Рішення № 18545844, 19.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р. Справа № 4/126-11

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», м. Біла Церква

до Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів», м. Біла Церква

про стягнення 260835,11 грн.

за участю представників:

позивач ОСОБА_1 предст., дов. № 2 від 24.12.2010р.

відповідач не зявився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»(позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»(відповідач) про стягнення 260835,11 грн., які складаються з 249379, 48 грн. заборгованості за договором №234/40 від 19.02.2002р., 8234,18 грн. пені, 1612,46 грн. 3% річних, 1608, 99 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2011р. порушено провадження у справі № 4/126-11, розгляд справи призначено на 19.09.2011р.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2011 р. не зявився, вимоги суду не виконав та витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, до суду не надіслав, однак 12.09.2011р. через загальний відділ господарського суду подав клопотання від 06.09.2011р. про відкладення розгляду з метою підготовки контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також необхідністю узгодження його з позивачем.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

З поданого відповідачем клопотання вбачається, що останній проти суми основного боргу не заперечує, ставлячи під сумнів тільки нарахування позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Однак, правильність нарахування вищезазначених сум здійснюється в судовому порядку як обовязкова умова для правильного та обєктивного винесення рішення у справі, у звязку з чим суд не вбачає підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання та перешкод для розгляду справи за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача.

19.09.2011р. позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України було подано уточнений розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 3383,83 грн. пені, 3940, 47 грн. 3% річних, 992,52 грн. інфляційних втрат. Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року”та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 19.09.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

19 лютого 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»(абонент) та Відкритим акціонерним товариством «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»(субабонент) було укладено договір № 234/40, відповідно до умов якого абонент бере на себе зобовязання по забезпеченню субабонента енергоносіями в необхідних йому обємах, а субабонент зобовязується оплачувати отримані енергоносії і послуги по їх передачі в строки встановлені даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, по поставці енергоносіїв і послуг по їх передачі сума Договору з урахуванням ПДВ становить 1382716, 21 грн.

Вартість послуг по контролю за якістю стічних вод з урахуванням ПДВ становить 6794,03 грн. (п. 2.2 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»виконало свої зобовязання перед відповідачем в повному обсязі та протягом 2010 року надало послуги з відпущення енергоносіїв, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 110705,88 грн. та яка визнана ним в повному обсязі, про що свідчить відповідь на претензію № 61/44-40юр від 03.03.2011р. (копія в матеріалах справи).

Протягом 2011 року позивачем також були надані відповідачеві послуги з відпущення енергоносіїв, про що свідчать належним чином оформлені акти, складені уповноваженими представниками сторін за січень 2011 року на суму 34918,09 грн., за лютий 2011 року на суму 46033,63 грн., за березень 2011 року на суму 33210,54 грн., за квітень 2011 року на суму 15098,76 грн., за травень 2011 року на суму 3802, 94 грн., за червень 2011 року на суму 5609, 65 грн., всього на суму 138973,61 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата за фактичне використання енергоресурсів і послуг по їх транспортуванню здійснюється субабонентом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок абонента або іншими формами розрахунків, не забороненими діючому законодавству. Розрахунки здійснюються до 5 числа місяця, наступного за звітним на основі актів, підписаних між сторонами.

Однак, в порушення своїх договірних зобовязань щодо оплати отриманих послуг, будь-яких перерахунків на погашення заборгованості відповідач не здійснював, а тому станом на 01.07.2011р. заборгованість перед позивачем склала 249379, 48 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.07.2011р.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач, в судове засідання не зявився, в силу вищезазначених вимог законодавства письмових пояснень чи доказів оплати наданих позивачем послуг не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати наданих позивачем на підставі Договору № 234/40 від 19.02.2002 р. послуг за фактичне використання енергоносіїв та послуг по їх транспортуванню, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 249,379,48 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням уточненого розрахунку від 19.09.2011р., просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 992,52 грн. та 3940,47 грн. 3 % річних (за період з 30.09.2010р. по 30.06.2011р.)

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з вересня 2010 року по липень 2011 року в розмірі 992,52 грн.

Крім того, судом перевірено правильність нарахування позивачем 3 % річних та встановлено, що за вірним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 3873,58 грн.

Також, позивач, у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг, на підставі п.п. 6.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 3383,83 грн. пені, нарахованої за період з 30.09.2010 р. по 01.07.2011 р.

Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну оплату, субабонент оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такої прострочки.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231К України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, а також враховуючи умови договору щодо оплати послуг (п. 3.1), встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 3383,83 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 3174,24 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 249379,48 грн. боргу, 3174,24 грн. пені, 992,52 грн. інфляційні втрати, 3873,58 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»(09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, код ЄДРПОУ 00152448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»(09114, Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Леваневського, 85, код ЄДРПОУ 31781365) 249379 (двісті сорок девять тисяч триста сімдесят девять) грн. 48 коп. боргу, 3174 (три тисячі сто сімдесят чотири) грн. 24 коп. пені, 992 (девятсот девяносто дві) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 3873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 58 коп. 3% річних, 2574 (дві тисячі пятсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн.. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 21.09.2011р.