Рішення № 18534820, 23.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.11 Справа № 24/5009/4103/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, буд. 30)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський” (75000, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 68, кв. 31)

про стягнення 17 630,42 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.08.2011р. № б/н

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

20.07.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” (надалі ТОВ “Гранд Віват”) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський” (далі ТОВ “Торговий будинок Оріхівський”) про стягнення з відповідача 17 630,42 грн., з яких: основного боргу в розмірі 15 335,01 грн., пені в сумі 761,91 грн. та 1 533,50 грн. штрафу за договором поставки від 01.02.2010р. № 20/10.

Ухвалою від 20.07.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/4103/11, судове засідання призначено на 23.08.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.08.2011р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 01.02.2010р. між сторонами укладено договір поставки № 20/10, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 677 248,94 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Товар прийнятий відповідачем без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару. Однак, відповідач свої зобовязання за договором не виконав, грошові кошти за отриманий товар у повному обсязі не перерахував. Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 618 818,83 грн. та провів повернення товару на суму 43 095,13 грн. Таким чином , сума основного боргу становить 15 335,01 грн. За несвоєчасну оплату товару відповідачу нараховано пеня в розмір пені 761,91 грн. та за прострочення сплати вартості поставленого товару більш ніж на 20 днів, згідно п. 8.1.1.2 договору штраф в сумі 1 533,50 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд на підставі ст. ст.11, 258, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвала про порушення провадження у справі направлено на вказану у позові адресу. Таким чином, відповідача є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” (Постачальник) укладено договір поставки № 20/10, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобовязується передати в строк, визначений договором у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його.

Загальну суму договору складає сума усіх накладних, на підставі яких здійснена поставка товару за договором Постачальником (п. 3.1.)

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору від 01.02.2010р. № 20/10, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 677 248,94 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та складеними між сторонами щомісячними актами звірки взаємних розрахунків. Товар був прийнятий відповідачем без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару.

Згідно з п. 4.4 договору, оплата вартості товару відбувається протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Проте відповідач взятих на себе договірних зобовязань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар в строк, визначений договором у повному обсязі не здійснив.

Так, відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 618 818,83 грн. та здійснив повер нення товару на суму 43 095,13 грн.

Решта вартості товару відповідачем не сплачена, внаслідок чого на момент розгляду справи в суді сума основного боргу за поставлений товар складає 15 335,01 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив у повному обсязі вартості отриманого товару, позивач 13.04.2011р. направив претензію з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар, однак претензія залишена без відповіді та задоволення.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобовязання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобовязання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 15 335,01 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення 15 335,01 грн. основного боргу доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 8.1.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує пеню в розмірі 2% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.96 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 761,91 грн. за період з 24.03.2011р. по 18.07.2011р.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, розрахунок позивачем здійснено вірно, у звязку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 8.1.1.2. договору сторони узгодили, що при простроченні сплати вартості поставленого товару більш ніж на 20 днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% ва ртості неоплаченого товару.

На підставі цього пункту договору позивачем нараховано штраф у розмірі 1 533,50 грн.

Згідно з п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з аналізу норм діючого законодавства, суд дійшла висновку, що сторони досягли згоди щодо розміру штрафу, у звязку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі 176,30 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 83 , 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Оріхівський” (75000, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів, буд. 68, кв. 31, п/р 2600310388501 в ПАТ “Мета банк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 36618139) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Віват” (69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, буд. 30, п/р 26000221263 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34829467) - 15 335 (пятнадцять тисяч триста тридцять пять) грн. 01 коп. основного боргу, 761 (сімсот шістдесят одну) грн. 91 коп. пені, 1 533 (одну тисячу пятсот тридцять три) грн. 50 коп. штрафу, 176 (сто сімдесят шість) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 26.08. 2011р.