у порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2.1. кредитного договору, надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 24.01.2008р.

Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 24.01.2011р.

Згідно з умовами Кредитного договору, позивач зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також штрафних санкцій та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок № 37396611288017.

Пунктом 1.3.1. передбачено, що за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору.

02.07.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р., згідно з якою пункт 1.1. договору викладено у наступній редакції: "1.1. Банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі непоновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 454500,00 грн., у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим Договором, в межах ліміту кредитної лінії.

Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті незалежно від валюти траншів, що видаватимуться.

Валютою кредиту можуть бути долар США, гривня України.

Базовою валютою за цим договором є гривня. Під "базовою валютою" за договором розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитів (траншів) в різних валютах Договору, для розрахунку ліміту кредитної лінії та заборгованості позичальника.

Загальна сума заборгованості за всіма позичковими рахунками (за якими обліковуються всі видані за цим Договором транші) розраховується шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют даного договору, помножених на курс гривні НБУ до такої валюти, та поділених на курс гривні НБУ до базової валюти на день надання заявки на видачу чергового траншу.

Також Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору пункт 1.2.2. Договору викладено у такій редакції "1.2.2. позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 24.01.2011р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну відповідно до умов Договору.

Позивач зобов'язується повертати суми кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Додаткової угоди на рахунки:

- в Доларах США - на рахунок № 3739811367565;

- в Українській гривні - на рахунок № 3739611288017;

Пункт 1.3.1 Договору викладено у наступній редакції: "1.3.1. За використання кредитних коштів зо Договором встановлюється процентна ставка в розмірі:

- 14,9% річних за кредитом в Доларах США;

-20,9% річних за кредитами в Українській гривні, якщо не встановлена інша ставка згідно умов договору. Також сторонами пункт 1.3.2 Договору викладено в наступній редакції: "1.3.2. За користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі:

- 29,8% річних за кредитами в Доларах США;

- 41,8% за кредитами в Українській гривні.

Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Інші умови договору та додаткових угод до нього, які не суперечать цій Додатковій угоді, залишилися без змін і сторони підтвердили зобов'язання за ними.

24.01.2008р. в забезпечення зобов'язання позивача за кредитним договором між сторонами також було укладено договір іпотеки № 13134, згідно якого позивач (іпотекодавець) передав відповідачу (іпотекодержателю) нежитлові приміщення № 18 та № 19 в літ. "В", загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належать позивачеві на праві власності.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р. та договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р., укладених між позивачем та відповідачем, а також скасування додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р. Також позивач просить вважати недійсними всі листи, розрахунки, довідки, які банк надавав, з використанням №11367565000 від 02.07.2008р.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1,2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як свідчать матеріали справи та було наведено раніше, предметом кредитного договору №11288017000 було надання банком позивачу кредиту у формі непоновлюваної кредитної лінії в національній валюті України. Додатком №1 до кредитного договору, який є невідємною частиною договору узгоджено графік погашення кредиту з визначенням залишку максимально допустимої заборгованості за кредитом з валютою кредитування гривна.

Згідно умов додаткової угоди №1 підписаної сторонами 2 липня 2008 року кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена в межах цього договору, в межах ліміту кредитної лінії. Валютою кредиту встановлено долар США та /або гривня України. Також умовами додаткової угоди встановлено, що загальна сума заборгованості за всіма траншами (частинами) кредитів на день подання заяви на видачу чергового траншу та /або на дату зниження ліміту кредитної лінії, не може перевищувати встановленого п.1.1. договору та /або графіком зниження ліміту кредитної лінії, ліміту кредитної лінії незалежно від виду валюти наданих траншів (частин) кредиту.

Зважаючи на викладені обставини при підписанні додаткової угоди №1, з урахуванням того, що валютою кредиту визначено як долар США так і гривня сторонами не було узгоджено нового графіку погашення кредиту.

В звязку з наявними труднощами, щодо умов погашення заборгованості, які виникли в звязку з різними валютами кредитування за одним договором, 05.01.2009 року позивач звернувся з листом до відповідача з проханням узгодити це питання шляхом перетворення мультивалютної кредитної лінії в два окремих кредити, в валюті США та гривні, відповідно, з перерахуванням графіку платежів.

Листами від 01.03.2010 року,12.01.2011 року, та 17.01.2011 року, 01.04.2011 року позивач звертався до відповідача з відповідними заявами та викладенням обставин, які склалися в звязку з подвійною валютою кредитування та відсутністю чіткого погашення графіку заборгованості, з посиланням на положення ст. 652 Цивільного кодексу України.

В свою чергу АКІБ «УкрСіббанк»направляючи на адресу позивача листи від 28.12.2009 року, 15.01.2009 року, 25.01.2011 року, 07.02.2011 року повідомляв позичальника про наявну перед банком заборгованість та необхідність її погашення, жодним чином не надаючи оцінки проханню щодо перетворення мультивалютної кредитної лінії в два окремих кредити та іншим обставинам викладеним в заявах позивача.

Матеріалами справи також підтверджується, що платіжним дорученням №9 від 31.03.2001 року на поточний рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ «УкрСиббанк»ОСОБА_4, за дорученням позивача, було перераховано суму 10000грн. з призначенням платежу «в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №001136765000 від 02.07.2008 року».

Листами від 30.02.2011 року та 05.04.2011 року позивач звертався з проханням до відповідача надати відповідь, в рахунок доларової чи гривневої заборгованості був зарахований даний платіж. Однак відповіді з боку відповідача йому надано не було.

В наданому відзиві та судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідно до умов договору, а саме п.10.2. передбачено право, а не обовязок банку здійснювати договірне списання. В звязку з чим відповідач своїм правом не скористався, і перерахована позивачем сума у розмірі 10000грн. знаходиться на поточному рахунку НОМЕР_2 станом на момент розгляду справи.

Однак колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким твердженням відповідача з огляду на те, що відповідно до пункту 10.2. кредитного договору позичальник доручає банку при настанні термінів виконання його зобовязань за цим договором щодо сплати сум заборгованості по кредиту і процентам за користування ним, сум комісійної винагороди, сум штрафних санкцій (неустойки), інших грошових зобовязань позичальника, нарахованих банком за цим договором, здійснювати договірне списання та списувати на користь банку кошти, зокрема, з поточних рахунків позичальника в національній валюті України, відкритих в АКІБ «УкрСиббанк»НОМЕР_2у розмірі, визначеному цим договором, з поточних рахунків позичальника в іноземній валюті, відкритих в АКІБ «УкрСиббанк»НОМЕР_2 у сумі, еквівалентній розміру зобовязань позичальника за договором і витрат (комісії тощо), повязаних з продажем валюти на міжбанківському валютному ринку України, у випадках, якщо при настанні термінів виконання зобовязань за договором (погашення кредиту, сплати процентів, комісій, на рахунках позичальника в національній валюті України відсутні або недостатньо коштів.

Стаття 627 Цивільного кодексу передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 2 наведеної статті передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи зі змісту кредитного договору, а саме п. 1.2. (п.п.1.2.1., 1.2.2.) він містить у собі елементи договору доручення, в звязку з чим відповідно ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України, в цій частині мають застосовуватись норми цивільного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини.

Стаття 1000 Цивільного кодексу України визначає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства колегія суддів приходить до висновку, що перерахування коштів з поточного рахунку позивача відкритого в АКІБ «УкрСиббанк»НОМЕР_2, в рахунок заборгованості за кредитним договором являється обовязком відповідача згідно наданого йому позивачем доручення, а не його правом, і неперерахування ним коштів сплачених платіжним дорученням №9 від 31.03.2001 року у розмірі 10000грн. з призначенням платежу «в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №001136765000 від 02.07.2008 року», являється порушенням умов кредитного договору № 112888017000 24.01.2008р. підписаного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим твердження апелянта стосовно рахунків визначених п.3 додаткової угоди №1 від 02.07.2008 року, згідно умов якої позичальник зобовязується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунки:

-в доларах США (USD) на рахунок НОМЕР_3 в Банку , код Банку (МФО) 351005;

-в українській гривні (UAH) на рахунок НОМЕР_3 в Банку, код Банку (МФО) 351005;

В той же час екземпляр наведеної додаткової угоди наданий відповідачем (а.с. 53-а.с.55 т.2) містить такі рахунки для повернення суму кредиту та сплати процентів, комісії, штрафів та інших платежів згідно умов договору:

-в доларах США (USD) на рахунок НОМЕР_4 в Банку, код Банку (МФО) 351005;

-в українській гривні (UAH) на рахунок НОМЕР_3 в Банку, код Банку (МФО) 351005;

Виходячи з наведеного колегія суддів констатує, що рахунок визначений для перерахування заборгованості в доларах США в екземплярах позивача та відповідача відрізняються, що підтверджується також оригіналами додаткової угоди №1 від 02.07.2008 року, які були надані сторонами та оглянуті в судовому засіданні.

Наведені обставини, а саме відсутність чіткого графіку погашення заборгованості за різними валютами, ненадання відповідей на листи позивача та викладення своєї позиції з цього приводу тривалий період, неперерахування коштів за дорученням позивача з його поточного рахунку в рахунок погашення заборгованості, розбіжності наявні в екземплярах додаткової угоди №1, щодо рахунків перерахування заборгованості, дають підстави колегії суддів дійти висновку про істотне порушення відповідачем умов кредитного договору від 24.01.2008 року. Внаслідок завданої цим шкоди позивач, як сторона, значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. А саме на погашення чітко визначених відсотків та суми основного боргу в чітко визначені строки, отримавши натомість нарахування підвищених відсотків, штрафів, пені передбачених кредитним договором та неможливість отримання чергового траншу згідно з умовами абз.9 розділу 2 додаткової угоди №1.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляцяійного суду приходить д висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача в частині розірвання кредитного договору № 112888017000 від 24.01.2008р. укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині, в звязку з невідповідністю висновків викладених в рішенні господарського суду обставинам справи.

Стосовно позовних вимог про скасування додатку №1 до вказаного кредитного договору визнання недійсними всіх листів, розрахунків, довідок, які банк надавав, з використанням № 11367565000 від 02.07.2008р. слід зазначити наступне.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обовязку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України, зазначається, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що наведені листи, розрахунків, довідки не є підставами для виникнення цивільних прав і обовязків, суд вважає що позивачем в цій частині поданий позов предмет якого не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

В частині позовних вимог про розірвання додаткової угоди № 1 від 02.07.2008р. до кредитного договору № 11288017000 від 24.01.2008р. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди №1 від 02.07.2008 року, вона є невідємною частиною кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008 року, і в звязку з його розірванням окремого розірвання додаткової угоди законодавством не вимагається.

Стосовно позовних вимог про розірвання договору іпотеки № 13134 від 24.01.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем на нежитлові приміщення № 18 та № 19 (в літ. "В"), загальною площею 265,4 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, слід зазначити, що згідно положень п.1 ч.1 статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою.

Відповідно до ч.2 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

В звязку з викладеним колегія суддів вважає, що в звязку з розірванням основного договору кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008 року, договір іпотеки № 13134 від 24.01.2008р., укладений між позивачем та відповідачем є припиненим на підставі п.1 ч.1 статті 593 Цивільного кодексу України і не вимагає окремого розірвання договору іпотеки в судовому порядку.

Місцевий господарський суд наведеним обставинами належної оцінки не дав в звязку з чи рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню в частині розірвання кредитного договору №11288017000 від 24.01.2008р., в іншій частині в позовних вимог належить відмовити, але з інших підстав ніж визначені оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

За результатами апеляційного перегляду здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень п.10 ч.2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.07.2011 року у справі № 5023/3088/11 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № 112888017000 від 24.01.2008р. укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (610150, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (01030, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (610150, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01030, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 42,50грн. державного мита за подання позовної заяви, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 21,25грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови складено 26.08.2011 року.