Рішення № 18546187, 23.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2011 р. Справа № 6/082-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Підприємства “Васильківський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації до Васильківської міської ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Васильківсервіс”, Київська регіональна спілка споживчої кооперації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю “1001 дрібниця”, ОСОБА_5, Приватне підприємство “Фармація”, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариство покупців членів трудового колективу малого державного комунального підприємства магазин “Мрія”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Виробничо-комерційне підприємство “Весна”, Приватне підприємство “Вікторія”, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, про визнання недійсним рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-VI від 01 липня 2011 року,

представники:

позивача: ОСОБА_21 (дов. № 01-117 від 25.07.2011р.),

відповідача: ОСОБА_22 (дов. № 334/09-26 від 05.08.2011р.),

треті особи: ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_1 від 28.08.1998р.),

ОСОБА_7 (паспорт № НОМЕР_2 від 10.05.2000р.),

ОСОБА_23 (паспорт № НОМЕР_3 від 25.04.1997р.),

ОСОБА_13 (паспорт № НОМЕР_4 від 31.08.1996р.),

ОСОБА_14 (паспорт № НОМЕР_5 від 11.05.1996р.),

ОСОБА_15 (паспорт № НОМЕР_6 від 12.09.1997р.),

ОСОБА_24 (паспорт № НОМЕР_7 від 13.12.1995р.),

ОСОБА_20 паспорт № НОМЕР_8 від 24.10.1998р.).

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2011 року Підприємство “Васильківський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Васильківської міської ради Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-VI від 01 липня 2011 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. є незаконним, оскільки цим рішенням припинено право постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасовано Державний акт на право постійного користування землею КВ № 002261-51, виданий на підставі рішення виконкому Васильківської міськради від 20.06.2000р. № 139, чим порушено його право на постійне землекористування цією земельною ділянкою відповідно до Державного акта на право постійного землекористування, виданого 12.07.2000р. на підставі рішення Васильківської міської ради народних депутатів від 20.06.2000 № 139. У звязку з цим позивач просить суд визнати недійсним рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. “Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га. по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2011р. порушено провадження у справі № 6/082-11 та призначено її до розгляду на 26.07.2011р.

26 липня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла заява від ОСОБА_3 про залучення його до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2011р. задоволено заяву ОСОБА_3 та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на підставі ст. 27 ГПК України.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2011р. на підставі ст. 27 ГПК України, судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Васильківсервіс” та Київську регіональну спілку споживчої кооперації з власної ініціативи та відкладено розгляд справи на 23.08.2011р.

В судовому засіданні 23.08.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив, проте письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Вислухавши позовні вимоги позивача та заперечення відповідача суд оголосив перерву на стадії запитань та доповнень до 06.09.2011р.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2011р. продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

06.09.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшов зустрічний позов № 353/09-26 від 23.08.2011р. Васильківської міської ради Київської області (далі позивач за зустрічним позовом) до Підприємства споживчої кооперації “Васильківський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі відповідача за зустрічним позовом) про визнання дій відповідача по використанню земельної ділянки площею 2,242 га за адресою м. Васильків, Київська обл., АДРЕСА_1 без державної реєстрації прав на дану земельну ділянку незаконними та припинити дії позивача по використанню земельної ділянки без державної реєстрації прав; скасувати державний акт на постійне користування Васильківським ринком Київської Облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га за адресою АДРЕСА_1 як такий, що втратив чинність у звязку з ліквідацією юридичної особи, якій він надавався та у звязку з переходом прав на користування земельними ділянками під обєктами нерухомості іншим особам.

06.09.2011р. суд оголосив перерву в засіданні до 20.09.2011р.

При цьому, ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2011р. зустрічну позовну заяву № 353/09-26 від 23.08.2011р. Васильківської міської ради Київської області повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2011р. задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю “1001 дрібниця”, ОСОБА_5, Приватне підприємство “Фрмація”, ОСОБА_1, ОСОБА_25, Товариство покупців членів трудового колективу малого державного комунального підприємства магазин “Мрія”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Виробничо-комерційне підприємство “Весна”, Приватне підприємство “Вікторія”, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20. При цьому, ухвалою повідомлено, що розгляд справи відбудеться 20.09.2011р.

20.09.2011р. суд оголосив перерву в засіданні до 23.09.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.09.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд звертає увагу на те, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, однак останній не скористався своїм правом на захист.

Крім того, відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обовязок доказування, не надав суду доказів на підтвердження свої усних заперечень.

Згідно ст. 36 ГПК України Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Третіми особами подані письмові пояснення з приводу даного спору.

Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

Відповідно до Рішення Київської обласної Ради народних депутатів № 143 від 05.05.1987 р. у підпорядкування Київської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків, у тому числі і Васильківський колгоспний ринок, що підтверджується додатком до акту приймання передачі від 23.07.1987р.

Постановою правління Київської облспоживспілки № 151 від 18.09.1997р. вирішено передати ринки до Київського обласного обєднання ринків Київської облспоживспілки.

12.07.2000р. на підставі Рішення Васильківської міської ради народних депутатів Київської області від 20.06.2000р. № 139 Васильківському ринку Київської облспоживспілки видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 2,242 га. під існуючий ринок.

З метою забезпечення більш ефективного господарювання Рада Київської облспоживспілки своє Постановою від 18.03.2002 р. (протокол засідання № 4 п. 5) “Про передачу власних підприємств і закладів Київської облспоживспілки Київській регіональній спілці споживчої кооперації” було постановлено передати Київській регіональній спілці споживчої кооперації право корпоративного управління власними підприємствами і закладами Київської облспоживспілки з правом володіння, користування та розпорядження перданими підприємствами і закладами як власними (п. 1 постанови) та зобовязано керівників переданих підприємств внести необхідні зміни і доповнення у власні статути в звязку із зміною власника (п. 2 постанови).

Постановою Правління Київської облспоживспілки від 20.05.2003р. було постановлено доповнити пообєктний перелік вартості майна, що передається Київській регіональній спілці: майно цілісного майнового комплексу ринків, в тому числі Васильківський ринок.

Постановою Правління Київської облспоживспілки від 19.06.2003 р. (протокол засідання № 7 п.7) “Про передачу власних підприємств” було постановлено передати Київській регіональній спілці споживчої кооперації право корпоративного управління Васильківським ринком Київської облспоживспілки з правом володіння, користування та розпорядження (п. 1 постанови) та зобовязано керівників переданих підприємств внести необхідні зміни і доповнення у власні статути в звязку із зміною власника (п. 2 постанови).

Відповідно до ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (ч. 2 ст. 92 ЗК України).

Суд звертає увагу на те, що Васильківський ринок Київської облспоживспілки право постійного землекористування було набуто та зареєстровано у 2000 році, а відтак на момент набуття даного права Васильківський ринок Київської облспоживспілки належав до складу осіб, що можуть мати земельні ділянки у постійному користуванні.

Обовязок щодо переоформлення права постійного землекористування на право власності або право оренди у відношенні землекористувачів, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але не можуть їх мати на даному праві був встановлений п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Однак, відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 пункт 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відтак позивач не мав відповідного обовязку здійснити переоформлення права постійного землекористування на право власності або право оренди земельної ділянки.

Аналогічна позиція закріплена у п. 2.7 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011р., а саме, норма ст. 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р. (в даному, випадку у звязку із реорганізацією юридичної особи постійного користувача).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про кооперацію»споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом (ч. 2 ст. 41 Закону).

На виконання постанови Правління Київської облспоживспілки від 19.06.2003 р. “Про передачу власних підприємств” та згідно постанови правління Київської регіонспоживспілки № 59 від 27.09.2005 р. було зареєстровано нову редакцію Статуту Васильківського ринку Київської облспоживспілки, внаслідок чого було змінено назву даного підприємства з “Васильківський ринок Київської облспоживспілки” на підприємство “Василькіівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації” та змінено власника даного підприємства з Київської облспоживспілки на Київську регіонспоживспілку. Державну реєстрацію змін до статуту проведено державним реєстратором 05.05.2006р., номер запису 13331050002000257, зокрема в п. 1.1. вказаного Статуту зазначено, що позивач є правонаступником Васильківського ринку Київської облспоживспілки.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно Статуту підприємство “Васильківський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації є власним підприємством Київської регіональної спілки споживчої кооперації.

Судом встановлено ту обставину, що код ЄДРПОУ юридичної особи Васильківського ринку не змінювався, свідченням того, що дана юридична особа не припиняла свою діяльність, а лише вносила зміни у реєстраційні дані на протязі свого існування виключно щодо власної назви та відомостей про засновника (власника), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Пунктом 2 Постанови КМ України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»від 02.04.2002р. №449 встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996р. ідентифікаційний код зберігається за субєктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

З огляду на наведене, вбачається, що позивач на виконання вимог чинного законодавства привів свій статут у відповідність до Закону України "Про кооперацію" і фактично відбулась зміна найменування юридичної особи а саме: з “Васильківський ринок Київської облспоживспілки” на підприємство “Василькіівський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації” та змінено власника даного підприємства з Київської облспоживспілки на Київську регіонспоживспілку.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відтак, право постійного користування земельною ділянкою є майновим правом і беручи до уваги, що Васильківський ринок Київської облспоживспілки не припиняв своєї діяльності, а лише на виконання вимог Закону України "Про кооперацію" привів у відповідність свої статутні документи до норм останнього, тому право користування земельною ділянкою Васильківський ринок Київської облспоживспілки не втрачав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Васильківський ринок Київської облспоживспілки та підприємство “Васильківський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації є однією і тією ж юридичною особою, а відтак Державний акт на право постійного землекористування, серія І-КВ № 002261-51, виданий Васильківському ринку Київської облспоживспілки у постійне користування, розміром 2,242 га. під існуючий ринок по АДРЕСА_1 на підставі рішення Васильківської міської Ради народних депутатів від 20.06.2000р. № 139 поширює свою дію на позивача у даній справі, оскільки громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого ім. права користування земельною ділянкою. Така позиція відповідає висновку, викладеному в рішенні Конституційного суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005р.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 20/160-09 від 20.05.2010р.

Також, в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст.9, п.1 ст.10 Закону України “Про споживчу кооперацію”, ч.4 ст. 37 Закону України “Про кооперацію” (справа про захист права власності організації споживчої кооперації) від 11.11.2004 р. № 16-рп/2004, безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України “Про власність” набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.

Проте, як встановлено судом, Рішенням дванадцятої позачергової сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. “Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га. по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51” було вирішено припинити право постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасувати Державний акт на право постійного користування землею КВ № 002261-51, виданий на підставі рішення виконкому Васильківської міськради від 20.06.2000р. № 139.

Згідно ст. 19 Конституції України, ст. 24. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 12 ЗК України встановлює, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Як визначено ст.ст. 10, 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 59 Закону передбачено форму актів, які приймаються радою, порядок прийняття нею актів, а також встановлено презумпцію правомірності актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування через вказівку, що такі акти з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України можуть бути визнані незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”.

Відповідно до абз. “а” ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,242 га. було припинено позивачу з посиланням на ст. 141 ЗК України та на доповідну записку Тимчасової комісії по проведенню інвентаризації будівель, обєктів ринку інфраструктури та малих архітектурних форм за адресою: АДРЕСА_1 на території Васильківського ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації.

Як слідує з Доповідної записки Тимчасової комісії по проведенню інвентаризації будівель, обєктів ринку інфраструктури та малих архітектурних форм за адресою: АДРЕСА_1 на території Васильківського ринку Київської регіональної спілки споживчої кооперації, підставою припинення право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,242 га., яке належить позивачу, є та обставина, що на території Васильківського ринку знаходиться нерухомість, що належить 14 підприємцям та юридичним особам на підставі права власності зареєстрованого в БТІ, тобто з підстав передбачених п. е) ст. 141 ЗК України (набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці).

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою, є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З наданих в судовому засіданні пояснень відповідача та зі змісту оскаржуваного рішення міськради вбачається, що підставою припинення позивачу права користування всією земельною ділянкою стала та обставина, що на вказаній земельній ділянці розміщені обєкти нерухомості, що знаходяться у власності третіх осіб, а відтак вказана обставина, на думку відповідача є визначеною в ст. ст. 120, 141 ЗК України підставою припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачем не враховано тієї обставини, що зі змісту ст. 120 ЗК України, вбачається, що остання повязує автоматичне припинення права на земельну ділянку, в силу вимог закону, в разі переходу прав на нерухомість лише в тому разі, коли особа, яка мала на відповідному правовому титулі нерухомість і відчужила її, одночасно мала на певному титулі(право власності, право користування) і земельну ділянку, на якій ця нерухомість знаходиться, в інших випадках, зокрема, у випадку перебування земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість в користуванні третьої особи не повязаної з нерухомістю, автоматичного(такого, що випливає з вимог закону (ст. 120 ЗК України ) припинення прав цієї третьої особи на земельну ділянку не відбувається. Натомість, у такому випадку власник обєкту нерухомості зобовязаний з метою оформлення права на земельну ділянку дотримуватись порядку визначеного ст. ст. 116, 149 Земельного Кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з ст. ст. 143, 146, 149 ЗК України вилучення (викуп) та припинення права користування або права власності на земельну ділянку чи її частину за відсутності на це згоди землекористувача або власника може здійснюватись виключно в судовому порядку.

Тобто законодавцем правомірність вилучення відповідним органом земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, а відтак, і прийнятого у звязку з цим рішення, поставлена в залежність від наявності згоди землекористувача.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надавав свою згоду щодо вилучення земельної ділянки та припинення його права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,242 га.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка не була вилучена у позивача в порядку передбаченому ст. 149 Земельного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав, так само як і відсутні докази вилучення земельної ділянки в судовому порядку.

Крім того суд бере до уваги ту обставину, що жодних обґрунтувань необхідності припинення права користування всією земельною ділянкою позивача, а не лише тими складовими земельної ділянки, на яких знаходяться обєкти нерухомості третіх осіб, відповідач суду не надав, так само, як і не містяться відповідні обґрунтування і в оскаржуваному рішенні ради.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Рішення дванадцятої позачергової сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. в частині припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування Державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51, виданого на підставі рішення виконкому Васильківської міськради від 20.06.2000р. № 139 порушує права позивача, як постійного землекористувача та прийняте з порушенням вимог ст. ст. 141, 149 Земельного Кодексу України, зокрема, без дотримання порядку вилучення земельної ділянки у землекористувача, а відтак є незаконним.

Водночас, в судовому засіданні представником відповідача подано суду Рішення тринадцятої позачергової сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області № 03-13п/ч-У від 14.07.2011р.

З даного рішення вбачається, що Васильківська міська рада Київської області, розглянувши протест Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області від 11.07.2011р. № 2532 на рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-V1 «Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київоблспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування Державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51» вирішила: протест Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області від 11.07.11р. № 2532 на рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-V1 «Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київоблспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування Державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51»- задовольнити частково. Пункт другий рішення Васильківської міської ради № 04-12п/ч-VІ «Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київоблспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування Державного акт на право постійного користування землею КВ №002261-51»- скасувати. В іншій частині протест Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області від 11.07.2011р. № 2532 на рішення Васильківської міської ради №04-І2п/ч-VІ «Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київоблспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га по вул. Володимирська. 37 у м. Василькові та скасування Державного акту на право постійного користування землею КВ №002261-5 І»- відхилити.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд не брати до уваги Рішення тринадцятої позачергової сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області № 03-13п/ч-У від 14.07.2011р. з тих підстав, що останнє прийняте з порушенням Рішення Конституційного суду України у справі № 1-9/2009 від 16.04.2009р., у звязку з чим просив позов задовольнити повністю.

Водночас, вказані заперечення позивача судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Так, згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" до повноважень прокурора належить право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.

Крім того, ст. 21 зазначеного Закону визначено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. … У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Положеннями даної статті також встановлено, що у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Відтак, виходячи зі змісту даної статті вбачається, що отримавши протест прокурора, відповідний орган, який прийняв опротестований акт, зобов'язаний розглянути протест. До того ж, вбачається, що за результатами розгляду протесту, орган, який видав опротестований акт, повинен або відмовити в задоволенні протесту, або задовольнити його, скасувавши чи привівши опротестований акт у відповідність із законом.

Вбачається, що положення Закону України "Про прокуратуру" носять спеціальний характер щодо дій та правовідносин, які порушують та(або) спрямовані на порушення законодавства України.

Наведене свідчить, що Васильківська міська рада, на виконання вимог ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", приймаючи Рішення на тринадцятій позачерговій сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області № 03-13п/ч-У від 14.07.2011р. про скасування власного рішення (пункту другого Рішення дванадцятої позачергової сесії шостого скликання Васильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р.) діяла в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства. Така ж думка викладена у рішенні Конституційого суду України № 1-9/2009 від 16.04.2009р. де зазначено:

«У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема "Про столицю України - місто-герой Київ", згідно з частиною третьою статті 8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта статті 21 Закону України "Про прокуратуру").

У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, частина друга статті 55).

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України”.

Водночас, суд бере до уваги, що в останньому абзаці цього пункту Рішення зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Проте, ні позивач ні відповідач не надали суду доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, того, що опротестований акт (Рішення № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р.) було виконано.

Крім того, як свідчать матеріали справи, оскаржене Рішення № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. не могло бути виконане в силу винесеного протесту Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області від 11.07.2011р. № 2532 та самого Рішення № 03-13п/ч-У від 14.07.2011р.

Більше того, представники позивача та відповідача підтвердили в судовому засіданні 23.09.2010р., що оскаржене рішення № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. виконано не було.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що спір в частині визнання недійсним п. 2 рішення Васильківської міської ради Київської області від 01.07.2011р. № 04-12п/ч-VІ щодо скасування Державного акту на право постійного користування землею КВ №002261-51, виданого на підставі рішення Виконкому Васильківської міськради від 20.06.2000р. № 139 врегульовано відповідачем шляхом задоволення протесту прокурора, прийняттям Рішення № 03-13п/ч-У від 14.07.2011р. яким було усунено порушення норм чинного законодавства допущене в п. 2 рішення Васильківської міськради № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р., що є підставою для припинення провадження у справі згідно з приписами пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Що стосується пунктів 3, 4, 5, 6 рішення Васильківської міськради № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р., то суд не вбачає з підстав для їх скасування, з огляду на те, що останні не порушують прав позивача та є реалізацією повноважень ради, які не суперечать вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

З огляду на те, що п. 1 спірного рішення не відповідає вимогам ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України, позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині визнання недійсним пункту 2 рішення Васильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. “Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га. по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51”.

3.Визнати недійсним пункт 1 рішення Васильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. “Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га. по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51”.

4.У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пунктів 3, 4, 5, 6 рішення рішення Васильківської міської ради Київської області № 04-12п/ч-VI від 01.07.2011р. “Про припинення права постійного користування Васильківського ринку Київської облспоживспілки земельною ділянкою площею 2,242 га. по АДРЕСА_1 у м. Василькові та скасування державного акту на право постійного користування землею КВ № 002261-51” відмовити.

5.Стягнути з Васильківської міської ради Київської області (код 34627780) на користь Підприємства “Васильківський ринок” Київської регіональної спілки споживчої кооперації (код 01560221) 85 грн державного мита та 236 грн послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз