Постанова № 18548840, 25.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Справа № 5021/393/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Довганюк Р.М.

відповідача –Петрищев О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми вх. № 2803С/2-5 на рішення господарського суду Сумської області від 16.06.2011 р. по справі № 5021/393/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

про стягнення 1 409 599 грн. 73 коп., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ «Сумиобленерго», м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ВАТ «Сумихімпром», м. Суми 1 409 599 грн. 73 коп. двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Гудим В.Д,) від 16.06.2011 р. по справі № 5021/393/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 409 599 грн. 73 коп.двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності, 14096 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявленого позивачем позову.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд під час розгляду даної справи безпідставно проігнорував його доводи стосовно того, що складені представниками ПАТ „Сумиобленерго” акти контролю електричної потужності від 03.09.2010 р. та від 05.11.2010 р., в яких встановлено перевищення граничної величини електричної потужності споживання електроенергії збоку відкритого акціонерного товариства „Сумихімпром”, не відповідають вимогам закону. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що дані документи не можуть вважатися належним та допустимим доказом наявності обставин, на існуванні яких наполягає позивач, та є підставами для відмови в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що акти контролю електричної потужності від 03.09.2010 р. та від 05.11.2010 р. складено в відповідності до вимог закону, а зазначені відповідачем в апеляційній скарзі підстави не можуть зумовлювати недійсність даних актів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 31.12.2004 року між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії № 8К, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електроенергію, а відповідач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього.

Згідно з розділом 2 договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язані керуватися чинним законодавством, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі –ПКЕЕ).

Згідно з п. 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28 ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.9. ПКЕЕ передбачено, що споживач має право укласти договір про купівлю-продаж електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед іншим постачальником електричної енергії. При цьому додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2008 року відповідач звернувся до позивача з листом № 12075 в якому зазначив, що в січні 2009 року ВАТ “Сумихімпром” переходить на поставку електричної енергії від ТОВ “Енергоінвестпроект”, та виклав прохання призупинити дію договору про постачання електричної енергії № 8К від 31.12.2004 року з 01.01.2009року. (а.с. 16)

На лист відповідача, позивач повідомив, що у зв'язку з поставкою електроенергії ВАТ “Сумихімпром” незалежним постачальником з 01.01.2009 року дія договору від 31.12.2004 року № 8К призупиняється в частині постачання активної електроенергії на термін дії договору купівлі-продажу з постачальником електроенергії за нерегульованим тарифом. (а.с. 17)

Таким чином, господарський суд правомірно зазначив, що шляхом обміну зазначеними листами між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо зупинення дії договору від 31.12.2004 р. № 8К у частині постачання електричної енергії і розрахунків за неї.

При цьому, в частині здійснення оплати за перетікання реактивної електричної енергії, визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності, а також відповідальності за перевищення цих величин договір про постачання електричної енергії від 31.12.2004року № 8К продовжує діяти.

Крім того, як зазначає позивач та вбачаться з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ “Енергоінвестпроект” був укладений договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 23.04.2007 року № 18-07/Т відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати електричну енергію, куповану ТОВ “Енергоінвестпроект” на оптовому ринку електричної енергії України, місцевими (локальними) мережами до споживачів постачальника електроенергії за нерегульованим тарифом, в даному випадку ВАТ “Сумихімпром”.

Листом від 11.03.2009 року № 106 ТОВ “Енергоінвестпроект” звернулося до позивача з проханням відключити відповідача від енергозабезпечення в зв'язку з заборгованістю ВАТ "Сумихімпром" перед ТОВ “Енергоінвестпроект”, повідомляючи також про те, що у відповідача є в наявності укладений акт екологічної, аварійної та технологічної броні.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.

Відповідно до п. 1.2. ПКЕЕ обмеження електропостачання - зниження обсягу постачання електричної енергії та (або) величини потужності споживачу в порівнянні із договірними величинами.

Пунктом 7.2 ПКЕЕ передбачено, що у разі, якщо споживач має погоджену технологічну, аварійну та екологічну броню, обмеження постачання електричної енергії має бути виконано не нижче зарезервованого рівня аварійної броні, а за відсутності оплати за обсяг електричної енергії, що необхідний для забезпечення аварійної броні, не нижче рівня екологічної броні. Для споживачів, які мають погоджену екологічну броню електропостачання, обмеження може бути застосовано до рівня екологічної броні електропостачання.

Відповідно до повідомлення про початок обмеження № 183 від 31.03.2009 року було розпочато обмеження електроспоживання ВАТ «Сумихімпром»(а. с. 27).

Згідно з п. 3 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 93, споживачі після отримання попередження про обмеження або припинення електропостачання повинні вжити заходів до усунення причин, що викликали необхідність застосування щодо них таких дій. У разі неможливості усунення зазначених причин споживачі зобов'язані: протягом доби здійснити з власних електроустановок обмеження електроспоживання до рівня технологічної броні електропостачання; після безпечного завершення технологічного процесу виробництва (з використанням технологічної броні електропостачання) здійснити з власних електроустановок обмеження електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю його припинити.

Позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі зокрема зазначав, що під час дії обмеження електроспоживання ВАТ «Сумихімпром»до рівня екологічної броні, в тому числі протягом серпня, вересня, листопада 2010 року, відповідачу доводилась електрична потужність на рівні 775 кВт, що відповідає положенням Порядку та рівню екологічної броні електропостачання, вказаному в п. 2.4 акта екологічної броні, а також умовам договору укладеному між ТОВ «Енергоінвестпроект»та ВАТ «Сумихімпром».

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 411 від 06.07.2010 року ТОВ «Енергоінвестпроект»повідомило про доведення величини електричної потужності для ВАТ «Сумихімпром» на серпень 2010 року.

Листом № 487/1 від 06.08.2010 року ТОВ «Енергоінвестпроект»повідомило про доведення величини електричної потужності для ВАТ «Сумихімпром»на вересень 2010 року.

Листом № 652 від 06.10.2010 року ТОВ «Енергоінвестпроект»повідомило про доведення величини електричної потужності для ВАТ «Сумихімпром»на листопад 2010 року.

В свою чергу, позивач листом узгодив (встановив) відповідачу величини споживання електричної потужності на години максимуму енергосистеми на серпень, вересень та листопад 2010 року в обсязі 775 кВт.

Відповідно до акту з контролю електричної потужності № 07/30-573/1 від 13.08.2010 року, складеному Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Сумській області в присутності уповноваженої особи відповідача, було встановлено перевищення доведеної ВАТ «Сумихімпром»граничної величини електричної потужності на серпень 2010 року в розмірі 16 429,376 кВт = 17 204,376 -775.

Відповідно до акту з контролю електричної потужності від 03.09.2010 року, складеному представником позивача в присутності уповноваженої особи відповідача, було встановлено перевищення доведеної ВАТ «Сумихімпром»граничної величини електричної потужності на вересень 2010 року в розмірі 15 731,99 кВт = 16 506,99 -775.

Відповідно до акту з контролю електричної потужності від 05.11.10 року, складеному представником позивача в присутності уповноваженої особи відповідача, було встановлено перевищення доведеної ВАТ «Сумихімпром»граничної величини електричної потужності на листопад 2010 року в розмірі 19 891,8 кВт = 20 668,8 -775.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Позивач при зверненні до суду з позовом по даній справі в обґрунтування власних позовних вимог зокрема посилався на те, що враховуючи наявний факт перевищення величини електричної потужності в серпні, вересні та листопаді 2010 року, ним виставлялися відповідачу рахунки про сплату вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності № 13-40/9950 від 02.09.2010 року на суму 444 907 грн. 50 коп. (а. с. 58), № 13-40/10435 від 04.10.2010 року на суму 426 022 грн. 29 коп. (а.с.59), № 13-4011426 від 02.12. 2010року на суму 538 669 грн. 94 коп. (а.с. 60) (загальна сума складає 1 409 599 грн. 73 коп.), однак дані рахунки відповідачем не були оплачені.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, визнав обставини щодо перевищення величини електричної потужності в серпні, вересні та листопаді 2010 року встановленими, та на підставі ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” прийняв рішення про стягнення з відповідача двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Оскільки відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування власних заперечень, тоді як обставини щодо перевищення величини електричної потужності в серпні, вересні та листопаді 2010 року підтверджуються актами з контролю електричної потужності № 07/30-573/1 від 13.08.2010 року, від 03.09.2010 року, та від 05.11.10 року, які в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, можуть вважатися належними та допустимими доказами існування зазначених обставин, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 1 409 599 грн. 73 коп.двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності є законними та обґрунтованими.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невідповідність актів від 03.09.10 р. та від 05.11.10 р. вимогам закону судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені акти є дійсними та ніким не відміненими, відповідач жодним чином не довів та не надав відповідних доказів того, що відомості, які містить даний акт є недостовірними, а обставин щодо перевищення величини електричної потужності в серпні, вересні та листопаді 2010 року та обсягів такого перевищення ніколи не існувало.

Крім того, рішеннями господарського суду Сумської області від 18.04.11 у справі № 5021/530/2011 та від 05.05.11 у справі 5021/531/2011 ПАТ «Сумихімпром»було відмовлено в задоволенні вимог про визнання даних актів недійсними. Дані судові рішення у встановленому законом порядку набрали законної сили.

Також є безпідставними доводи ПАТ «Сумихімпром»про те, що бланки актів з контролю електричної потужності не пройшли реєстрації у відповідному підрозділі Держенергонагляду або електропередавальної організації до проведення контрольних вимірів, як того вимагає Методика проведення контрольних вимірів фактичної електричної потужності в споживачів у години максимуму навантаження об'єднаної енергетичної системи України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 19 травня 2003 року № 241.

Дійсно, відповідно до п. 3.1. даної методики, за результатами контрольних вимірів фактичної електричної потужності контролююча особа складає акт установленого зразка. Бланк акта підлягає обов'язковій реєстрації у відповідному підрозділі Держенергонагляду або електропередавальної організації до проведення контрольних вимірів.

Проте, відповідну реєстрацію бланків спірних актів в журналі реєстрації бланків актів контролю потужності представники позивача здійснювали, що підтверджується наданою позивачем копією такого журналу.

Посилання відповідача на те, що спірні акти не відповідають Національному стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів»з підстав відсутності на них реєстраційного індексу також є безпідставними, оскільки вони жодним чином не спростовують факту перевищення ним величини електричної потужності в серпні, вересні та листопаді 2010 року та обсягів такого перевищення, які зафіксовані в спірних актах.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги відповідача про скасування судового рішення позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв’язку з безпідставністю доводів, викладених у апеляційній скарзі та вільним тлумаченням відповідачем окремих положень закону.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.06.2011 р. по справі № 5021/393/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 25.08.2011 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.