Рішення № 18544682, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011

Справа №5002-2/3434-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" (95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська 114)

до Відкритого акціонерного товариства "Кримське підприємство по племенній справі в тваринництві" (97567, АР Крим, Сімферопольський район, с. Залісся, вул. Лесна 1а)

Про стягнення 5 340,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Кримське підприємство по племенній справі в тваринництві" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5 340,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з накладною № РН-0000568 від 23.07.2009 р. позивач передав відповідачу бензин А-80 в кількості 300 літрів та дизельне паливо в кількості 600 літрів на загальну вартість 5 340, 00 грн., які отримані представником відповідача по довіреності № 101 від 23.07.2009 р. Відповідач гарантував оплату за отримання ГСМ в письмі від 23.07.2009 р. № 272. Згідно за актом звірки на 24 травня 2011 р. заборгованість відповідача складає 5 340,00 грн. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

22.08.2011 р. від позивача надійшло клопотання с проханням долучити до матеріалів справи додаткові документи та розглянути справу без його участі.

05.9.2011 року від позивача надійшов супровідний лист від 01.9.2011 року, яким надсилають докази спрямування відповідачу для підписання актів звірки.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Нафта-Трейд" поставив ВАТ "Кримське підприємство по племенній справі в тваринництві" на підставі витратної накладної №РН-0000568 від 23.7.2009 року дизельне топливо та бензин А80 на суму 5 340,00грн. Зазначена накладна підписана обома сторонами.

Товар, вказаний у накладній №РН-0000568 від 23.7.2009 року, був отриманий відповідачем, що підтверджується накладною та довіреністю №101 від 23.7.2009 року на отримання Юрченком Е.Г. від позивача товару.

Відповідно акту звірки взаєморозрахунків на 19.08.2011 рік заборгованість ВАТ "Кримське підприємство по племенній справі в тваринництві" перед ТОВ "Нафта-Трейд" складає 5 340,00грн., яка на момент подачі позову відповідачем не погашена.

Враховуючи несплату відповідачем грошових коштів за отриманий товар ТОВ "Нафта-Трейд" спрямувало на адресу ВАТ "Кримське підприємство по племенній справі в тваринництві" вимогу, якою наполягають на сплаті суми у розмірі 5 340,00грн. у відповідності з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України на протязі семи днів з дня отримання даної вимоги.

У порушення норм діючого законодавства, сума боргу у розмірі 5 340,00грн. за поставлений товар відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 5 340,00грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 5 340,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на відповідача.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 21.09.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК| України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримське підприємство по племенній справі в тваринництві" (97567, АР Крим, Сімферопольський район, с. Залісся, вул. Лесна 1а, Ідентифікаційний код 00700513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" (95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська 114, Ідентифікаційний код 32168208) 5 340,00грн. боргу, 102грн.00коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.