Постанова № 18544168, 05.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2620/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. головуючий

Кривда Д.С.

Студенець В.І.

за участю представників:

позивача не зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача не зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

третіх осібне зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року

у справі№ 5023/2620/11 господарського суду Харківської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Фарм",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Лавро М.І.,

2.Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія",

простягнення 6 032, 48 грн., В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Фарм", за участю третіх осівб ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", 6032,48 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року (суддя Погорєлова О.В.) у справі №5023/2620/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Фарм" на користь Відкритого акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" 6023,48 грн. матеріальної шкоди, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року (судді: Погребняк В.Я. головуючий, Афанасьєв В.В., Слободін М.М.) рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року у справі №5023/2620/11 скасовано частково, в частині стягнення 5522,48 грн. матеріальної шкоди, 82,04 грн. державного мита та 216,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмолено. В частині стягнення 510 грн. матеріальної шкоди, 8,63 грн. державного мита та 19,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування".

Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" надало відзив на касаційну скаргу та просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 14.02.2008 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Едельвейс Фарм", під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2008 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", визнано водія автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах с ТОВ "Едельвейс Фарм".

Автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_7, застрахований згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту № 63029-20-02 від 18.09.2007 року у ЗАТ СК "ВУСО".

Як встановлено судами, виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" на користь ОСОБА_7 на підставі заяви Страхувальника, страхового акта № 2040-02 від 17.04.2008 р. та листа Вигодонабувача за Договором страхування ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" від 12.03.2008 р. Платіжним дорученням № 6029 від 17.04.2008 р. страхове відшкодування було сплачено в розмірі 14735,91 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ "Едельвейс Фарм" застрахована в ТДВ "МСК" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі зазначеного полісу, ТДВ "МСК" доручило спеціалісту-автотоварознавцю провести оцінку спричиненої шкоди відповідно до Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Звітом №126/2008 дослідження спеціаліста вартість матеріального збитку, що спричинена власнику автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, визначена в розмірі 9558,18 грн.

ТДВ "МСК" сплатила на користь ЗАТ СК "ВУСО" страхове відшкодування в розмірі 8703,43 грн. (за вирахуванням вартості протитуманної фари та франшизи у розмірі 510 грн.)

Таким чином, залишок боргу, на думку позивача, складає 6032,48 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Також судами встановлено, що 23.12.2009 року між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК "ВУСО" відступило ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" своє право вимоги до ТОВ "Едельвейс Фарм" щодо відшкодування шкоди в порядку регресу (що є предметом розгляду по даній справі).

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що саме відповідач є особою, відповідальною за збитки, в межах, що не були відшкодовані за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено розмір збитків, завданих внаслідок ДТП, зокрема, висновок спеціаліста або експерта відсутній, розмір страхового відшкодування визначався без урахування амортизаційного зносу.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року №02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 3.1. чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 3.2. чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 3.3. яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 3 Роз'яснення).

Згідно статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 1191 Кодексу особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Відповідно до статті 29 зазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395).

Крім того, згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. N 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані потерпілій особі збитки, у даному випадку є Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та відповідач, відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" як страховиком.

Однак, судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на положення статті 1194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 Кодексу, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи.

Згідно частини 2 статті 1192 Кодексу, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди суди на підставі ст. 1194 ЦК постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність на користь потерпілої особи, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнта зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Однак зазначені положення чинного законодавства залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

У звязку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що постанова у справі підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд господарському суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати обєктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, вирішити спір із дотриманням норм процесуального законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних відносин сторін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у справі № 5023/2620/11 господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий М. Черкащенко

Судді Д. Кривда

В. Студенець