Постанова № 18544354, 06.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"06" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3071/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну скаргу

не з'явились, повідомлені належно,

Крашенінніков В.В. –дов. від 11.03.11,

Комунального підприємства "Міський інформаційний центр"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.07.11

у справі

господарського суду №5023/3071/11

Харківської області

за позовомКомунального підприємства "Міський інформаційний центр"

доУправління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області

простягнення 2882,59 грн. та зобов'язання повернути місце для розміщення зовнішньої реклами

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області про стягнення 2882,59 грн. плати за фактичне користування місцем для розміщення зовнішньої реклами за період з 01.07.09 до 07.06.10 та зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі місце для розміщення зовнішньої реклами. Позивач посилався на те, що відповідач після припинення дії договору №7515 від 26.06.08 користувався місцем для розміщення зовнішньої реклами та не повернув його позивачу за актом прийому-передачі, як-то передбачено умовами спірного договору. Позов обґрунтований приписами статей 15, 16, 22, 526, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, пунктом 3 Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (Додаток №2 до Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.04 №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові").

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.11 (суддя Задорожна І.М.) позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачеві на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, розташоване у місті Харків на вул. Полтавській Шлях, 18/20. У стягненні 2882,59 грн. плати за фактичне користування місцем розміщення зовнішньої реклами відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами договору від 26.06.08 передбачено стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору після припинення його дії, а не сплата коштів за фактичне користування місцем розміщення зовнішньої реклами поза межами договору. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 16, 546, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 20.07.11 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення господарського суду першої інстанції змінив в частині зобов'язання відповідача повернути позивачеві на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, розташоване у місті Харків на вул. Полтавській Шлях, 18/20, та в цій частині припинив провадження у справі. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність предмету спору, оскільки відповідачем спірне місце було звільнено 01.07.09, тобто ще до розгляду спору. В іншій частині рішення залишено без змін. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що місце розміщення зовнішньої реклами було звільнено відповідачем та повернуто за актом прийому-передачі позивачу, а відтак відсутні підстави для стягнення плати за фактичне користування цим місцем поза договором у спірному періоді.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр", в якій просить скасувати постанову у справі скасувати, та задовольнити позов. Скаржник вважає, що апеляційним господарським судом порушені приписи статей 5, 140, 144 Конституції України, статей 11, 509, 611 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про рекламу", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові, затверджених рішенням виконкому Харківської міської ради від 20.10.04 №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові". Підприємство вказує на те, що з 01.07.09 до 07.06.10 відповідач безпідставно користувався місцем розміщення зовнішньої реклами, а відтак є обґрунтованим нарахування і стягнення з нього плати за фактичне використання цього місця за вказаний період. Водночас підприємство посилається і на те, що місце розміщення рекламної конструкції не було повернуто позивачем, як-то передбачено умовами спірного договору.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому управління просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

В ході розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.06.08 між Комунальним підприємством ''Міський інформаційний центр" та Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області було укладено договір №7515 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. Пунктом 1.4 договору передбачено, що місця передаються користувачу за актом прийому-передачі строком з 01.07.08 до 30.06.09. Строк дії договору встановлений з 01.07.08 до 30.06.09 (пункт 2.1 договору). Відповідно до пункту 5.1 договору упродовж семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3, користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх комунальному підприємству. Розмір плати за користування місцями, наданими в користування за цим договором, складає 256,61 грн. з ПДВ (пункт 41 договору). Згідно з пунктом 6.1 договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 4 цього договору, користувач сплачує комунальному підприємству пеню врозмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення. У разі простроченняповернення місць, наданих у користування, користувач сплачує неустойку, яка складає 7% від розміру плати за використання місць (з ПДВ) встановленої додатком №1 цього договору, за кожендень прострочення виконання зобов'язання щодо повернення за цим договором; у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2, користувач сплачує пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої пунктом 4.1 цього договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань (пункти 6.2, 6.3 договору). Окрім того, пунктом 6.5 договору сторони обумовили, що за невиконання зобов'язань передбачених підпунктом 3.4.13 договору користувач сплачує штраф у розмірі 50 грн. за кожен день невиконання зобов'язання. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 01.07.08 позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції –щит стаціонарний (1,20х1,80х2) за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 18/20. Господарськими судами також установлено, що спірний договір 30.06.09 припинив свою дію та те, що 01.07.09 місце розміщення рекламного засобу було звільнено відповідачем та повернуто позивачеві. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" про стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області 2882,59 грн. плати за фактичне користування місцем для розміщення зовнішньої реклами та зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі місце для розміщення зовнішньої реклами. Засади рекламної діяльності в Україні та регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами унормовані Законом України "Про рекламу". Статтею 16 названого Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.03. Пунктами 3, 32 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами міських рад відповідно до цих правил і плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як вже зазначалося, між сторонами у справі 26.06.08 був укладений договір №7515 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій зі строком дії до 30.06.09. Вказаний договір, як установили суди, припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 2882,59 грн. плати за користування місцем для розміщення зовнішньої реклами після припинення дії договору (тобто з 01.07.09 до 07.06.10) та зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі місце для розміщення зовнішньої реклами. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що 30.06.09 спірний договір припинив свою дію. Установлено апеляційним господарським судом і те (та це підтверджено матеріалами справи), що місце розміщення реклами, котре розташоване у місті Харкові на вул. Полтавській Шлях, 18/20, 01.07.09 було звільнено відповідачем та повернуто останнім позивачеві, як-то передбачено умовами договору. Відтак, як визнав суд апеляційної інстанції, відсутні підстави для повернення спірного місця за рішенням суду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в цій частині предмету спору та підставно припинив провадження у справі за вимогою про зобов'язання відповідача повернути спірне місце за актом прийому-передачі. Разом з тим, апеляційний господарський суд, з урахуванням встановленого факту звільнення та повернення (01.07.09) спірного об'єкта позивачу, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованої за період з 01.07.09 до 07.06.10 плати за користуванням місцем розміщення реклами. Відповідно до приписів частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Доводи, викладені в касаційній скарзі, визнаються непереконливими, оскільки не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

          За таких встановлених обставин справи, переглянута постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін, а касаційна скарга –без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.11 у справі №5023/3071/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

                                                                                           В.Швець