Рішення № 18544680, 15.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2011Справа №5002-23/3183-2011 За позовом Заступника прокурора міста Євпаторії (вул. Гоголя, буд. 5/8, м. Євпаторія, АР Крим, 97416)

в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (вул. Кечкеметська, буд. 114, Київський район, м. Сімферополь, АР Крим, 95038; ідентифікаційний код 00048113)

До відповідача 1 Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (юрид. адреса: вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, Печерський район, м. Київ, 01023; адреса для кореспонденції: а/с 34, м. Київ-19, 01019; ідентифікаційний код 02583780)

до відповідача 2 Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (вул. Фрунзе, буд. 4, м. Євпаторія, АР Крим, 97412; ідентифікаційний код 13786657)

до відповідача 3 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2., представ. за довір. № 1376/10-29 від 26.08.2010 р.

Від відповідача 1 не зявився.

Від відповідача 2 ОСОБА_3., представ. за довір. б/н від 28.03.2011 р.

Від відповідача 3 ОСОБА_3., представ. за довір. сер. ВРМ № 630715 від 04.08.2011 р.

Прокурор Кулібаба С.Є., посвідч. № 07121

Суть спору: Заступник прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів: 1) Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця», 2) Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця», 3) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з позовом про визнання недійсним договору оренди № 12-2009/54/0102010/2009-32, укладеного 19.10.2009 р. між Дочірнім підприємством «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в особі головного лікаря ОСОБА_4. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, погодженого 19.10.2009 р. керівником Представництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та затвердженого 02.11.2009 р. Головою Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що спірний договір є недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки він був укладений з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення землі. Так, заступник прокурора вказує, що відповідно до даного договору в оренду передано частину плиткового мощення біля спального корпусу загальною площею 158,00 кв. метрів, що знаходиться у м. Євпаторії по АДРЕСА_2, для розміщення дитячих атракціонів, однак, право власності на вказане майно не зареєстровано за ЗАТ «Укрпрофздоровниця». При цьому, як стверджує прокурор, фактично приватному підприємцю ОСОБА_1. у користування була передана земельна ділянка оздоровчого призначення, однак, договір оренди земельної ділянки у встановленому порядку не укладався. Нецільове використання відповідної земельної ділянки встановлено під час проведення перевірки сектором Держземінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії.

Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави мотивовано прокурором необхідністю захисту інтересів держави, що, відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», належить до функцій органів прокуратури. Зокрема, прокурор посилається на наявність порушень інтересів держави у сфері земельних правовідносин (а.с. 4-8).

Ухвалою ГС АР Крим від 27.07.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що повним найменуванням юридичної особи відповідача-1 є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого господарським судом АР Крим за електронним запитом від 27.07.2011 р. за № 10649512 (а.с. 41-43). У звязку з чим, суд вважає за необхідне зазначити в своїй ухвалі правильне найменування першого відповідача.

08.08.2011 р. до канцелярії суду представником Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» і ФОП ОСОБА_1. наданий відзив на позов, в якому відповідачі просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог прокурора. При цьому, ними зазначається, що:

-відповідна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель оздоровчого призначення, правовий режим яких визначається нормами ЗК України, Закону України «Про курорти», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення», Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 р. № 1269 «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю курорт Євпаторія» та іншими нормативними актами;

-загальна заборона щодо здійснення на землях оздоровчого призначення діяльності, яка суперечить їх цільовому призначенню або такої, яка може негативно вплинути на природні лікувальні властивості таких земель, визначена ст. 48 ЗК України, а деталізована шляхом встановлення округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони відповідного курорту, що поділяються на зони, які мають відповідний правовий режим;

-цільове призначення земель курортів не забороняє здійснення відповідних видів діяльності;

-на момент проведення обстеження та складання акту перевірки діяло Тимчасове положення «Про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» в редакції 19.05.2010 р., яке не зобовязувало власників споруд та поліпшень дорожнього покриття реєструвати таке право в органах реєстрації та технічної інвентаризації;

-переданий в оренду обєкт мощення є власністю ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», відноситься до основних фондів підприємства; ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» видано свідоцтва про право власності на обєкт у цілому, розташований по АДРЕСА_2.

Поряд з цим, у відзиві зазначено, що ДП «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» володіє та користується майном, переданим йому засновником ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з урахуванням обмежень, встановлених статутом підприємства. При цьому, на баланс ДП «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» передано майно ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» у вигляді будівель, споруд, передавальних пристроїв, транспорту, іншого майна.

Крім того, як вказують відповідачі, діяльність орендаторів, яким передано в оренду майно санаторію мощення, яке входить до основних фондів підприємства, з урахуванням специфіки діяльності орендарів, ніяким чином не може негативно вливати на природні лікувальні властивості земель оздоровчого призначення.

Також, у поданому відзиві на позов, відповідачі вказують на те, що Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим не є особою, якій належить субєктивне матеріальне право чи охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано даний позов заступником прокурора в інтересах держави в особі такого органу.

Прокурор і представник позивача в судове засідання зявилися, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про час та місце слухання справи проінформовано належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник відповідачів 2 і 3 в судове засідання зявився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позов. Крім того, надав заяву про зупинення провадження у справі №5002-23/3183-2011 до набрання законної сили рішенням у справі №5002-1/3863-2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача, відповідачів 2 і 3, висновок прокурора, суд

Встановив :

24 лютого 2000 р. рішенням Євпаторійської міської ради № 23-15/41 “Про надання в постійне користування Дочірньому підприємству “Санаторій “Победа” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд” надано в постійне користування зазначеному підприємству земельну ділянку з земель міста загальною площею 52666,22 кв.м, в тому числі за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 площею 40856,98 кв.м, АДРЕСА_4 площею 5012,74 кв.м, АДРЕСА_5 площею 6796,50кв.м для обслуговування будівель та споруд головного корпусу санаторію, водолікарні, столової лікувального харчування та дитячого садка “Теремок” (а. с. 17).

07 вересня 2000 р. відповідно до рішення Євпаторійської міської ради від 24.02.2000р. № 23-15/41 ДП “Санаторій “Победа” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,27 га для обслуговування будинків та споруд в межах згідно з планом землекористування (а. с. 18,19).

Відповідний акт зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування за №149.

Відповідно до статуту Дочірнього підприємства “Санаторій Победа” для дітей з батьками” ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, підприємство створено одним засновником Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі - Товариство), згідно з рішенням загальних зборів ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, яке є засновником і власником Підприємства (а. с. 66-77).

Підприємство володіє і користується майном, переданим йому Товариством в господарське та оперативне ведення, відповідно, з метою своєї діяльності з обмеженням своїх дій щодо відчуження, міни, застави, позики, оренди нерухомого майна, транспортних засобів, інших основних фондів Підприємства, отримання кредиту, укладення договорів про спільну діяльність відповідно до статуту підприємства.

Відповідно до пункту 2.4 статуту підприємства, предметом його діяльності, крім іншого, є надання послуг санаторно-курортного, медичного, готельного, екскурсійного, туристичного обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази Підприємства, надання туристичних та екскурсійних послуг, організація конференцій, семінарів та інших, ділових зустрічей, організація діяльності кінотеатрів, передача у тимчасове користування або в оренду об'єктів на взаємовигідних умовах, які не суперечать законодавству України, надання побутових послуг, організація і проведення спортивних, інтелектуальних, ігрових, концертних заходів і шоу, творчих вечорів, вечорів гумору і сатири, організація та надання послуг громадського харчування, торговельна діяльність і надання комплексу послуг з сервісного обслуговування відпочиваючих, надання побутових послуг населенню.

19 жовтня 2009р. Дочірнє підприємство “Санаторій “Победа” для дітей з батьками” Закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” (орендодавець), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі головного лікаря ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, з одного боку, та Приватний підприємець ОСОБА_1 (орендар), що є платником єдиного податку, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №НОМЕР_2, з іншого боку, уклали договір оренди №12-2009/54/0102010/2009-32 (а. с. 22-26).

19.10.2009р. договір погоджено керівником представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, а 02.11.2010р. затверджено Головою Правління ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”.

Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину плиткового мощення біля спального корпусу (надалі - майно), загальною площею 158,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення дитячих атракціонів. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця. Вартість його визначена незалежною оцінкою на 31.09.2009р, і становить 142800,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору, строк дії договору встановлюється на з 01 червня 2010р. до 31 серпня 2010р. та з 01 червня 2011р. до 31 серпня 2011р. включно.

16 серпня 2010р. сектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Державного комітету України із земельних ресурсів проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено відповідний акт (а. с. 21).

Як вбачається з акту, встановлено факт порушення земельного законодавства ДП “Санаторій “Победа” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, шляхом нецільового використання (розміщення кафе, атракціонів) земельної ділянки орієнтованою площею 1,7 га, чим порушено п. “г” ст. 211 Земельного кодексу України.

Суд вважає, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Мощене покриття відноситься до основних фондів ДП “Санаторій “Победа” для дітей з батьками ”ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, про що свідчать інвентарні картки обліку основних засобів (а. с. 97-100).

Як вбачається з інвентарних карток, мощення має ряд ознак, які його характеризують, а саме: щебенево-пісочна основа, покриття з мілко розмірних плит. Крім того, здійснено мощення, в тому числі асфальтобетон, бетонна плитка, натуральне каміння.

Як зазначив представник відповідачів-2,3 у відзиві на позовну заяву, відповідно до будівельних норм та правил БНіП 1-25 “Будівельна термінологія”, мощення - це пристрій мостовий і являє собою покладене на підготовлену підставу (піщане, гравійне, бетонне) штучних матеріалів (брущатки, брукового каменю, шашки, плит, блоків).

Відповідно до п. 2.2 Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2009р., № 660/5 “Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації” встановлено наступне.

В законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою N 1-ДГ “Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій”, затвердженій наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року N 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804) (далі - Інструкція). Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції).

Слід зазначити, що аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Так, за Законом України "Про автомобільні дороги" дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).

Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги.

Отже, виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття та виходячи з ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” від 06.09.2005р., № 2807-IV, елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що мощенням є обладнання відповідної частини земельної ділянки, оскільки покриття здійснюється бетонною плиткою або асфальтобетоном саме поверхневого шару земельної ділянки з метою поліпшення останньої.

Крім того, відповідно до п. 2 Національного стандарту N 2 “Оцінка нерухомого майна”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1442, земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо), а земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки мощення та покриття плиткою є поліпшенням (благоустроєм) земельної ділянки, то передача в оренду окремо мощення фактично не може здійснюватися без відповідної передачі в оренду і земельної ділянки, тобто договір оренди мощення фактично є договором оренди земельної ділянки, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що договір оренди №12-2009/53/0102010/2009-31 від 19.10.2009 р. є удаваним правочином.

Приписи цивільного законодавства передбачають, що під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд України у п. 25 постанови Пленуму від 06.11.2009р., № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” виклав наступну позицію.

За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Як встановлено ст. 5 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998р. в редакції від 09.07.2009р. (станом на день укладання спірного договору), орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема, громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Відповідно до ст. 13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У постанові Пленуму Віщого господарського суду України від 17 травня 2011 року N6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, зазначено, що у частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 677.

Суд встановив, що спірний договір не містить у собі усі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди землі та не відповідає положенням ст. 15 Закону України "Про оренду землі", нотаріально не посвідчувався та не реєструвався у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору були порушені вимоги пунктів 1, 4 ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, що є підставою для визнання недійсними договору.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Верховний суд України у листі від 24.11.2008р. “Про узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що правочин, вчинений насправді, також не відповідає закону, може визнаватися недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК як такий, що суперечить вимогам закону.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідачі не використали свого права та не надали суду належних доказів, які спростовують встановлені судом факти.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Положення про Республіканський комітет із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, яке затверджено постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 200 від 25.05.2010р., Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим є республіканським органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим по питаннях земельних ресурсів і входить в єдину систему державних територіальних органів земельних ресурсів.

Відповідно до п. 39 ст. 4 Положення, Рескомзем, у відповідності до покладених на нього задач, здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та іншими законами.

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина та держави у суді.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) наведено таке: із урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини названого Рішення під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (нині це частина третя статті 2 ГПК) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999р. прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування з делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, пред'явлення прокуратурою міста Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим позову про визнання недійсним договору оренди викликано винятково захистом державних інтересів.

Суд відмовляє у заяві про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №5002-1/3863-2011 на підставі наступного.

Згідно ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Надані матеріали є достатніми для розгляду цієї справи, крім того, у разі необхідності, рішення по цій справі може бути розглянуто за нововиявленими обставинами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про визнання недійсним договору оренди №№12-2009/54/0102010/2009-32, укладеного 19.10.2009 р. між ДП “Санаторій Победа” для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та ФОП ОСОБА_1, підлягають задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., суд покладає на відповідачів згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 15.09.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 20.09.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У заяві про зупинення провадження у справі відмовити.

2.Позов задовольнити.

3.Визнати недійсним договір оренди №12-2009/54/0102010/2009-32, укладений 19.10.2009 р. між Дочірнім підприємством “Санаторій Победа” для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (юрид. адреса: вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, Печерський район, м. Київ, 01023; адреса для кореспонденції: а/с 34, м. Київ, 01019; ідентифікаційний код 02583780) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 28,33 грн.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (юрид. адреса: вул. Шота Руставелі, буд. 39/41, Печерський район, м. Київ, 01023; адреса для кореспонденції: а/с 34, м. Київ, 01019; ідентифікаційний код 02583780) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 78,66 грн.

6.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (вул. Фрунзе, буд. 4, м. Євпаторія, АР Крим, 97412; ідентифікаційний код 13786657) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 28,33 грн.

7.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (вул. Фрунзе, буд. 4, м. Євпаторія, АР Крим, 97412; ідентифікаційний код 13786657) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 78,66 грн.

8.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 28,33 грн.

9.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 78,66 грн.

10.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.