Постанова № 18548208, 27.09.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011 року Справа № 5013/484/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. доповідач,

суддів: Кузнецової І.Л., Науменко І.М.,

при секретарі судового засідання Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1., представник, довіреність №27-12/10-1 від 27.12.2010р.;

від відповідача:ОСОБА_2., представник, довіреність №б/н від 25.05.2010р.;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Онул-Ника” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2011р. у справі №5013/484/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Онул-Ника”, м.Кіровоград

про стягнення 371 790 грн. 03 коп.

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Онул-Ника”, м. Кіровоград

до: товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ

про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (далі ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Онул-Ника” (далі ТОВ “Онул-Ника”) про стягнення 371790, 03 грн. заборгованості та судових витрат по справі.

26.05.2010р. ТОВ “Онул-Ника” звернулось до господарського суду Кіровоградської області з зустрічним позовом до ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу №L2665-07/08 від 02.07.2008р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2010р. у справі №12/40, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р., первісний позов задоволено частково, зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. у справі №12/40 скасовано рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2010р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2010р. у справі №12/40 в частині відмови у позові про стягнення 86 581, 14 грн. і 89 795, 58 грн. комісії лізингодавця, 11 882, 33 грн. залишку непогашеної вартості предмета лізингу, 19 368, 22 грн. комісії лізингодавця за дострокове розірвання договору (2%), 6 440, 00 грн. та задоволення зустрічного позову. Решту рішення і постанови у справі залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2011р. прийнято справу №12/40 до свого провадження та присвоєно №5013/484/11.

При повторному розгляді справи позивачем визначена до стягнення з відповідача сума 216 638, 42 грн., де комісія лізингодавця за дострокове розірвання договору(2%) 21 939, 35 грн., комісія лізингодавця без ПДВ 86 581, 14 грн., комісія лізингодавця з ПДВ 89 795, 58 грн., залишок непогашеної вартості предмету лізингу 11 882, 35 грн., витрати за зберігання вилученого предмету лізингу 6 440, 00 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2011р. у справі №5013/484/11 (суддя Колодій С.Б.) позовні вимоги по первісному позову задоволено частково: стягнуто з ТОВ “Онул-Ника” на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” 1723, 87 грн. комісії лізингодавця без ПДВ 2% за дострокове розірвання договору, 86581, 14 грн. комісії лізингодавця без ПДВ, 89795, 58 грн. комісії лізингодавця з ПДВ, 11882, 35 грн. залишку непогашеної вартості предмету лізингу, 1896, 13 грн. державного мита та 120, 36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог по первісному позову відмовлено. В задоволенні позовних вимог по зустрічному позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ “Онул-Ника” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2011р. по справі №5013/484/11 в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким:

- зустрічний позов задовольнити в повному обсязі та визнати недійсними п. 4.9. договору фінансового лізингу від 02.07.2008р. №L2665-07/08; пункти 6.1.1., 6.1.4. загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору фінансового лізингу №L2665-07/08) та п.2. графіку платежів від 02.07.2008р. (додаток №1 до договору оренди (фінансового лізингу) від 02.07.2008р. №L2665-07/08) в частині розрахунку за вибором лізингодавця за одним із наведених курсів поточних лізигових платежів та відповідного корегування (зміни) лізингових платежів за правилами пунктів 6.1.1. 6.1.5. та п. 4.9. договору фінансового лізингу; п. 6.3. договору лізингу та п.10.6. загальних умов фінансового лізингу;

- відмовити в задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості в сумі 189982, 94 грн. та судових витрат.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що грошові зобов'язання мають бути виражені у гривнях, а не у валюті США; проведення перерахунку лізингових платежів, в зв'язку з чим у лізингодавця виникає винагорода, яка пов'язана виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, є неправомірним; умови договору в частині положень про неповернення всіх раніше сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості предмету лізингу, суперечать ст. 1212 Цивільного кодексу України; відповідно до отриманого рахунку від 03.08.2009р. №L2665-07/08/13 частина лізингового платежу - відшкодування частини вартості предмету лізингу - не змінювалась та була визначена в розмірі 128 556, 50 грн., тому комісія за дострокове припинення договору фінансового лізингу становить: 128 556, 50 грн. х 2% = 2 571,13 грн.; ні загальними умовами, ні договором фінансового лізингу не визначено порядок індексації остаточної непогашеної вартості предмету лізингу при достроковому розірванні договору фінансового лізингу.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” просить залишити апеляційну скаргу ТОВ “Онул-Ника” без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2011р. №5013/484/11 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

02.07.2008р. між ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець) та ТОВ “Онул-Ника” (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №L 2665-07/08, на виконання якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) №Р2665-07/08 від 02.07.2008р., зобовязався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно: зернозбиральний комбайн New Holland CSX-7080, 2008 р.в. новий за ціною 1 188 484,00 грн.; зернова жатка 24 GHNG, 2008 р.в. за ціною 176 516,00 грн.; візок транспортерний ТТ-04НХ 7,3 р.в. за ціною 24 800,00 грн. (специфікація додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти вказане майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток №1 до договору), та не може бути меншим одного року (п.1.2 договору).

Розділом 4 сторони узгодили лізингові платежі та порядок розрахунків. Лізингові платежі складаються з авансованого платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця.

Відповідно до п. 4.9 договору, для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту долари США. При цьому, всі визначені договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмета лізингу лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку (додаток 1 до цього договору).

Згідно з пунктами 6.1.1, 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 договору сторони обрали валюту-долари США) розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в пункті 4.9 договору валюти у відношенні до визначеного в пункті 2 графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти.

В підписаному сторонами 02.07.2008р. графіку зазначено, що авансова вартість предмету лізингу - 347 450,00 грн. , адміністративна комісія - 27 796,00 грн. та визначено періоди сплати поточних лізингових платежів з 1 по 40 на суму 1 327 285,81 грн.

Сторони домовились, що зазначений в графіку розмір поточних лізингових платежів у гривні розраховується за вибором лізингодавця за одним з курсів: 1). курс гривні, встановлений НБУ до визначеної в п. 6.1.4 Загальних умов валюти (долари США) станом на перший робочий день першого лізингового періоду мінус 4%; 2). середньозважений курс гривні (Ro), встановлений НБУ визначеної сторонами валюті за вказаною у додатку №1 до договору формулою. Коригування розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюються за правилами пунктів 6.1.1 - 6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 6 Цивільного кодексу України унормовано право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін .

Отже, суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на порушені певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладені певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін. Саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції, яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін (ст. 189 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на усі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторонам при визначенні грошового зобовязання не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі.

Водночас, частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

В п. 6.3 договору сторони узгодили, що у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) лізингодавцем договору раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Аналогічні положення містить і п. 10 Загальних умов.

Згідно ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.п. 6.1.1., 6.1.3, 6.1.4. Загальних умов винагорода (комісія) фінансового лізингу виникає у випадку зміни курсу гривні до долара США відповідно до даних банку.

Чинне законодавство України передбачає можливість включення до лізингових платежів такого виду платежу як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно. Такий вид винагороди дійсно був передбачений сторонами та включений до складу комісії лізингодавця (п. 4.6. договору та графа 4 Графіку платежів), тобто розмір комісії лізингодавця, в т.ч. винагороди за отримане в лізинг майно сторонами погоджено у конкретному розмірі.

Умовами договору в порядку ч. 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” у складі лізингових платежів передбачено суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця, як винагороду за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та витрати лізингодавця за договором фінансового лізингу, а положеннями п. 2 Графіку платежів та п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4 загальних умов визначено платіж, який не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” - винагорода, яка виникає у відповідача виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.

Згідно п.п. 4.7, 4.9 договору та п.п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3, 6.1.4, 6.1.5, 6.2 Загальних умов (додаток №4 до договору) розрахунки по лізинговим платежам здійснюються тільки в національній валюті України - гривнях, при цьому лізингодавцю за чітко визначених умов, а не на власний розсуд, надано право в односторонньому порядку змінювати суму лізингових платежів, у тому числі у випадках зміни встановленого на день укладання договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць( якщо в пункті 4.9 договору сторони обрали валюту - долари США), розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу, починаючи з такого періоду лізингу. Тобто, всі лізингові платежі визначені та здійснювались в гривнях, що не суперечить приписам ст. 189 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Спірний договір не містить підстав для визнання недійсним договору, передбачених статтями 203 Цивільного кодексу України, 207 Господарського кодексу України, оскільки спірні окремі положення договору передбачають розрахунки по лізинговим платежам саме в національній валюті України, а одностороння зміна умов цього договору щодо розміру платежів встановлена цим же договором і ці зміни відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки зміна лізингодавцем розміру лізингових платежів в односторонньому порядку здійснюється за чітко визначеними обома сторонами договору умовами, а не на власний розсуд; такі зміни передбачені чинним законодавством; під час укладання договору як лізингодавець так і лізингоодержувач усвідомлювали, що курс гривні до долару США міг збільшитися або зменшитися, а відповідно із цим сторонам не було відомо, як збільшиться або зменшиться розмір лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За актом приймання-передачі предмета лізингу від 09.07.2008р. позивач передав відповідачу предмети лізингу.

Предмети лізингу було вилучено на підставі виконавчого напису №1082, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І. 20.03.2009р., та передано відповідачем 12.08.2009р., про що свідчить постанова ВДВС Кіровоградського РУЮ від 13.08.2009р.

Пунктом 10.3 Загальних умов передбачено, що у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених у п. 10.2.1 Загальних умов обставин лізиноодержувач зобов'язаний сплатити передбачені п. 10.3.2 платежі:

1. комісію лізингодавця за дострокове припинення договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмету лізингу;

2. нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

3.суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;

4. заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

5. суму не погашеної вартості предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в договору та додатках до нього (Загальні умови, Графік) правилами.

Господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісних позовних вимог в розмірі 86 581, 14 грн. комісії лізингодавця без ПДВ за рахунками №№L2665-07/08/8 від 02.03.2009р., L2665-07/08/9 від 01.04.2009р., L2665-07/08/10 від 05.05.2009р., L2665-07/08/11 від 01.06.2009р., L2665-07/08/12 від 01.07.2009р., L2665-07/08/13 від 03.08.2009р., в розмірі 89 795, 58 грн. комісії лізингодавця з ПДВ за рахунком №L2665-07/08/13 від 03.08.2009р., 1723, 87 грн. комісії лізингодавця без ПДВ 2% за дострокове розірвання договору, 11882, 35 грн. залишку непогашеної вартості предмету лізингу, визнавши при цьому вимоги позивача про стягнення витрат по зберіганню майна в сумі 6 440, 00 грн. безпідставними.

Щодо зауважень скаржника відносно розміру комісії лізингодавця без ПДВ 2% за дострокове розірвання договору, то в п. 2 Графіку для розрахунку лізингових платежів прийнятий курс гривні до обраної в п. 4.9 договору валюти (долари США) - 4, 649760 грн. за долар США. На дату припинення договору НБУ був визначений курс - 7, 767300 грн. за долар США. Таким чином, у відповідності до п. 6.1.4 Загальних умов коефіцієнт складає 1, 670473 (7, 767300 : 4, 649760). Непогашена вартість предмету лізингу для лізингового платежу, в якому мало місце дострокове припинення договору (13 період лізингу), змінена за визначеними в договорі та додатках до нього правилами складає 214750 ,16 грн. Отже, комісія (штрафна санкція) за дострокове розірвання договору складає 214 750, 16 грн. х 2% = 4 295,00 грн. Приймаючи до уваги, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2010р., що постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. залишено без змін, з ТОВ “Онул-Ніка” на користь ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” стягнуто комісію лізингодавця без ПДВ в розмірі 2% за дострокове розірвання договору в сумі 2 571, 13 грн., господарський суд частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача 1 723, 87 грн. комісії лізингодавця за дострокове розірвання договору (2%).

Слід зазначити, що фактичне повернення предмета лізингу згідно акту вилучення мало місце 12.08.2009р., тобто, предмет лізингу знаходився у відповідача до дати (місяць) вилучення, яка є останнім періодом згідно Графіку платежів. Датою дострокового припинення договору слід вважати дату вилучення (повернення) предмета лізингу. Відповідно до п. 5.4 Загальних умов дата вилучення предмета лізингу відповідає 13 періоду.

Вартість предмету лізингу на дату дострокового припинення договору складала 656 680, 50 грн. та з урахуванням індексації дорівнює 1 096 967, 25 грн. Оскільки вилучений предмет лізингу повернутий позивачу за вартістю в розмірі 1 085 084, 90 грн., різниця вартості предмету лізингу в розмірі 11 882, 35 грн. (1 096 967, 25 грн. - 1 085 084, 90 грн.) є непогашеною лізингоодержувачем та відповідно п. 10.3.2 Загальних умов підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Онул-Ника”, м. Кіровоград залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2011р. у справі №5013/484/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Науменко

(Повний текст постанови складено 03.10.2011р.)