Постанова № 18535126, 20.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2011 № 7/33

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Іваненко Я.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявились

від відповідача:не зявились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська

транспортна страхова компанія»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від26.05.2011 року

у справі№ 7/33 (суддя Якименко М.М.)

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач)

доПриватного акціонерного товариства «Українська

транспортна страхова компанія» (вiдповiдач)

провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП у розмірі 24315,55 грн.

В судовому засіданні 20.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 23805,55 грн. збитків в порядку регресу, 238,06 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року скасувати та прийняти нове.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки суд неповно зясував обставини справи, а саме, на думку відповідача, рахунок-фактура ТОВ «Ніко-Україна» не може слугувати підставою для виплати страхового відшкодування, натомість, такою підставою є звіт про оцінку майна № 738 від 19.03.2008р., поданий позивачем під час розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року було прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2011 р.

Від представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи, яке апеляційним судом задоволено, продовжено строк розгляду апеляційної скарги та оголошено перерву у судовому засіданні до 20.09.2011р.

В судове засідання апеляційної інстанції 20.09.2011р. представники сторін не зявились, причини неявки суду не повідомили, хоча повідомлені належним чином про місце, дату та час судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2007р. між Кривуцею Борисом Павловичем та позивачем укладено договір страхування транспортних засобів серії V2.0 № 7133 (а.c. 11), предметом якого є страхування автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н. НОМЕР_1.

Як вбачається з довідки УДАІ ГУМВС України в Київській області № 172 від 28.12.2007р. (а.с. 23-24), 02.12.2007р. в с. Глеваха по вул. Механізаторів відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Міtsubishi Lancer", д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Оpel Аstra", д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2008р. у справі № 3-47/2008 (а.с. 25) ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом на три місяці.

ОСОБА_1. 04.12.2007р. звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку по договору страхування (а.с. 20-21) в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування транспортних засобів серії V2.0. № 7133 від 25.05.2007р.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 29.02.2008р. позивач на підставі Страхового акту № V2.0.07133.L03.05 від 29.02.2008р. (а.с. 45) та розрахунку суми страхового відшкодування до нього (а.с. 46), виходячи із даних Рахунку-фактури № 00000428/1 від 28.01.2008 р. (а.с. 37), здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника, в розмірі 24 315,55 грн., що підтверджується платіжним доручення № 2103 від 29.02.2008р. (а.с. 47)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який під час ДТП керував автомобілем "Оpel Аstra", д.н. НОМЕР_2, застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс) № ВА/9556352, укладеного на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за яким відповідач взяв на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована. Термін дії полісу з 01.12.2007р. до 30.11.2008р. Тип полісу 3.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Позивач, виконуючи умови договору, укладеного з ОСОБА_1, сплатив страхувальникові страхове відшкодування у розмірі 24315,55 грн.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно полісу № ВА/9556352 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб в сумі 25500,00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу № 31544-11 (а.с. 48) про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 24315,55 грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

В матеріалах справи наявний Звіт № 738 про оцінку майна від 19.03.2008р., відповідно до якого вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту, завданого власнику транспортного засобу "Міtsubishi Lancer", д.н. НОМЕР_1, становить 19564,13 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто згідно із ст. 29 та ч.7 ст. 32 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує знос транспортного засобу та шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду автомобіля.

Відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні":

-проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ст. 7);

-методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ст. 9).

Єдиним законодавчим актом який регулює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів, регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості дорожніх транспортних засобів є „Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доданий як до претензії на адресу відповідача, так і до позовної заяви рахунок-фактура не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже не міг слугувати підставою для виплати позивачем своєму страхувальнику саме 24315,55 грн. страхового відшкодування.

Місцевим господарським судом не було приділено достатньої уваги первинній довідці ДАІ, де чітко видно, що пошкодження автомобіля, такі як «деформоване переднє праве крило, пошкоджено праву блок фару, крило заднє ліве та крило заднє праве», дописано іншим почерком, не схожим на почерк старшого інспектора міліції, який заповнював та підписав дану довідку.

Згідно акту огляду ТЗ від 04.12.2007р., пошкоджений автомобіль до потрапляння в ДТП 02.12.2007р. вже мав пошкодження, не пов'язанні з даним випадком, що передбачає застосування п. 7.25. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а саме нарахування коефіцієнта фізичного зносу при відновлювальному ремонті, оскільки складові пошкодженого автомобіля «Mitsubishi» мали сліди попередніх аварій та відновлювального ремонту.

Отже, місцевим господарським судом помилково не був взятий до уваги Звіт № 738 про оцінку майна від 19.03.2008р. (проведений позивачем після виплати страхового відшкодування в сумі 24315,55 грн.), відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власнику транспортного засобу "Міtsubishi Lancer", д.н. НОМЕР_1, становить 19564,13 грн.

Оскільки винним у вчиненні даної ДТП визнано ОСОБА_2, однак його цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем згідно Полісу № ВА/9556352, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором серії V2.0 № 7133 перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП, шкоду у розмірі 19054,13 грн. (19564,13 грн.-510,00 грн. франшизи-сума, передбаченої полісом № ВА/9556352).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» 19054,13 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2011 року у справi № 7/33 підлягає зміні, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2011 року у справi № 7/33 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 33, код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 42, код ЄДРПОУ 20782312) 19054 (девятнадцять тисяч пятдесят чотири) грн. 13 коп. виплаченого страхового відшкодування, 190 (сто девяносто) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 42, код ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 33, код ЄДРПОУ 22945712) 97 (девяносто сім) грн. 65 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 7/33 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 26.09.2011р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіОстапенко О.М.

Іваненко Я.Л.

29.09.11 (відправлено)