Рішення № 18534810, 22.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа № 20/5009/4419/11

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” (69032, м. Запоріжжя, Шосе Південне, 15)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий комітет Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

про визнання дії ліквідаційної комісії незаконними

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 028/35 від 01.01.2011 р.);

Від відповідача не зявився;

Від третьої особи - не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання незаконними дії ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” з припинення діяльності юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” шляхом ліквідації.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/4419/11, судове засідання призначено на 22.08.2011р. Ухвалою від 03.08.2011р. відхилено заяву ВАТ “Український графіт” про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 22.08.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, мотивуючи вимоги наступним. Позивачу з листа відповідача за № 54/д від 05.07.2011 р. стало відомо про припинення діяльності останнього шляхом ліквідації згідно з рішенням загальних зборів учасників товариства від 29.06.2011р. Позивач є кредитором відповідача, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 22.06.2011р. по справі № 13/5009/2470/11. Позивач вважає, що вартості майна відповідача є недостатньо для задоволення вимог кредиторів. У січні 2011р. керівництво ТОВ “Завод Литкузмаш” повідомило про зупинення виробничого процесу до 31.01.2011р. у звязку з відсутністю фінансування, проте до теперішнього часу виробничий процес не відновлено, борги відповідачем не сплачені. Так як вартості майна є недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідація відповідача повинна здійснюватися відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якщо вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом, при цьому ліквідатор зобовязаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Отже, ліквідаційна комісія відповідача повинна була звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону, а не вживати подальші заходи з добровільної ліквідації підприємства. Позивач вважає, що незаконними діями щодо ліквідації ТОВ “Завод Литкузмаш” порушені його права як кредитора, оскільки учасники ТОВ “Завод Литкузмаш” заздалегідь знаючи, що вартості майна підприємства недостатньо для погашення заборгованості перед кредиторами, незаконно прийняли рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації та незаконно створили ліквідаційну комісію. Просить позов задовольнити, обґрунтовуючи позовні вимоги ч. 3 ст. 110 ЦК України, ч. 5 ст. 7, ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не зявилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з якими ухвала від 03.08.2011 р. одержана уповноваженими представниками відповідача та третьої особи 10.08.2011 р. та 08.08.2011 р. відповідно. Будь-яких клопотань, заяв, в тому числі письмового відзиву від відповідача, до суду не надійшло.

Згідно з п. 3.6 роз'яснень Президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі № 13/5009/2470/11, яким позов ВАТ “Український графіт” задоволено, стягнуто з ТОВ “Завод Литкузмаш” на користь позивача суму 383268,17 грн.(попередня оплата та пеня), витрати по сплаті держмита у сумі 3833,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення суду видано наказ від 04.07.2011 р.

11.07.2011р. позивач отримав від відповідача лист за № 54/д від 05.07.2011 р. (а.с. 18), в якому повідомляється, що 29.06.2011 р. загальними зборами учасників ТОВ “Завод Литкузмаш” прийнято рішення про припинення діяльності вищезазначеного товариства шляхом ліквідації, в звязку з чим створено ліквідаційну комісію. В листі також зазначено, що у разі наявності у ВАТ “Український графіт” вимог до товариства, їх необхідно надіслати протягом двомісячного строку за вказаною адресою, а також прислати акт звірки для узгодження боргів.

Згідно з довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області №15-09/2965 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Запорізькій області станом на 20.07.2011 р. (а.с. 20) стосовно товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” 07.07.2011р. вчинено реєстраційну дію (№ рішення 11031100016014194) внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

29.07.2011р. позивач направив на адреси відповідача лист за № 16/2898 (а.с. 60) щодо термінового виконання рішення господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 13/5009/2470/11 та погашення заборгованості у сумі 383268,17грн.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію виконавчого провадження № 698/3 щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у сумі 18407,59 грн. та у сумі 56481,41 грн. Відповідно до документів, які містяться у даному виконавчому провадженні, на розрахункових рахунках відповідача відсутні грошові кошти, залишку коштів недостатньо для виконання постанови державного виконавця. Крім того, у виконавчому провадженні міститься: витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.07.2011 р. № 32206047 (а.с. 45-47), відповідно до якого обтяжені активи ТОВ “Завод Литкузмаш”, тип обтяження: податкова застава, накладено арешт на рухоме майно в межах суми стягнення 26279,54 грн.; витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна від 18.07.2011 р. № 32206049 (а.с. 48-49), відповідно до якого накладено арешт нерухомого майна ТОВ “Завод Литкузмаш” в межах суми стягнення 26279,54 грн.

Посилаючись на вказані документи, як на доказ недостатності майна відповідача для задоволення вимог кредиторів, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконними дії ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” з припинення діяльності юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Литкузмаш” шляхом ліквідації.

Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Із змісту статей 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею1 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зі змісту позовних вимог та пояснень представника позивача вбачається, що першочерговою причиною звернення позивача з даним позовом є, на думку позивача, недостатність вартості майна відповідача для задоволення вимог позивача, як його кредитора, та в звязку з цим незаконних дій ліквідаційної комісії з припинення діяльності відповідача шляхом ліквідації.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 1, 2 ст. 91 цього Кодексу визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном (ч. 2 ст. 96 ЦК України).

У статті 98 цього Кодексу визначено повноваження загальних зборів учасників товариства. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частинами 1, 3 ст. 104 визначено, що юридична особа припиняється в результаті, зокрема, ліквідації. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Відповідно до ч. 1 ст. 110 юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вказана норма кореспондується зі ст.ст. 59, 60 ГК України. Статтею 150 ЦК України визначено ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю. В частині 1 даної статті зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.

Позивач нормативною підставою позову визначив частину 3 статті 110 ЦК України, в якій зазначено, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до преамбули Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі по тексту рішення Закон) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 5 ст. 7 Закону, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, передбачено, що боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

Тобто, як вбачається з аналізу даної частини, саме уповноважений орган боржника (у товариства з обмеженою відповідальністю загальні збори учасників) зобовязаний прийняти рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ст. 6 Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Як вбачається з матеріалів справи, уповноважений орган відповідача (загальні збори учасників) прийняв рішення про припинення діяльності товариства саме шляхом ліквідації, про що повідомив кредитора - позивача у справі.

Статтею 105 ЦК України визначено обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи, зокрема, негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, призначити комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановити порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи (ч. 3 даної статті).

В статті 111 ЦК України закріплено порядок ліквідації юридичної особи. Відповідно до частини 2, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Аналогічні положення містяться в ст. 91 ГК України.

З огляду на наступне, прийнявши рішення про ліквідацію, уповноважений орган юридичної особи зобовязаний вчинити певні дії, передбачені законодавством, як-то, повідомити про прийняте рішення орган реєстрації, кредиторів.

Як вбачається з Довідки (а.с. 20) станом на 20.07.2011 р., в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України внесено рішення № 11031100016014194 щодо припинення юридичної особи ТОВ “Завод Литкузмаш”; кредитору (позивачу у справі) направлено повідомлення щодо ліквідації (а.с. 18).

Статтею 51 Закону визначені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Зокрема, в частині 1 статті зазначено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, для юридичної особи наступають негативні наслідки, передбачені ч. 5 ст. 51, а саме - відмова у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Крім того, ч. 6 ст. 51 передбачено, що власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями.

Таким чином, загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю мають право прийняти рішення щодо ліквідації товариства, створити ліквідаційну комісію та письмово повідомити про ліквідацію кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, та, відповідно до ст. 6 Закону, мають право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Нормами законодавства про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом передбачено місячний строк (ст. 7 Закону) для звернення ліквідаційної комісії (ліквідатора) до суду про визнання юридичної особи банкрутом після встановлення неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Відповідно до листа відповідача № 54/д від 05.07.2011 р., позивачу надано двомісячний строк (до 05.09.2011 р.) для заяви про кредиторські вимоги. Позивач звернувся до суду з даним позовом 02.08.2011 р., тобто до спливу двомісячного строку для виявлення відповідачем усіх кредиторських вимог і можливого встановлення ліквідаційною комісією факту, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Статтями 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Всупереч даним нормам позивачем не доведено суду якими саме незаконними діями ліквідаційної комісії відповідача порушені його права і які саме, враховуючи той факт, що рішення про ліквідацію ТОВ “Завод Литкузмаш” прийнято загальними зборами учасників (а.с. 18). Закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

На зазначених підставах суд вважає, що позовні вимоги у вибраний позивачем спосіб захисту права задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 26.08.2011 р.