Рішення № 18545899, 14.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2011 р. Справа № 5/155-10/4/3

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр", смт. Рокитне, Київська область

до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ

про зобов’язання припинити дії, які порушують право позивача та відновити становище, яке існувало до порушення

за участю прокуратури Київської області

зустрічним позовом

Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр", смт. Рокитне, Київська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство інфраструктури України, м. Київ

про заборону проводити дії щодо демонтажу залізничних колій, та відновити становище, яке існувало до порушення

третя особа ДТГО "Південно-Західна залізниця", м. Київ

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Відкритим акціонерним товариством "Рокитнянський спецкар’єр" (далі позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом) заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом) зобов’язання припинити дії, які порушують право позивача та відновити становище, яке існувало до порушення

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що оскільки між ним та Відкритим акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" договірних відносин щодо оренди під’їзних залізничних колій не існує –договір оренди закінчився 07.03.2007, а тому відсутні правові підстави для знаходження залізничної колії на території первісного позивача.

ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" було подано зустрічний позов, в якому останній зазначив, що залізнична колія перебуває у державній власності, увійшла до статутного фонду позивача за зустрічним позовом. Відповідно до чинного Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" зустрічний позивач є в переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації і відповідно до частини дев'ятої статті 11 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" господарські організації, створені на базі об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду і що колію необхідно поновити у первісний стан.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.02.11р. (суддя Щоткін О.В.) у даній справі в задоволенні первісного позову про зобов’язання припинити дії, які порушують право позивача та відновити становище, яке існувало до порушення відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю, заборонено Відкритому акціонерному товариству "Рокитнянський спецкар’єр" вчиняти дії щодо демонтажу залізничної колії, розташованої за адресою: Київська область, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська 1, що є власністю Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"; зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар’єр" відновити у первісний стан частину залізничної колії, яка була ним незаконно розібрана; присуджено до стягнення з ВАТ "Рокитнянський спецкар’єр" на користь ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.11р. апеляційну скаргу ВАТ "Рокитнянський спецкар’єр" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 07.02.11р. у справі № 5/155-10/4 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.11р. касаційну скаргу ВАТ "Рокитнянський спец кар'єр" задоволено, рішення господарського суду Київської області від 07.02.11р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.11р. у справі №5/155-10/4 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Підставами скасування рішення господарського суду Київської області та постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі судом касаційної інстанції зазначено, що суди не з'ясували правовий статус земельної ділянки під під'їзними коліями. Не застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема Закон України "Про залізничний транспорт" (ст. ст. 21, 67, 68), статут залізниць України (п. 5 ст.64-78), Правила обслуговування залізничних під'їзних колій. Не досліджено на підставі яких документів МППЗТ користується землею спец'карєру. Не надана правова оцінка п.1 договору від 2004 року (том 1, арк. 41) та акту передачі нерухомого майна від 30.10.01р. (том 1, арк. 68-70). Не з'ясовано, яку колію отримано у власність МППЗТ у 2001 році, яку колію будував спец'карєр (або МППЗТ) у 2004 році і які колії передавались в оренду по договору від 07.03.2007 р. №3/ОК/07 (том 4,12).

При цьому зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи (не досліджено судами), які свідчать, що спірна під'їзна колія належить МППЗТ (п. 67 Статуту залізниць України, п.1,3, п.1,5 Правил обслуговування під'їзних колій). Доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію є акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничних під'їзних колій для новозбудованої залізничнлї колії, масштабний план, технічний паспорт повздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд. Для з'ясування цих питань судам необхідно залучити до розгляду справи місцеву залізницю, скориставшись правами наданими суду ст.30 ГПК України.

Судами попередніх інстанцій не встановлено на підставі яких документів МППЗТ має право користуватися землею якщо вона належить спец'карєру (або відноситься до земель транспорту). Відповідно до ст.67 ЗК України землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.11р. справу №5/155-10/4 прийнято до свого провадження суддею Лопатіним А.В. та присвоїти їй номер №5/155-10/4/3, розгляд справи призначити на 12.07.11р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.11р. залучено ДТГО "Південно-Західна залізниця" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зобов’язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подати пояснення по суті спору; розгляд справи відкладено на 02.08.11р.; зобов’язати сторони подати до суду обґрунтовані письмові пояснення з доданими до них належними доказами, з наступних питань: на підставі яких документів МППЗТ має право користуватися землею якщо вона належить спецкар’єру (або відноситься до земель транспорту); яку колію отримано у власність МППЗТ у 2001 році, яку колію будував спецкар’єр (або МППЗТ) у 2004 році і які колії передавались в оренду по договору від 07.03.2007р. №3/ОК/07.

01.08.11р. на адресу господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр") надійшло письмове пояснення у даній справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.08.11р. від представника Міністерства інфраструктури України та представника Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (яке є правонаступником ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту") надійшли письмові пояснення у даній справі. Вказане взято судом до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.11р. було відкладено розгляд даної справи на 17.08.11р., зобов'язано ДТГО "Південно-Західна залізниця" виконати вимоги ухвали суду від 12.07.11р.

17.08.11р. на адресу господарського суду Київської області від ДТГО "Південно-Західна залізниця" надійшов відзив на первісний та зустрічний позов, відповідно до якого третя особа зазначає, що не має жодних претензій до сторін у даній справі.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.08.11р. господарським судом було оголошено перерву до 23.08.11р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.11р. продовжено строк вирішення даного спору в порядку статті 69 ГПК України та відкладено її розгляд на 14.09.11р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,

встановив:

07.03.07р. між ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (орендодавець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та ВАТ "Рокитнянський спецкар’єр" (орендар), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар’єр" було укладено Договір оренди під’їзних залізничних колій №3/ОК/07 (далі –Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування під'їзні залізничні колії довжиною 2015,3 км, в тому числі 8 комплектів стрілочних переводів, інвентарний № 22 (майно) згідно з актом приймання - передачі, яке увійшло до статутного фонду ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" та знаходиться за адресою: Київська обл., Рокитнянський р-н, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, вартість якого визначена за експертною оцінкою СОД ПП. КО "СоВа" (сертифікат №2293/03 СОД від 16.12.03р., кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ та УТО №127 від 12.04.03р.) станом на 31.01.07р. і становить 474744, 40 грн.

Вказане майно знаходиться на земельній ділянці ВАТ "Рокитнянський спецкар’єр", яка надана йому в постійне користування на підставі Державного Акту на право постійного користування землею від 29 липня 1996 року, виданого Рокитнянською селищною Радою народних депутатів Рокитнянського району Київської області відповідно до рішення Виконкому Рокитнянської селищної Ради народних депутатів № 342 від 06 червня 1996 року.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір діє з 07.03.07р. по 07.03.08р.

29 квітня 2009 року між сторонами було підписано Акт передачі - приймання під’їзних залізничних колій до договору № 3/ОК/07, за яким ВАТ "Рокитнянський спецкар’єр" повернуло, а ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" прийняло під’їзні залізничні колії довжиною 2015, 30 м, в тому числі 8 стрілочних переводів, чим було припинено дію договору.

ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" вважає, що, починаючи з 30 квітня 2009 року жодні договірні та позадоговірні відносини, які б встановлювали порядок використання майна позивача за зустрічним позовом та підстави його перебування на території первісного позивача відсутні.

Також, ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" зазначає, що оскільки залізничні колії не були введені в експлуатацію, то позивач за зустрічним позовом має право власності не на під’їзні колії, а на матеріали, з яких вони складаються.

ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" було направлено на адресу ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" листи з проханням демонтувати та вивезти колії з території.

Однак, оскільки колії не було демонтовано, ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" сам демонтував частину колії (600 метрів верхньої будови колії та 3 стрілочних переводи) і направив ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" лист-вимогу від 16.11.09р. про необхідність вивезення демонтованої частини колії. Факт демонтажу колії ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" не заперечується.

У відповідь на вимогу, ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" направило лист від 30.11.09р. за № 579, в якому зазначило, що залізнична колія перебуває у державній власності і що колію необхідно поновити у первісний стан.

До того ж, у зв’язку демонтажем ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" частини залізничної колії –державного майна, ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" направляло листи –звернення до правоохоронних органів.

ПАТ “Рокитнянський спецкар’єр" вважає, що залізничні колії не належать до державної власності, оскільки згідно законодавства України існують державні підприємства та господарські товариства, а отже, господарське товариство, яким є позивач за зустрічним позовом, не може бути державним підприємством, а тому залізничні колії не є державною власністю.

Посилаючись на статті 15, 16 Цивільного кодексу України, ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" зазначає, що ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" повинен демонтувати залишки залізничної колії та вивезти її з території.

ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" заперечуючи проти первісного позову зазначає, що ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" не зробив жодного нормативного посилання щодо незаконності перебування залізничних колій на його території після закінчення договору оренди цих колій.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В позовній заяві позивач зазначив, що під'їзні залізничні колії відповідача, що перебувають на земельній ділянці позбавляють його права вільно користуватися належною йому земельною ділянкою.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про транспорт", до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно статті 67 Земельного кодексу України, до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

При цьому, приписами статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Таким чином земля, на якій знаходяться під'їзні залізничні колії, не відноситься до земель залізничного транспорту, адже землями залізничного транспорту є землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту, а ПАТ "Рокитнянський спецкар'єр" не є підприємством залізничного транспорту. Також згідно вказаних вище норм, залізничний транспорт і під'їзні колії відрізняються між собою тим, що залізничний транспорт - це комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування і призначений він для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень, а під'їзні залізничні колії призначені для транспортного обслуговування одного чи кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування та не можуть бути використані для надання послуг усім споживачам без обмежень, що і має місце нашому випадку.

Статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами. Власники залізничних під'їзних колій, споруди та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання. Власники залізничних під'їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться. Розвиток існуючих і будівництво нових станцій залізниць у зв'язку з будівництвом або реконструкцією під'їзних колій проводяться власниками цих колій за свій рахунок.

Приписами п. 64 Статуту залізниць України передбачено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

У відзиві на первісний та зустрічний позов ДТГО "Південно-західна залізниця" (оригінал в матеріалах справи) зазначила, що під'їзна колія, яку використовував ПАТ "Рокитнянський спецкар'єр" примикає до перегону Південно-Західної залізниці Рокитне - Тараща через стрілку №56. Маневрову роботу ПАТ "Рокитнянський спецкар'єр" здійснювали власним локомотивом, подачу і збирання вагонів на під'їзну колію проводили на передавальних коліях №52, 53 Таращанського напрямку Південно-Західної залізниці, або на коліях №4, 6 станції Рокитне, яка є виробничим підрозділом Південно-західної залізниці. При цьому зазначено, що ніякого майна Південно-західної залізниці в користуванні ПАТ "Рокитнянський спецкар'єр" не має.

Підстави виникнення господарських і цивільних прав та обов'язків встановлені ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України.

З матеріалів справи не вбачається та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено наявності законних підстав для перебування під'їзної залізничної колії відповідача на земельній ділянці первісного позивача, яка надана йому в постійне користування на підставі Державного Акту на право постійного користування землею від 29 липня 1996 року (копія в матеріалах справи).

Відповідно до статті частини третьої статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки вимога про зобов'язання відповідача демонтувати під'їзну колію, що становить предмет даного спору, не пов'язана із переходом права власності на під'їзну колію від відповідача і не підпадає під визначення: "розпорядження майном", наведене в п. 1.4 Порядку розгляду звернень підприємств, установ та організацій, які входять до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, щодо розпорядження майном, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.11.2006 № 1095 (далі - Порядок № 1095), то до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення Порядку № 1095.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за первісним позовом дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Доводи відповідача за первісним позовом викладені у відзивах на позовну заяву господарський суд оцінює критично та вважає останні не обґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували право користування земельною ділянкою що належить спецкар'єру.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" про зобов'язання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом припинити дії, які порушують право первісного позивача на користування земельною ділянкою та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: демонтувати (частину, яка не демонтована) та вивезти з території первісного позивача його майно (під'їзні залізничні колії (верхню будову) довжиною 2015,30 м., в тому числі 8 комплектів стрілочних переводів) є обґрунтованими, документально підтверджуються, і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача (за первісним позовом).

Зустрічний позов мотивований тим, що залізнична колія перебуває у державній власності, увійшла до статутного фонду позивача за зустрічним позовом. Відповідно до чинного Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" зустрічний позивач є в переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації і відповідно до частини дев'ятої статті 11 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" господарські організації, створені на базі об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду і що колію необхідно поновити у первісний стан.

Позивач за зустрічним позовом є підприємством державної форми власності, засновником, єдиним акціонером та вищим органом управління якого є держава в особі Міністерства транспорту та зв’язку України. У 2001 р. згідно Акту передачі нерухомого майна від 30.10.01р., додаток до наказу Міністерства транспорту України № 746, залізнична колія була передана засновником - МТУ - у власність позивачу за зустрічним позовом і увійшла до його статутного фонду.

Позивач за зустрічним позовом створений відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року № 746 шляхом перетворення державного підприємства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств"(зі змінами та доповненнями).

Засновником, єдиним акціонером та вищим органом управління позивача за зустрічним позовом є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (на момент винесення рішення –Міністерства інфраструктури України) 100% акцій товариства належить державі.

У 2001 р. згідно Акту передачі нерухомого майна від 30.10.01р., додаток до наказу Міністерства транспорту України № 746, залізнична колія була передана засновником - МТУ - у власність позивачу за зустрічним позовом і увійшла до його статутного фонду.

Згідно п. 9.2.1 Статуту позивача за зустрічним позовом вищим органом управління його в період до набуття в процесі корпоратизації прав власності на акції іншими акціонерами та проведення перших загальних зборів акціонерів, є засновник в особі Мінтрансзв’язку, як єдиний акціонер.

Згідно Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"позивача за зустрічним позовом включено до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації як майновий комплекс підприємств залізничного транспорту з його інфраструктурою на території України.

Відповідно до частини дев'ятої ст. 11 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" господарські організації, створені на базі об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду.

Наглядова рада приймає рішення щодо розпорядження та використання майна, яке оформлюється протоколом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.10 № 297 "Деякі питання управління корпоративними правами держави"завдання на голосування представниками держави на засіданнях наглядової ради господарських товариств, у статутному капіталі яких державна частка становить понад 50%, погоджуються Прем’єр-міністром України або Першим віце-прем’єр-міністром України.

У листі Міністерства юстиції України від 26.08.08 № 4752-0-26-08-19 на запит Міністерства транспорту та зв’язку України зазначено зокрема, що державні підприємства, створені на базі об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації, не можуть здійснювати дії, пов’язані зі списанням майна переданого до їх статутного фонду, а демонтаж залізничної колії призведе до її списання.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Згідно з п. 15. "Положення про порядок корпоратизації підприємств»затвердженого Постановою КМУ від 05 липня 1993 р. № 508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства".

Зазначене також підтверджується листами Фонду державного майна України № 10-16-11524 від 16.09.2002р. та № 10-25-3817 від 12.03.2007р. (копії в матеріалах справи), в яких зазначено, що майно, яке увійшло до статутного фонду відкритого акціонерного товариства створеного в процесі корпоратизації, є майном такого товариства, а не держави, а у власності держави перебувають 100 % акцій такого товариства.

Відповідно до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Відповідачем жодними доказами не доведено факт введення під'їзних колій в експлуатацію та проведення державної реєстрації прав власності на них.

Статтею 19 ЦК України визначено поняття самозахисту цивільних прав, зокрема: Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином враховуючи вищевказане та те, що під'їзні залізничні колії перебувають в процесі будівництва, в експлуатацію відповідачем не введено, державну реєстрацію прав власності на колії не проведено, первісним позивачем не було порушено право власності зустрічного позивача, адже матеріали, на які зустрічний позивач має право власності, були перенесені первісним позивачем в межах його земельної ділянки.

Доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію є акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничних під'їзних колій для новозбудованої залізничнлї колії, масштабний план, технічний паспорт повздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд.

При цьому, господарський суд звертає увагу зустрічного позивача на той факт, що його вимога про відновлення колій в первісному стані є необґрунтованою, оскільки у останнього відсутня технічна документація, а зокрема технічний паспорт на залізничні під'їзні колії, що унеможливлює виконання зазначеної вимоги, адже такий первісний стан не зафіксовано в жодному документі.

Так, відповідно до п. 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, власник колій має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Крім того згідно експертного висновку (витяг в матеріалах справи) за результатами оцінки вартості під'їзних залізничних колій, які знаходяться на території первісного позивача, ще в 2000 році колійний шлях був зношений на 90% (до 100%), відсутні окремі елементи кріплення, колії викривлені, недопустимі зазори по з'єднанням, стрілочні переводи зношені на 90%. Для подальшої експлуатації колій та стрілочних переводів необхідне проведення робіт по заміні значної кількості шпал, колій, вирівнювання колій, заміна окремих вузлів стрілочних переводів. З 2000 року Зустрічним позивачем не здійснено жодного поточного чи капітального ремонту залізничних під'їзних колій. Також 29.04.09р. комісією в складі представників первісного та зустрічного позивача було підписано Акт технічного стану колійного господарства (додається), відповідно до якого виявлено численні руйнування колій і було закрито дані колії для руху. А відповідно до статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" власники залізничних під'їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (орендодавець), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" не дотримано вимог даної норми процесуального законодавства, і відповідно господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про заборону ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" проводити дії щодо демонтажу залізничної колії, що є власністю ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та зобов’язання ПАТ "Рокитнянський спецкар’єр" відновити у первісний стан частину залізничної колії, яка була ним розібрана з підстав, викладених у позовній заяві, є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 25, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Замінити первісного позивача - Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар’єр" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Рокитнянський спецкар’єр".

2. Замінити первісного відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" його правонаступником Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

3. Первісний позов задовольнити.

4. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) припинити дії, які порушують право Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" (09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код ЄДРПОУ 05408680) на користування земельною ділянкою та відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: демонтувати (частину, яка не демонтована) та вивезти з території Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" (09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код ЄДРПОУ 05408680) майно Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (що зазначено в Договорі між ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" від 07.03.07р. №3/ОК/07, найменуванням "під'їзні залізничні колії довжиною 2015,30 м., в тому числі 8 комплектів стрілочних переводів".

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) на користь Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський спецкар’єр" (09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код ЄДРПОУ 05408680) –85 (вісімдесят п'ять гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

6. В задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В. Лопатін

Дата підписання: 19.09.11р.