Рішення № 18534942, 27.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.11 Справа № 16/17-2247-2011-1/5009/4797/11

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур»(65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72333, АДРЕСА_2; 72316, АДРЕСА_1)

про стягнення 24481 грн. 50 коп.

суддя Немченко О.І

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність б/н від 27.07.2011 р.;

від відповідача - не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілд»про солідарне стягнення з відповідачів 16840 грн. 20 коп.

В подальшому, позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 24481 грн. 50 коп., у т.ч. 16840 грн. 20 коп. основного боргу, 6129 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1511 грн. 47 коп. 3% річних. Судом збільшені позовні вимоги були прийняті до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. провадження у справі № 16/17-2247-2011 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілд»про стягнення 24481 грн. 50 коп. припинено на підставі п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Справу № 16/17-2247-2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24481 грн. 50 коп. направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Запорізької області, згідно ч.ч. 2,3 ст. 15, ч.1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала вступила у законну силу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2011 р. у справі № 16/17-2247-2011-1/5009/4797/11 справу у зазначеній частині позовних вимог прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 06.09.2011 р. представник позивача надав письмові пояснення, однак, не в повному обсязі виконав вимоги суду, викладені в ухвалі господарського суду Запорізької області від 15.08.2011 р. у цій справі.

Представник відповідача в судове засідання 06.09.2011 р. не зявився.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів, розгляд справи було відкладено до 27.09.2011 р.

В судовому засіданні 27.09.2011 р. представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24481 грн. 50 коп., у т.ч. 16840 грн. 20 коп. основного боргу, 6129 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 1511 грн. 47 коп. 3% річних.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом суду не зявився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, адресу, яка міститься в матеріалах справи та у довідці реєстратора, наданої на запит суду.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році волевиявленням сторін у справі було досягнуто згоди щодо придбання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) у Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур» (позивача) товару - канатів.

Згідно видаткової накладної № 3315/З від 04.07.2008 року, позивач відвантажив, а відповідач отримав товар канати СВ 19.50 2688-80 марка (В) на суму 16840 грн. 20 коп.

Позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 1062/З від 04.07.2008 р. на суму 16840 грн. 20 коп.

Товар отриманий самим ОСОБА_1 на підставі довіреності серії ЯЗГ № 438424 від 04.07.2008 р.

Відповідачем отриманий від позивача товар не був оплачений.

30.03.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 59 від 30.03.2009 р. про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 16840 грн. 20 коп. в строк до семи банківських днів з моменту поставки товару.

Претензія отримана відповідачем 01.04.2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач на претензію не відповів, заборгованість у розмірі 16840 грн. 20 коп. позивачу не оплатив.

27.10.2010 р. позивачем було повторно направлено відповідачу вимогу № 321 про оплату товару в семиденний строк з моменту предявлення цієї вимоги, відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, між сторонами склалися господарські відносини, згідно яких, на підставі видаткової накладної № 3315/З від 04.07.2008 року, позивач відвантажив, а відповідач отримав товар канати СВ 19.50 2688-80 марка (В) на суму 16840 грн. 20 коп. Позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 1062/З від 04.07.2008 р. на суму 16840 грн. 20 коп. Товар отриманий самим ОСОБА_1 на підставі довіреності серії ЯЗГ № 438424 від 04.07.2008 р. Відповідачем отриманий від позивача товар оплачений не був.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією вих. № 59 від 30.03.2009 р., отриманою відповідачем 01.04.2009 р. (що підтверджується поштовим повідомленням), позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 16840 грн. 20 коп. в строк до семи банківських днів з моменту поставки товару.

Доказів надання відповідачем позивачу відповіді на претензію та перерахування суми заборгованості суду не надано.

Не відповів відповідач і на повторну вимогу позивача № 321 від 27.10.2010 р.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем доведено належними доказами виконання зобовязань перед відповідачем щодо поставки товару та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 16840 грн. 20 коп. за отриманий товар.

Доказів виконання відповідачем зобовязань перед позивачем щодо оплати отриманої від позивача за видатковою накладною № 3315/З від 04.07.2008 року товару суду не надано.

Враховуючи не надання сторонами доказів оплати відповідачем позивачу суми простроченої заборгованості, суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума боргу до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16840 грн. 20 коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, останній просить стягнути з відповідача за період прострочення з 01.09.2008 р. по 30.06.2011 р. інфляційні втрати в сумі 6129 грн. 83 коп. та за період з 05.07.2008 р. по 01.07.2011 р. 3% річних в сумі 1511 грн. 47 коп.

Судом розрахунок інфляційних та 3 % річних визнаний необґрунтованим, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією вих. № 59 від 30.03.2009 р., позивач звернувся до відповідачу із вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар в сумі 16840 грн. 20 коп. в строк до семи банківських днів з моменту поставки товару.

Отже, враховуючи, що при укладенні та виконанні господарського правочину, сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару, а згідно претензії позивача, отриманої відповідачем 01.04.2009 р., позивач вимагав сплатити заборгованість за отриманий товар в сумі 16840 грн. 20 коп. в строк до семи банківських днів з моменту поставки товару, згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити суму заборгованості в строк до 08.04.2009 р., а отже позивач мав право нараховувати 3% річних та інфляційні витрати починаючи з 09.04.2009 р.

На підставі вищезазначеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково: інфляційні втрати в сумі 3799 грн. 71 коп. та 1126 грн. 68 коп. 3% річних.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16840 грн. 20 коп. основного боргу, 1126 грн. 68 коп. 3% річних та 3779 грн. 71 коп. інфляційних втрат.

При прийнятті цього рішення, суд, зокрема, врахував, що звертаючись до господарського суду Одеської області, позивачем було заявлено вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілд» про солідарне стягнення 16840 грн. 20 коп. Обґрунтовуючи предявлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілд», позивач посилався на положення укладеного між названими сторонами договору поруки від 05.09.2008 р., відповідно до п. 1.1. якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будбілд»зобовязувався відповідати перед позивачем за виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своїх зобовязань з оплати за поставлену продукцію в розмірі 16840 грн. 20 коп. у відповідності до видаткової накладної № 3315/З від 04.07.2008 року. Однак, ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2011 р. провадження у справі № 16/17-2247-2011 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будбілд»про стягнення 24481 грн. 50 коп. було припинено на підставі п. 6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Справу № 16/17-2247-2011 за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24481 грн. 50 коп. направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Запорізької області. Ухвала вступила у законну силу. В свою чергу, ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.08.2011 р. у справі № 16/17-2247-2011-1/5009/4797/11 справу у зазначеній частині позовних вимог прийнято до розгляду. При обґрунтуванні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24481 грн. 50 коп. позивач посилався на ст.ст. 525, 526, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України та умови господарського зобовязання, що виникло між сторонами у цій справі на підставі видаткової накладної № 3315/З від 04.07.2008 року.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72333, АДРЕСА_2; 72316, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в МФ АБ «АвтоЗАЗБанк», м. Мелітополь, МФО 313281) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Стальканат-Сілур»(65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, п/р 26005312024501а АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26209430) 16840 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 20 коп. основного боргу, 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) грн. 68 коп. 3% річних, 3799 (три тисячі сімсот девяносто девять) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 217 (двісті сімнадцять) грн. 89 коп. державного мита та 210 (двісті десять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «30»вересня 2011 року.