Рішення № 18534930, 30.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.11 Справа № 31/5009/5648/11

Суддя Хуторной В.М. при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність №1/09-03 від 01.09.2011 р.; від відповідача не зявився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/5648/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Трейдінг», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Світ Трейдінг»);

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області, (скорочено ПП ОСОБА_2.);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №31/5009/5648/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 30.09.2011 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

Заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки №2307 від 7.06.2011 р. у розмірі 2102,35 грн., з якої основний борг 2007,62 грн., 3% річних 14,45 грн., інфляційних втрат 8,03 грн. та 72,25 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 1, 12, 15, 21 ГПК України.

ПП ОСОБА_2, відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надала, своїм правом на участь в судовому процесі не скористалася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

7 червня 2011 року між ТОВ «Світ Трейдінг» («Постачальник») та ПП ОСОБА_2 («Покупець») було укладено договір поставки №2307 (надалі за текстом Договір).

За пунктом 1.2 Договору позивач зобов'язався в порядку та терміни, встановлені договором передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено на адресу відповідача товар (кондитерські вироби) згідно накладної від 08 червня 2011 року №МЛ 000032231 на загальну суму 2007,62 грн.

Накладна на отримання товару підписана обома сторонами, що свідчить про приймання відповідачем товару.

Відповідно до п. 3.2 Договору, оплата повинна здійснюватись протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки.

Всупереч умовам договору відповідачем оплата не здійснювалась.

Станом на 15.09.2011 заборгованість відповідача - ПП ОСОБА_2 перед позивачем -ТОВ «Світ Трейдінг»складає 2007,62 грн.

Вимоги позивача (листи №15 від 27.07.2011 р. №22 від 9.09.2011 р.) сплатити заборгованість, відповідачем залишена без відповіді.

Стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 2102,35 грн., з якої основний борг 2007,62 грн., 3% річні 14,45 грн., інфляційні втрати 8,03 грн. та 72,25 грн. пені. (період: з 22.06.2011 р. по 15.09.2011 р.), є предметом розгляду по даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання відповідачем товару підтверджено накладною від 08 червня 2011 року №МЛ 000032231 на загальну суму 2007,62 грн., що підписана представниками обох сторін.

Отже, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконала, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк, не здійснила, чим порушила умови договору.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 20007,62 грн. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14,45 грн. за період з 22.06.2011 р. по 15.09.2011 р. та 8,03 грн. інфляційних втрат за період з червня по вересень 2011 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання (85 діб), вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає, що він містить помилки, а саме:

- сума 3% річних за період з 22.06.2011 р. по 15.09.2011 р. становить 14,03 грн., тоді як позивачем заявлено в сумі 14,45 грн., що є на 0,42 грн. більше;

- сума інфляційних втрат за період з червня по вересень 2011 р. (9 діб червня) становить 2,41 грн., тоді як позивачем їх заявлено в сумі 8,03 грн., тобто на 5,62 грн. більше.

Позивачем також на підставі п. 3.4 Договору заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 72,25 грн. за період з 22.06.2011 р. по 15.09.2011 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобовязань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4 сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем зобовязань по оплаті отриманого товару, згідно п. 3.2 даного договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від суми, належної до сплати, за кожен день прострочення.

Суд перевіривши розрахунок пені позивача задовольняє його в сумі 72,25 грн., що на 0,25 грн. є меншою сумою ніж та, яка підлягає стягненню.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (99,7%).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, (код ЄДР НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1 71100; фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Трейдінг»(вул. Карпенка-Карого, б. 60, м. Запоріжжя, 69084, рахунок №260072054193 в ЗОД АТ «РайффайзенБанкАваль», МФО 313827, код ЄДР 36977755), основний борг в сумі 2007,62 грн., 72,25 грн. пені, 14,03 грн. - 3% річних, 2,41 грн. інфляційних втрат, 101,69 грн. державного мита та 235,29 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 03.10.2011 р.