Постанова № 18548839, 25.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 р. Справа № 5023/5061/11

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – Хворостян О.О.

відповідача –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3126Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.11 року у справі № 5023/5061/11 за позовом ТОВ "Медком Маркетинг і Продаж Україна" в особі філії ТОВ "Медком Маркетинг і Продаж Україна" в м. Харкові, м. Харків

до ТОВ "Аптека - 23", м. Харків

про стягнення 3622,4 7 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 3622,47 грн., у тому числі 3541,48 грн. боргу, 80,99 грн. пені за договором № МП305-10 поставки товарів, укладеним між сторонами 25.11.2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.11 року у справі № 5023/5061/11 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 3541,48 грн. боргу, 80,99 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за укладеним сторонами договором.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Принцип змагальності передбачає можливість використання відповідачем своїх процесуальних прав в судовому засіданні.

Як зазначає відповідач, згідно пункту 1 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 Кодексу, в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Відповідач вважає, що він не мав можливості направити в судове засідання, призначене на 14 липня 2011 року, свого представника, однак це не завадило суду на першому ж засіданні винести рішення, яким було задоволено позовні вимоги позивача, тому на думку відповідача рішення, винесене судом за відсутності його представника є таким, що винесено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з розглядом справи по суті.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в засідання судової колегії апеляційного суду свого представника з відповідними повноваженнями (довіреністю) також не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали судової колегії апеляційного суду.

Судова колегія повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції йому не було надано прав та необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, безпідставне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач правом на участь представника у судовому засіданні суду першої інстанції не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення.

Крім того, відповідач як юридична особа мав змогу та повинен був направити у засідання іншого представника (керівника, заступника) для надання пояснень щодо невиконання договірних зобов’язань.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 листопада 2011 року між сторонами був укладений Договір поставки товарів №МП305-10, далі Договір.

Згідно з п. 1.1 Договору позивач зобов'язався передати відповідачу, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар в строки, вказані в Договорі. Найменування, кількість, асортимент товару та вартість товару, який поставляється по Договору, визначається замовленням відповідача та накладною. У випадку розбіжностей між даними у замовлені відповідача та товарною накладною, вірними вважаються дані, що вказані в товарній накладній.

У відповідності до п.1.2. Договору сторони обумовили, що право власності на товар переходить до відповідача в момент отримання товару відповідачем. При отриманні товару відповідач повинен в накладній поставити підпис, вказати розшифровку підпису, посаду особи, що приймає товар та поставити печатку.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар по відповідним видатковим накладним, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до умов п.2.3 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунок за отриманий товар на протязі 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки товару. Отже, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар не пізніше 01.04.2011 року.

Судом встановлено, що відповідачем частково здійснено оплату по видатковій накладній №3/РН002661 від 03.02.2011 року на суму 364,00 грн. Несплаченою залишилася сума боргу у розмірі 700,88 грн.

В іншій частині, в порушення умов Договору відповідач своє грошове зобов'язання не виконав, не розрахувався за товар та не повернув його позивачу.

06.04.2011 року відповідачу було вручено Претензію за №67 від 06.04.2011 року з вимогою про перерахування заборгованості, яка станом на 04.04.2011 року становила 4041,48 грн. або повернути товар, відповіді на яку позивач не отримав.

Між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за перший квартал 2011 року та відповідачем був визнаний борг в сумі 4041,48 грн.

Після підписання акту звірки відповідачем частково сплачено борг, а саме: 19.04.2011 року в сумі - 500,00 грн. та 06.05.2011 року в сумі - 300,00 грн.

Отже, станом на день подання позовної заяви відповідач не розрахувався по вищенаведеним видатковим накладним, строк оплати за які настав та борг відповідача становить 3541,48 грн.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно визнав вимогу позивача про стягнення 3541,48 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до п. 3.4 Договору, у випадку прострочення оплати за товар позивач в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення оплати товару.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 80,99 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.

У зв’язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст. 22, 33, 49; 99; п.1 ст.103, ст.ст.101, 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.11 року у справі № 5023/5061/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 25.08.2011 р.