Рішення № 18545147, 28.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11 Справа № 4/5009/5434/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал» (69600,м.Запоріжжя,вул. Миколи Краснова, буд. 10А)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрозалізничпостачання»

(49027, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 22, офіс 705)

Про визнання права власності

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін :

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 11.08.2011р.

Від відповідача - ОСОБА_2 довіреність від 15.08.2011р.

Від третьої особи - ОСОБА_3., довіреність від 04.07.2011р. № 9988.

Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал»до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрозалізничпостачання»про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Ухвалою суду від 12.09.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 28.09.2011р.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

28.09.2011р., справу розглянуто, прийнято рішення, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що 22.06.2011 року між позивачем у якості Орендодавця та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпрозалізничпостачання” у якості Орендаря, було укладено договір оренди нерухомого майна б/н. Відповідно до цього договору позивач передав відповідачеві у строкове платне користування будівлю котельні літ. Е-2, площею 319.0 кв.м., що розташована у м. Запоріжжя, по вул. Миколи Краснова, буд. 10А. Вказане приміщення було передане відповідачеві за актом приймання-передачі від 22.06.2011 р.

Проте, 12.07.2011 року на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що котельня збудована самочинно і у позивача відсутні правовстановлюючі документи на це майно. А , отже і право на передачу в оренду спірного обєкта відсутне.

Таке твердження відповідача позивач вважає неправомірним. Пояснив, що позивач є власником майнового комплексу, по вулиці Миколи Краснова, буд. 10А: будівлі цеху № 1 інв. № 1711 на підставі договору купівлі-продажу 7/1 від 04.09.2003 р., інв. № 957 на підставі договору купівлі-продажу 062/12 від 25.11.2003 р., інв. № 771, 776, 981, 2001 а, 812, 2001, 551, 552, 41/50 частина інв. №№ 1712, 1132, 1131, 1133, 216, 553 на підставі договору від 30.05.2003р, акту прийому передачі від 30.05.2003 р., чому є підтвердженням також витяги № 1803447 від 23.10.2003р., № 2896225 від 23.02.2004 р., № 976479 від 11.07.2003р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач, на земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні на підставі договору оренди землі від 20.02.2009 р. № 040926100285, площею 8.2306 га, та на якій розташовані обєкти нерухомості, що є його власністю, власними силами та за власні кошти здійснив будівництво будівлі котельні літ. Е-2. Позивач має необхідні погодження з інспекціями міста а також технічні умови, затверджену проектно-кошторисну документацію, акти на здійснені роботи, експертні висновки органів та служб, на підставі яких позивачу видано акт введення котельні в експлуатацію від 02.09.2005р. Тобто позивач здійснив будівництво даної котельні законно. Однак, позивач не зареєстрував право власності на котельню у встановленому законодавством України порядку в ОП Запорізькому МБТІ, і передав її у оренду відповідачу. Відповідач у свою чергу, без достатніх правових підстав та без письмового дозволу позивача, як це передбачено умовами договору оренди, також здійснив часткову реконструкцію та перепланування орендованого приміщення, чим порушив умови договору, а тепер претендує на це майно.

Після здійснення відповідачем самочинної реконструкції, сторони усно домовилися, що позивач компенсує витрати понесені відповідачем у звязку із реконструкцією, за рахунок орендної плати. Тобто відповідач її не сплачує.

У звязку з тим, що відповідач порушує охоронюване законом право позивача на власність, та здійснює перешкоди у реалізації даного права, позивач звернувся до суду, та просить задовольнити його позов у повному обсязі, на підставі ст.376 ЦК України визнати за ним право власності на будівлю котельні літ. Е-2, загальною площею 319,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 10А.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав, зазначив, що з позовними вимогами Приватного акціонерного товариства «Запорізький завод залізобетонних шпал»погоджується. Зазначає, що дійсно між відповідачем та позивачем мали місце договірні відносини, на підставі договору оренди б/н від 22.06.2011р. він отримав у оренду будівлю котельні літ. Е-2, площею 319.0 кв.м. та здійснив там часткову реконструкцію, попередньо не погодивши свої дії з позивачем. Проте сторони після цього досягли згоди, що відповідач не сплачує орендну плату у рахунок здійснених ним ремонтних робіт у орендованій котельні.

Однак виявилося, що позивачем взагалі не зареєстровано право власності на котельню літ. Е-2 у встановленому законодавством України порядку. Відповідач вважає, що відповідно до цього, позивач не мав права передавати відповідачу ці приміщення у оренду та справляти за них орендну плату, про що і було повідомлено позивача. Але, оскільки позивач, на земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні на підставі договору оренди землі від 20.02.2009 р. № 040926100285 та на якій розташовані обєкти нерухомості, що є його власністю, власними силами та за власні кошти здійснив будівництво котельні літ. Е-2 та має на це необхідні погодження з інспекціями міста а також технічні умови, експертні висновки органів та служб, на підставі яких позивачу видано акт введення котельні в експлуатацію від 02.09.2005р., то з цих підстав, відповідач не проти задоволення позову про визнання права власності на будівлю котельні літ. Е-2 на користь позивача.

Представник третьої особи, присутній в судовому засіданні, пояснив наступне. Згідно матеріалів інвентарної справи, дійсно вбачається, що спірний обєкт, будівля котельні , під літерою Е-2, дійсно знаходиться на території Запорізького заводу залізобетонних шпал по вул..Краснова 10-А у м.Запоріжжі, право власності на неї не за ким не зареєстроване.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011 року між приватним акціонерним товариством «Запорізький завод залізобетонних шпал»у якості Орендодавця та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпрозалізничпостачання»у якості Орендаря, було укладено договір оренди нерухомого майна б/н. Відповідно до умов цього договору позивач передав відповідачеві у строкове платне користування будівлю котельні літ. Е-2, площею 319.0 кв.м., що розташована у м. Запоріжжя, по вул. Миколи Краснова, буд. 10А. Вказане приміщення було передане відповідачеві за актом приймання-передачі від 22.06.2011 р.

12.07.2011 року на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача, відповідно до якого право власності позивача на вищевказане майно відповідачем не визнається на підставі того, що право власності на орендоване майно позивачем не зареєстровано у відповідності з чинним законодавством України порядку, котельня збудована самочинно та на неї не зареєстровано право власності в ОП Запорізькому БТІ.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання його права власності, на підставі ст.ст.331,376,392 ЦК України, оскільки власними силами за власні кошти здійснив будівництво спірного обєкту, ввів його в експлуатацію, однак не оформив та не зареєстрував своє право власності своєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником майнового комплексу, по вулиці Миколи Краснова, буд. 10А: будівлі цеху № 1 інв. № 1711 на підставі договору купівлі-продажу 7/1 від 04.09.2003 р., інв. № 957 на підставі договору купівлі-продажу 062/12 від 25.11.2003 р., інв. № 771, 776, 981, 2001 а, 812, 2001, 551, 552, 41/50 частина інв. №№ 1712, 1132, 1131, 1133, 216, 553 на підставі договору від 30.05.2003р, акту прийому передачі від 30.05.2003 р., що підтверджується витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1803447 від 23.10.2003р., № 2896225 від 23.02.2004 р., № 976479 від 11.07.2003р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач, протягом 2004р.-- 2005р. власними силами та за власні кошти здійснив будівництво будівлі котельні літ. Е-2. Вказане будівництво було погоджено з інспекціями міста, виконано з додержанням технічних умов, про що свідчить акт введення котельні в експлуатацію від 02.09.2005р..

Після цього, власник землі, Запорізька міська рада, на підставі рішення від 24.08.2008р. № 60/3 надала позивачу строком на сорок девять років земельну ділянку загальною площею 8,2306га. в м.Запоріжжі по вул. Миколи Краснова 10А для розташування заводу залізобетонних шпал.

01.12.2008р. між Запорізькою міською радою та ЗАТ “Запорізький завод залізобетонних шпал” було укладено договір оренди земельної ділянки.

Згідно викопіровки зі схеми земельної ділянки по вул.М.Краснова 10А на зазначеній земельній знаходиться і спірний обєкт будівля котельні під .літ Е-2, з позначкою “збудовано самовільно”.

Отже, передаючи землю в оренду під уже збудовані на ній обєкти, власник землі фактично погодив їх будівництво та знаходження на спірній земельній ділянці.

Однак, позивач не зареєстрував право власності на котельню у встановленому законодавством України порядку в ОП Запорізькому МБТІ, і передав її у оренду відповідачу. Відповідач у свою чергу, без достатніх правових підстав та без письмового дозволу позивача, як це передбачено умовами договору оренди, також здійснив часткову реконструкцію та перепланування орендованого приміщення, чим порушив умови договору, а тепер претендує на це майно. Сторони усно домовилися, що позивач компенсує витрати понесені відповідачем у звязку із реконструкцією, за рахунок орендної плати. Тобто відповідач її не сплачує. Це підтвердив і представник відповідача, тобто у даному випадку цей факт доказуванню не підлягає, оскільки визнаний обома сторонами.

Відповідно до статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.331 ЦК України - особа набуває право власності якщо є документи які підтверджують право користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, документи, що містять опис обєктів незавершеного будівництва та інше.

Наявні у справі документи , на думку суду , дають підстави для визнання за позивачем права власності на будівлю котельні літ.Е-2, що розташована в м.Запоріжжі вул..М.Краснова 10А. Судом не встановлено порушення прав інших осіб, у звязку з визнанням права власності позивача на самовільно збудоване майно.

Так як право власності позивача на вищевказані об'єкти відповідачем не визнається, останній порушує охоронюване законом право позивача на власність, та здійснює перешкоди у реалізації даного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна має право предявити позов о визнанні його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати залишаються за позивачем, оскільки спірний обєкт був ним самовільно збудований..

Керуючись ст. 16, ст. 49, ст. 82- 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ШПАЛ» (69600,м.Запоріжжя,вул. Краснова Миколи, буд. 10А, ЄДРПОУ 32407952) право власності на будівлю котельні літ. Е-2, загальною площею 319.0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 10А.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “30” вересня 2011 р.