Рішення № 18534943, 27.09.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.11 Справа № 1/5009/4922/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд» (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Леніна, 9 )

до відповідача: Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50 )

про стягнення 2667781 грн. 33 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність б/н від 19.09.2011 р.

від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд»до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Запоріжжя про стягнення 2667781 грн. 33 коп.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст.ст. 509, п. 2 ст. 625, п. 3 ст. 692 Цивільного України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умов договору поставки № 21/05-П від 15.03.2006 р., укладеного між сторонами та накладних, і обґрунтовані посиланням на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 2225006 грн. 19 коп. Згідно п. 7.3 договору позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 171965 грн. 55 коп. пені. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 68204 грн. 24 коп. та інфляційних втрат в розмірі 202605 грн. 35 коп.

18.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання було призначено на 20.09.2011 р.

19.09.2011 р. до суду від позивача у справі надійшло клопотання про обєднання справ в одне провадження, а саме: цієї справи та справи № 2/5009/5249/11 за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд» про визнання недійсним договору поставки № 21/05-П від 15.03.2006 р.

В судовому засіданні 20.09.2011 р. представник позивача підтримав заявлене клопотання про обєднання справ.

У клопотанні позивача було відмовлено, з наступних підстав:

Згідно ч.2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право обєднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

При цьому, таке обєднання можливе за наявністю сукупно таких умов: 1) позовні вимоги мають бути однорідними; б) позови мають бути предявлені тим самим позивачем до того самого відповідача або різними позивачами до того самого відповідача.

В даному випадку, відсутні вищезазначені умови для обєднання справ в одну справу.

Від представника відповідача надійшли клопотання про зупинення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні.

Клопотання відповідача про оголошення перерви було задоволено, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.09.2011 р.

Клопотання відповідача про зупинення розгляду справи було розглянуто в судовому засіданні 27.09.2011 р. та залишено без задоволення, з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід також у кожному конкретному випадку зясовувати: як повязана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Повязаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у дані справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом спору, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

В даному випадку, відсутні причини, що перешкоджали б подальшому руху процесу.

В процесі розгляду справи судом надана оцінка договору поставки, на виконання якого позивачем відповідачу був поставлений товар.

До того ж, на момент розгляду справи, справа щодо визнання договору недійсним була розглянута, у позові відмовлено.

В судовому засіданні 27.09.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 2225006 грн. 19 коп. основного боргу; 171965 грн. 55 коп. пені; 68204 грн. 24 коп. 3% річних та 202 605 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання 27.09.2011 р. не зявився, клопотанням просив розгляд справи перенести.

Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду справи, обмеженість строку розгляду справи, відсутність поважних причин для перенесення судового розгляду справи, а також, те, що саме за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні вже оголошувалася перерва, судом клопотання відповідача не задоволено.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Труд»(постачальником) та Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор»(покупцем) був укладений договір поставки № 21/05П (надалі договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, здійснювати на замовлення покупця поставку товару у 2006-2010 роках: бітум, асфальт, щебінь, ПММ та інше, перелік та кількість яких для поставки у кожному поточному році, визначається згідно додатку до договору, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти на оплатити такий товар, та послуги по його доставці.

Відповідно до п. 2.1 та 2.3 договору, постачальник відвантажує товар на адресу покупця за цінами, що визначаються у погоджених сторонами специфікаціях та видаткових накладних, що додаються до договору, та можуть бути змінені за домовленістю сторін. Специфікації складаються та узгоджуються сторонами та є невідємною частиною договору.

Розділом 5 договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно якого, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 60 календарних днів від дня отримання партії товару ( п. 5.1 договору).

Згідно п. 7.1 договру, випадку порушення своїх зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством.

За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення ( п. 7.3 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 19.10.2010 р.) даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому, але не більше ніж до 31 грудня 2013 року.

Додатком № 1 до договору сторони визначили перелік та кількість товарів для поставки у 2006-2010 роках.

Позивач в період з березня 2010 р. по листопад 2010 р. здійснював поставки товару відповідачу на виконання умов вказаного договору, згідно специфікацій та видаткових накладних, копія яких містяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом.

Відповідачем своєчасно та у повному обсязі отриманий від позивача товар, оплачений не був.

30.06.2011 р. сторонами був складений та підписаний акт № 1 звірки взаємних розрахунків по вказаному договору поставки, яким сторони підтвердили наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 2225 006 грн. 19 коп.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу простроченої заборгованості, останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 2225006 грн. 19 коп. основного боргу; 171965 грн. 55 коп. пені; 68204 грн. 24 коп. 3% річних та 202 605 грн. 35 коп. інфляційних втрат було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобовязання за договором, поставивши відповідачу товар згідно умов договору, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, податковими накладними та іншими матеріалами справи.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару належним чином не здійснив, у звязку з чим, має прострочену заборгованість перед позивачем в сумі 2225006 грн. 19 коп., яка підтверджується матеріалами справи, визначена сторонами у акті звірки та не спростовується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 2225006 грн. 19 коп

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 171965 грн. 55 коп. пені. Розрахунок суми пені, заявленої до стягнення наводиться позивачем у додатках до позовної заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.3 договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено термін позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені подано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 171965 грн. 55 коп. пені правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 68204 грн. 24 коп. та інфляційних втрат в розмірі 202605 грн. 35 коп.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 68204 грн. 24 коп. та інфляційних втрат в розмірі 202605 грн. 35 коп. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2225006 грн. 19 коп. основного боргу; 171965 грн. 55 коп. пені; 68204 грн. 24 коп. 3% річних та 202 605 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»Відкритого акціонерого товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623, з усіх рахунків, встановлених державним виконавцем при виконанні рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Труд»(7000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Леніна, 9, код ЄДРПОУ 25221481, р/р 260045019601 в ЗФ АТ «Брокбізнесбанк»м. Запоріжжя, МФО 373254) 2225006 (два мільйони двісті двадцять пять тисяч шість) грн. 19 коп. основного боргу; 171965 (сто сімдесят одна тисяча девятсот шістдесят пять) грн. 55 коп. пені; 68204 (шістдесят вісім тисяч двісті чотири) грн. 24 коп. 3% річних та 202 605 (двісті дві тисячі шістсот пять) грн. 35 коп. інфляційних втрат; 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «30»вересня 2011 року.