Рішення № 18534448, 23.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа № 24/5009/1646/11

Суддя Азізбекян Т.А.

за позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Юнівес” (03150, м. Київ, вул. Червоногвардійська 72; адреса для листування: 60935, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 3а)

до відповідача: субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 1 167,90 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 23.05.2011р. № 132-11

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

04.04.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Юнівес” з позовною заявою до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення з відповідача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 1 167,90 грн.

Ухвалою від 04.04.2011р. судом порушено провадження у справі № 24/5009/1646/11, судове засідання призначено на 29.04.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 29.04.2011р. розгляд справи відкладено на 23.05.2011р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.05.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив, що 20.03.2009р. між ВАТ “СК “ЮНІВЕС” та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. 22.09.2009р. до ВАТ “СК “ЮНІВЕС” ОСОБА_3 надала повідомлення про настання страхового випадку. Для виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 надала рахунок-фактуру, постачальник: СТО “НАММЕR”, ФОП ОСОБА_1 на суму 1 796,00 грн. та заяву на виплату страхового відшкодування, згідно якої просила здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок ПП ОСОБА_1, який вказаний в заяві. Позивачем по даній страховій події була проведена виплата страхового відшкодування в сумі 1 374, 00 грн. 05.02.2010р. бухгалтерія позивача платіжним дорученням № 205 на суму 1 167,90 грн. помилково перерахувала відповідачу суму 1 167,90 грн. На протязі 2010-2011 року позивач не одноразово в телефонному режимі зверталося до відповідача та надсилало йому письмової вимоги, з проханням повернути безпідставно отримані грошові кошти, але на даний час відповідач не виконав вимоги. У звязку з чим, позивач просить суд на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Відповідача є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно нової редакції Статуту відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Юнівес”, затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів від 15.04.2011р. № 16, ВАТ “Страхова компанія “Юнівес” змінило назву на приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Юнівес”.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009р. між ВАТ “СК “ЮНІВЕС” та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Програма “Стандарт +” № 147/1-а/09.

22.09.2009. ОСОБА_3 надано ВАТ “СК “ЮНІВЕС” повідомлення про настання страхового випадку.

Відповідно до п. 24.3 договору від 20.03.2009р. № 147/1-а/09, виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів організації, що здійснила ремонт (відновлення) транспортного засобу (СТО).

Встановлено, що ОСОБА_3 для виплати страхового відшкодування надала ВАТ СК “Юнівес” рахунок-фактуру № 197 від 03.11.2009р. на суму 1 796,00 грн., постачальник: СТО “НАММЕR”, ФОП ОСОБА_1 та заяву на виплату страхового відшкодування, згідно якої просила здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок ПП ОСОБА_1, який вказаний в заяві.

Згідно страхового акту № ПРС-0146 від 02.02.2010р., ВАТ “СК “ЮНІВЕС” по даній страховій події була проведена виплата страхового відшкодування в сумі 1 374,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 203 від 05.02.2010р. на суму 1 167,90 грн. та № 204 від 05.02.2010 року на суму 206,10 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що 05.02.2010р. ВАТ “СК “ЮНІВЕС” перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1 167,90 грн. з призначенням платежу: страхове відшкодування за договором № 147/1-а/09 від 20.03.2009р. Факт перерахування підтверджується платіжним дорученням № 205 від 05.02.2010р. на суму 1 167,90 грн.

Позивач вказує, що на протязі 2010-2011 року ВАТ “СК “ЮНІВЕС” неодноразово в телефонному режимі зверталося до відповідача та надсилало йому письмові вимоги, з проханням повернути безпідставно набуте майно в результаті розрахункової помилки, а саме кошти в розмірі 1 167,90 грн. Однак вимога відповідачем залишена без реагування.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 167,90 грн. помилково перерахованих грошових коштів на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши та дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Такі види позадоговірних зобовязань, як зобовязання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою за рахунок іншої особи регулюють положення глави 83 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: По-перше, є набуття або збереження майна. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мали місце підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту помилкового перерахування відповідачу 1 167,90 грн. надано копія платіжного доручення від 05.02.2010р. № 205.

Отже, суд вважає доведеним зі сторони позивача отримання відповідачем без достатніх правових підстав грошових коштів в розмірі 1 167,90 грн.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобовязана повернути потерпілому це майно, а отже, грошові кошти у сумі 1 167,90 грн., підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” (зі змінами та доповненнями), підприємства незалежно від форм власності мають повертати платникам у пятиденний термін помилково зараховані на їхні рахунки кошти.

Водночас Нацбанк України листом від 09.01.1998р. № 25-011/46-181 надав роз'яснення, що підприємства незалежно від форми власності мають повертати платникам у п'ятиденний термін помилково зараховані на їхні рахунки кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково отримані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та надати належні докази у підтвердження своїх доводів.

Оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р 26004060517974, МФО 313399, філія КБ “Приватбанк” ЗРУ м. Запоріжжя) на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Юнівес” (03150, м. Київ, вул. Червоногвардійська 72; адреса для листування: 60935, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 3а, п/р 26503000000055 в ПАТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, код ЄДРПОУ 32638319, МФО 300614) 1 167 (одну тисячу сто шістдесят сім) грн. 90 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 24.05.2011р.