Постанова № 18548341, 26.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.08.2011 р. справа №6/178/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівДонця О.Є.,

Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.

за участю представників: від позивача: не зявився від відповідача:Ігнатьєв Д.П. за довіреність № 3958 від 07.09.07 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ

на рішення господарського судуЗапорізької області

від06.07.2010 р.

по справі№ 6/178/10 (суддя Місюра Л.С.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ

простягнення суми 45 202 грн. 77 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, про стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 40 806 грн. 81 коп., пеню в загальній сумі 3 331 грн. 03 коп., 3 % річних в сумі 273 грн. 78 коп. та інфляцію в сумі 791 грн. 15 коп., а всього 45202 грн. 77 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2010 р. по справі № 6/178/10 (суддяМісюра Л.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ, до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, задоволені повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2010 р. по справі № 6/178/10.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарський суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не врахував особливості найму транспортного засобу за участю фізичної особи, а тому не повно зясував всі обставини справи та дійшов невірного висновку, щодо укладеності договору фінансового лізингу між сторонами та правомірності стягнення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно із ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

05 серпня 2011 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорозької області від 06.07.10 р. законним та обґрунтованим, у звязку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

Позивача у судове засідання 22.08.11 р. свого представника не направив, причин незявлення до судового засідання та невиконання вимог апеляційного суду не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.11 р. підтримав вимоги скарги та наполягав на скасуванні рішення господарського суду Запорозької області від 06.07.2010 р. по справі № 6/178/10 та прийнятті нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ, до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.08 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ, (далі Лізингодавець) та Фізичною особою підприємцєм ОСОБА_6, м. Бердянськ, (Лізингоодержувач) було підписано договір № 862 (далі-Договір).

Відповідно до п. 2 Договору лізингу, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб.

Згідно із розділом 3 Договору, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

Пунктами 4.1. та 4.5. Договору передбачено, що лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг лізингоодержувачу на умовах, передбачених договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем. Після надання транспортного засобу лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт приймання передачі транспортного засобу.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2008 року сторонами був підписаний план лізингу, що є додатком до Договору лізингу. Згідно з даним планом сторони визначили розмір лізингових платежів та термін, протягом якого відповідач зобовязаний сплатити позивачу лізингові платежі, а саме з 18.07.2008 року по 20.06.2012 року.

30.07.2008 року позивачем та відповідачем також були підписані зміни до плану лізингових платежів, якими сторони визначили, що період сплати становить з 20.06.2008 року по 20.06.2012 року.

Згідно із п. 5.2 Договору лізингу, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням цього договору лізингу.

Приписами п. 5.5. Договору передбачено, що лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини лізингоодержувача.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб кожен місяць розраховується за наступною формулою: КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ ЛППЛ) де: КЛПМ комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу; ЛППЛ лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу; КоефКВ коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку лізингодавцем / курс валюти, зазначений у плані лізингу.

У відповідності до п. 5.9. Договору, комісія лізингодавця збільшується на суму ПДВ, що нараховується на частину комісії, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ на момент сплати такої комісії, розраховану від вартості обєкту лізингу.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

На виконання умов договору лізингу позивач на підставі замовлення на транспортний засіб № 862/001 від 18.06.2008р. надав відповідачу, а останній прийняв транспортний засіб ГАЗ-3309 СС ГАРЗ, шасі № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання - передачі транспортного засобу № 862/001 від 31.07.2008р., підписаним позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Загальними положеннями про найм (оренду), які містяться у ч. 3 ст. 760 параграфу 1 глави 58, визначено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до розділу 3 Договору лізингу, відповідачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний у плані лізингу.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, в силу ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Положеннями ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, Договір лізингу транспортного засобу підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, розглядаючи апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, на рішення господарськог осуду Запорізької області від 28.02.2011 . по справі № 22/3/11 за позовом ТОВ “Євро Лізінг”, м. Київ, до зазначеного підприємця про стягнення 37997,74 грн. суми заборгованості за договором фінансового лізингу № 862 від 18.06.08 р., порушення умов якого покладено позивачем у підставу позову по справі № 6/178/10, дійшла висновку про те, що предметом договору фінансового лізингу є транспортний засіб та стороною за договором є фізична особа-підприємець, тому в силу приписів ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, договір фінансового лізингу повинен бути нотаріально посвідчений.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду в постанові від 11.05.11 р. по справі № 22/3/11 зазначила, що вищезазначений договір є нікчемним, тобто таким, що не породжує ніяких правових наслідків для сторін, оскільки сторонами не дотримано встановленої законом обовязкової нотаріальної форми правочину. Дана постанова набрала чинності в день її прийняття, доказів її скасування у встановленому порядку суду не надано.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Сторони по справі № 6/178/10 та № 22/3/11 є ті ж самі, позовні вимоги по даних справах ґрунтуються на порушенні відповідачем умов договору фінансового лізингу № 862 від 18.06.08 р. Отже, в силу вищезазначеної статті, встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.11р. по справі №22/3/11 факт відсутності для сторін будь яких наслідків за вищезазначеним договором, який є нікчемним, не потребує доведення при розгляді справи № 6/178/10.

Оскільки договір фінансового лізингу № 862 від 18.06.2008р. є нікчемним, не має для сторін ніяких правових наслідків, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами в сумі 40 806,81грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки основна вимога про стягнення заборгованості в сумі 40 806,81грн. не підлягає задоволенню, то і пеня в сумі 3331,03грн., 3 % річних в сумі 273,78грн., 791,15грн. - збитки від інфляції також не підлягають стягненню.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, по справі слід прийняти нове рішення, яким у позові - відмовити.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2011 р. по справі № 6/178/10 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2011 р. по справі № 6/178/10 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ, до Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, про стягнення суми 45 202 грн. 77 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ, (код ЄДРПОУ 32774741) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Бердянськ, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою в сумі 226,01 грн.

Доручити господарському суду Запорозької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяО.Є.Донець

Суддя Н.В.Ломовцева

СуддяО.А.Скакун

Надруковано 5 прим.:

1-позивачу;

1- відповідачу;

1-у справу;

1-ДАГС;

1-ГСЗО