Постанова № 18544185, 05.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2345/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Козир Т.П.,

Іванової Л.Б.,

Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю фірма

"Спектр-А"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 18.07.2011

у справі№5023/2345/11 Господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми

"Спектр-А"

до відповідача:Статутного територіально-галузевого обєднання

"Південна залізниця"

простягнення 473842,73 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не зявилися

відповідача: ОСОБА_1, дов.від 04.01.2011 № 42

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2011 р. (суддя Доленчук Д.О.) провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 473784,52 грн. припинено; стягнуто зі статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спектр-А" суму пені у розмірі 8796,11 грн., суму 3% річних у розмірі 3404,99 грн., суму інфляційних у розмірі 18488,52 грн., суму штрафу у розмірі 23689,23 грн., 5281,63 грн. державного мита та 235,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 у справі № 5023/2345/11 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О. головуючий суддя, судді Бабакова Л.М., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 16.06.2011 у справі № 5023/2345/11 в частині стягнення 23689,23 грн. штрафу, 236,89 грн. державного мита скасовано та в позові в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-А" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду у цій справі скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 23689,23грн. Скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що сторони в договорі передбачили можливість застосування штрафних санкцій в разі порушення ними умов договору в розмірах та порядку, передбачених Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, чим порушив, зокрема, ст.ст. 43, 44 ГПК України.

Скаржник згідно з приписами статті1114 Господарського процесуального кодексу України був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Відповідач надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову діяв в межах повноважень, визначених статтею 103 ГПК України та у відповідності до норм матеріального права витлумачив зміст спірного пункту Договору (п. 13.6 Договору), як такий, що не містить письмово викладеної умови про досягнення сторонами домовленості про забезпечення виконання зобов'язання штрафом.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 03.08.2010 між сторонами було укладено договір поставки №101138/НЮ, за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати в зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1), а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до умов договору в період з 07 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року позивач здійснив поставку на адресу відповідача товару на загальну суму 488977,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0001171 від 07 вересня 2010 року та № РН-0001373 від 12 жовтня 2010 року, та актами приймання передачі товару № 5 від 08.09.2010 року та № 6 від 13.10.2010 року. Однак, відповідач перерахував позивачу станом на 28.10.2010 року тільки 15192,88грн., у зв'язку з чим у відповідача з 16.12.2010 року виникла заборгованість в сумі 473784,52 грн.

В подальшому, в процесі розгляду справи відповідач погасив заборгованість за вказаним договором в повному обсязі в сумі 473784,52 грн., у зв'язку з чим суд першої інстанції провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 473784,52 грн. припинив на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 58,21 грн. відмовив.

На підставі поданих сторонами доказів по справі, судом першої інстанції встановлено, що за поставлену позивачем продукцію відповідач розрахувався із порушенням строків розрахунку, що стало підставою для стягнення з відповідача пені в сумі 8796,11 грн., трьох відсотків річних в сумі 3404,99 грн., інфляційних витрат у розмірі 18 488, 52грн., 23689,23 грн. штрафу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність в договорі №П/НХ-101138/НЮ від 03.08.2010, укладеному між позивачем та відповідачем, письмово викладеної умови про досягнення сторонами домовленості про забезпечення виконання зобов'язання штрафом, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування судом стягнення у вигляді штрафу, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Предметом касаційного оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 23689,23грн., який нараховано у відповідності до п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст.629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним (частина 2 статті 547 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, не містить письмово викладеної умови про досягнення сторонами домовленості про забезпечення виконання зобов'язання штрафом, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу.

Колегія суддів Вищого Господарського суду України зазначає, що відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлена нормами Закону України "Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобовязань", у зв'язку з чим норми Положення про поставки в частині встановлення розміру відповідальності за невиконання та неналежне виконання зобовязань щодо оплати поставленої продукції, з урахуванням того, що в даному така відповідальність встановлена пунктом 11.3 Договору, не можуть бути застосовані.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що умовою застосування вимог, передбачених частиною 1 пункту 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 є наявність обставин, які свідчать про відмову або ухилення відповідача від сплати продукції, що поставлена позивачем. При цьому, в силу вимог частини 1 статті 33 ГПК України, обовязок доведення таких обставин, покладений на позивача у справі.

Втім, у матеріалах справи відсутні документи які б свідчили про відмову або ухилення відповідача від сплати поставленої позивачем продукції. Навпаки, матеріали справи свідчать про перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок відповідача, але частково та з порушенням встановлених договором строків оплати.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Спектр-А" в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-А" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 у справі № 5023/2345/11 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Л. Іванова

Н. Губенко