Постанова № 18548325, 25.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.08.2011 р. справа №17/5009/2374/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.

суддів

Донця О.Є., Колядко Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився,

від відповідача:

не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ” м. Запоріжжя

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

04.07.2011 року

по справі

№17/5009/2374/11 (суддя Корсун В.Л.)

за позовом

дочірнього підприємства “Р” товариства з обмеженою відповідальністю “Будіндустрія, ЛТД” м. Запоріжжя

до

товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ” м. Запоріжжя

про

стягнення 638 072,91 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2011 року по справі №17/5009/2374/11 позовні вимоги дочірнього підприємства “Р” товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія, ЛТД»м. Запоріжжя (далі по тексту ДП «Р»ТОВ «Будіндустрія, ЛТД») до товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ” м. Запоріжжя (далі по тексту ТОВ “Корал, ГМБХ”) про стягнення заборгованості в розмірі 638 072,91 грн. –задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 137 455 грн. 92 коп. основного боргу, 293 грн. 74 коп. - 3 % річних, 1 786 грн. 92 коп. - інфляційних витрат, 1 395 грн. 37 коп. державного мита та 51 грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив за недоведеністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині стягнення інфляційних втрат як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляції відмовити, а в решті дане рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що сума втрат розрахована з застосуванням індексу інфляції за квітень 2011 року, тоді як позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат лише за 25 днів квітня, тобто за неповний місяць.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що про час та і місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ДП “Р” ТОВ “Будіндустрія, ЛТД” (Постачальник) та ТОВ “Корал, ГМБХ” (Покупець) 10.01.11 укладено договір поставки № 104, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язався поставити товар, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, комплексні добавки до бетонів та будівельних розчинів найменування, номенклатура, асортимент, кількість та вартість якого визначена в видаткових накладних до цього договору, які є його невід’ємною частиною.

Кількість товару, що постачається за цим договором, визначається у заявках Покупця (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору, ціна товару за одиницю та позиціям визначається у видаткових накладних до договору. Загальна сума договору визначається на підставі видаткових накладних до даного договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за договором здійснюється авансовим платежем у розмірі 100 % від вартості поставки.

Згідно з п. 7.3. договору, датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за ним. (п. 12.1. договору).

За твердженням позивача, на виконання умов вищевказаного договору ДП “Р” ТОВ “Будіндустрія, ЛТД” за видатковими накладними від 17.12.10р. № 738, від 24.12.10р. № 769, від 03.02.11р. № 64, від 01.12.10р. № 669/П, від 07.12.10р. № 670/П, від 16.12.10р. № 672/П, від 22.12.10р. № 673/П, від 28.12.10р. № 773, від 30.12.10р. № 775, від 27.01.11р. № 46, від 31.01.11р. № 48, від 21.02.11р. № 86, від 21.02.11р. № 87, від 21.02.11р. № 88, від 21.03.11р. № 128 поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 698 492,75 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на вказаних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого товару виконав частково в розмірі 30 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 668 492,95грн.

Заявою від 29.04.11р. позивач повідомив відповідача про зарахування зустрічної однорідної вимоги, а саме: вартості поставленого на підставі видаткових накладних №С-00000276 від 02.03.2011 року, №С-00000423 від 04.04.11р. кальцію на загальну суму 37084,23грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 631 408,52грн.

Невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 631 408,52грн., втрат від інфляції в сумі 5366,97грн., 3% річних в розмірі 1297,42грн., які рішенням від 04.07.2011 року по справі №17/5009/2374/11 задоволено частково.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки №104 від 10.01.11р. в розмірі 638 072,91 грн., з яких: 631 408,52 грн. - основний борг, 1 297,42 грн. - 3 % річних та 5 366,97 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на копії видаткових накладних, зокрема: від 17.12.10 № 738, від 24.12.10 № 769, від 03.02.11 № 64, від 01.12.10 № 669/П, від 07.12.10 № 670/П, від 16.12.10 № 672/П, від 22.12.10 № 673/П, від 28.12.10 № 773, від 30.12.10 № 775, від 27.01.11 № 46, від 31.01.11 № 48, від 21.02.11 № 86, від 21.02.11 № 87, від 21.02.11 № 88, від 21.03.11 № 128 на загальну суму 698 492,75 грн.

Зважаючи на те, що підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань за договором поставки №104 від 10.01.11р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що поставка товару на загальну вартість 513 952,61 грн. за видатковими накладними від 17.12.10 № 738, від 24.12.10 № 769, від 01.12.10 № 669/П, від 07.12.10 № 670/П, від 16.12.10 № 672/П, від 22.12.10 № 673/П, від 28.12.10 № 773, від 30.12.10 № 775 здійснювалась поза межами цього договору, а тому підставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 493 952,61 грн. (513 952,61 грн. за вирахуванням 20 000, 00грн. вартості частково сплаченого відповідачем товару (а.с.72-73) за недоведеністю, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного договору поставки від 10.01.11р. позивач за видатковими накладними від 27.01.11р. № 46, від 31.01.11р. № 48, від 03.02.11р. № 64 , від 21.02.11р. № 86, від 21.02.11р. № 87, від 21.02.11р. № 88 та від 21.03.11р. № 128 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 184 540,15 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача на вказаних накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При оцінці наданих в підтвердження позовних вимог доказів, судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення позивача про наявність у накладних від 27.01.11р. № 46, від 31.01.11р. № 48, від 21.02.11р. №№ 86, 87, 88 та від 21.03.11р. № 128 технічної помилки в частині зазначення замість номеру договору 104 номеру 102.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за договором здійснюється авансовим платежем в розмірі 100 % від вартості поставки.

Відповідач взятих на себе договірних зобов’язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений у договорі, здійснив частково в сумі 10 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 25.02.11р. № 260002839 (а.с.74),

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, листом від 29.04.11р. № 29/04/11-11 відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: суми поставленого ТОВ “Корал, ГМБХ” кальцію нітрату у розмірі 37 084,23 грн. в рахунок заборгованості відповідача за договором поставки від 10.01.11р. № 104.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч. 2).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що зобов’язання відповідача за договором поставки від 10.01.11р. № 104 в частини 37 084,23 грн. припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за поставлений на підставі договору поставки від 10.01.11р. № 104 товар складає 137 455,92 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 137 455,92 грн. Не надано таких доказів як суду першої, так і апеляційної інстанції.

З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 137 455,92 грн. за спірним договорам підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5 366,97 грн. інфляційних втрат та 1 297,42 грн. 3% річних.

З огляду на те, що позивачем при нарахуванні інфляційних та 3% річних невірно визначено суму основного боргу, суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок та задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних відповідно в розмірах 1 786,92 грн. та 293,74 грн., а в решті цих вимог –відмовив за необґрунтованістю.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних у вищезазначених сумах.

Посилання скаржника щодо безпідставності нарахування інфляційних за період з 04.04.2011 року по 29.04.2011 року є необґрунтованими, а тому до уваги судовою колегією не приймаються.

При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2011 року по справі №17/5009/2374/11 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2011 року по справі №17/5009/2374/11 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Корал, ГМБХ” м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: О.Є.Донець

Т.М. Колядко

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2,3. відповідачу

4. у справу

5. ДАГС

6. ГСЗО