Постанова № 18543855, 04.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"04" жовтня 2011 р. Справа № 02-02/25/1081/2011/302 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

           Коробенка Г.П.

За участю: представника ДПІ у м. Чернігові –Скепської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.05.2011 р. по справі № 02-02/25/1081/2011/302 за заявою ДПІ у м. Чернігові до ПП "Стоп" про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

Кредитор –ДПІ у м. Чернігові в травні 2011 р. звернувся з заявою до господарського суду Чернігівської області про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Стоп" на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.05.2011 р. /суддя Фесюра М.В./ заяву ДПІ у м. Чернігові повернуто без розгляду на підставі ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п.3 ст.63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. по справі № 02-02/25/1081/2011/302 /колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О., Верховець А.А., Гарник Л.І./ ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.05.2011 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові без задоволення.

В касаційній скарзі кредитор - ДПІ у м. Чернігові просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.05.2011 р., посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення постановлені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права,а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ДПІ у м. Чернігові, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, у боржника - ПП "Стоп" станом на 12.05.2011 р. існував податковий борг перед ДПІ у м. Чернігові в сумі 680 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 18.03.2010 р. № 0004151510/0, від 07.12.2010 р. № 0035841515/0, від 10.09.2010 р. № 0020841515/0.

Зазначений податковий борг в сумі 680 грн. складається з суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток організацій і підприємств в сумі 340 грн. та з суми штрафних (фінансових) санкцій по єдиному податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб на суму 170 грн. (а.с.13, 16, 19).

ДПІ у м. Чернігові подано до суду заяву про визнання банкрутом ПП "Стоп" на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, з вимогами на суму 680 грн., посилаючись на те, борг ПП "Стоп" не погашений, місцезнаходження керівних органів боржника неможливо встановити, боржник не подає звітність до податкових органів з листопада 2009 р. та що ДПІ були вжитті всі заходи, спрямовані на стягнення даної заборгованості.

Повертаючи без розгляду про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Стоп" суди попередніх інстанцій виходили з того, що ініціюючим кредитором не надано доказів безспірних кредиторських вимог, відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів –це вимоги кредиторів, визнані боржником інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими, відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Кредиторські вимоги підтверджуються податковими повідомленнями - рішеннями від 18.03.2010 р. № 0004151510/0, від 07.12.2010 р. № 0035841515/0 та від 10.09.2010 р. № 0020841515/0, проте, зазначені повідомлення-рішення не є документами на підставі яких здійснюється безспірне списання з рахунків боржника, та не є виконавчими документами, за якими здійснюється примусове стягнення, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин був чинний Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закон України "Про систему оподаткування".

Відповідно до вимог ст.ст.1, 2, 13, 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування ” суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, не відносяться до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів), а отже, наявність лише штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Таким чином, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, не може входити основним грошовим зобов’язанням боржника, в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та слугувати підставою для порушення і здійснення провадження по справі про банкрутство боржника.

Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор - ДПІ у м.Чернігові не надав суду докази неможливості встановити місцезнаходження керівних органів боржника, довідки реєструючого органу про відсутність боржника за його місцезнаходженням, документів органу зв’язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набрав чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ініціюючим кредитором в якості доказу відсутності боржника за юридичною адресою надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та юридичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 12.04.2011 р. записів про проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи ПП "Стоп" за ідентифікаційним номером 24558400 не знайдено (а.с.11).

Даний витяг з Єдиного державного реєстру запису не є належним доказом, який свідчить про відсутність ПП "Стоп" за його місцезнаходженням.

Крім того, ініціюючий кредитор не надав суду доказів щодо вжиття заходів по стягненню з боржника в установленому порядку зазначеної в заяві заборгованості і що всі заходи, передбачені законом, по стягненню заборгованості з боржника - ПП "Стоп" перед бюджетом, вичерпано, а також доказів фактичного припинення боржником підприємницької діяльності.

Згідно з п.10 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів по отриманню заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.3 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився Київський апеляційний господарський суд, дійшов до обгрунтованого висновку, що підстав для прийняття заяви та порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Стоп" на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не вбачається, а заява кредитора - ДПІ у м. Чернігові підлягає поверненню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. та ухвала господарського суду Чернігівської області від 18.05.2011 р. по справі про банкрутство ПП "Стоп" постановлені у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.05.2011 р. по справі №02-02/25/1081/2011/302 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

          Коробенко Г.П.