Рішення № 18534375, 04.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" жовтня 2011 р.Справа № 20/5007/82/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність № 17 від 14.09.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" (с.Старий Бобрик Володарсько-Волинський район)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" (смт.Нова Борова Володар-Волиснкьий район)

про усунення перешкод в користуванні майном

Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" про зобов'язання останнього усунути перешкоди у користуванні майном Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" шляхом примусового виселення з комплексу дорожнього сервісу, який розташований в с. Старий Бобрик, Володарсько-Волинського району Житомирської області по вул. Джерельній, 1 та звільнити територію та приміщення даного дорожнього комплексу від всіх належних йому речей.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/82/11.

14.09.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від відповідача надійшла телеграма, в якій останній просить суд розгляд справи відкласти в зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.09.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України, зокрема, за клопотанням відповідача.

03.10.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області через загальний відділ від відповідача надійшла телеграма, в якій останній просить суд розгляд справи відкласти в зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Представник позивача питання щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача виніс на розсуд суду.

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи але в межах строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, в тому числі і через неявку в засідання суду представників сторін.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, у звязку з тим, що ним не надано жодних доказів на підтвердження неможливості явки в засідання суду уповноваженого представника. До того ж суд не зобовязував явку в засідання суду конкретного представника відповідача, тому у разі зайнятості одного представника, відповідач не позбавлений права надіслати до суду іншого.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.09.2011р. попереджали відповідача, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

При цьому судом враховано, що строк розгляду справи передбачений ст. 69 ГПК України, майже закінчився (позовна заява надійшла до суду 11.08.2011р.), клопотання про продовження строку розгляду справи сторони до суду не подавали.

В судовому засіданні 04.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.02.2010р. ОСОБА_2, придбав у ТОВ "АЕЛІТА" частку в інвестиційний діяльності в комплексі дорожнього сервісу, який знаходиться за адресою: с. Старий Бобрик, Володарськ-Волинського району, Житомирської області, по вул. Джерельній, 1 тобто в його власність перейшла частка розміром 19,9%, зокрема, це 20/100 ід. ч. комплексу дорожнього сервісу, що підтверджується договором купівлі-продажу, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.07.2001р. по справі № 2-2759М0 та свідоцтвом про право власності на комплекс дорожнього сервісу від 24.05.2011р.

12.05.2011 р. було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс", що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААА № 200035.

Засновниками стали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (якому належить частка розміром 80,1%, зокрема, це 80/100 ід. ц.), що підтверджується протоколом № 2 загальних зборів (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" від 27.05.2011р., які передали комплекс дорожнього сервісу Товариству з обмеженою відповідальністю "А Сервіс".

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" є власником комплексу дорожнього сервісу, який розташований в с. Старий Бобрик, Володарськ-Волинського р-ну Житомирської області по вул. Джерельній, 1 та який складається з будівель дорожнього комплексу загальною площею 382, 10 кв. м., а саме: побутового приміщення загальною площею 62, 60 кв. м., огорожі та дворового покриття, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.07.2011 р. серії САС № 056318, копія якого додається. Отже, на думку позивача відповідач використовує зазначене майно без правової підстави чим порушує його право власності та чинить перешкоди у користуванні майном.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, підтвердженням чого є підпис уповноваженої особи на повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.43, 54) та телеграми про відкладення розгляду справи (а.с.45, 55). Необхідних для розгляду справи по суті документів суду не надав. Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 15.08.2011р. та від 15.09.2011р. не виконав.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, позивач зазначив, що додаткові докази відсутні. Також, просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 11.08.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.1992р. було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА", директором та учасником якого був Будніцький В.В., що підтверджується статутом товариства (а.с.9-19).

15.03.2004р. Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" (далі - відповідач, сторона 1, продавець) та фізичною особою - громадянином Течиною Олександром Петровичем паспорт серії КН №158827, виданий 06.05.1996р. Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (далі сторона 2) був укладений інвестиційний договір (далі - договір) (а.с.20-24).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що сторона-1 та сторона-2 зобов'язуються вкласти визначені цім договором цінності в створення комплексу дорожнього сервісу (об'єкт інвестування) для подальшого його використання за призначенням відповідно до умов цього договору для отримання прибутку.

Об'єктом інвестування є: комплекс дорожнього сервісу, який буде створений (побудований) за адресою: с. Старий Бобрик, Володарськ-Волинського району, Житомирської області.

Обладнання та матеріали необхідні для початку роботи комплексу дорожнього сервісу: автомобільна та тракторна техніка (підпункт 2.1.1 п.2.1 договору).

Метою даного договору є створення, експлуатація об'єкту інвестування для отримання прибутку (п. 2.1 договору).

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 договору, сторона 2 зобов'язана перерахувати стороні 1 кошти - грошовий інвестиційний внесок в розмірі 96000,00грн.

Згідно із підпунктом 6.1.1 п. 6.1 договору, майно належне стороні 1, на суму 23839,00грн.

Доля сторони 1 складає 19,9% (підпункт 6.1.3 п. 6.1 договору).

Грошові внески в розмірі 96000,00грн. внесок сторони 2 (підпункт 6.2.1 п. 6.2 договору).

Відповідно до підпункту 6.2.2 п. 6.2 договору, доля сторони 2 складає 80,1%.

Згідно із п. 7.1 договору, грошові і майнові внески сторін, а також майно, створене і набуте сторонами внаслідок виконання цього договору, є спільною частковою власністю сторін. Розмір частки кожної сторони в спільному майні відповідає розміру внеску кожної з сторін, який визначено цим договором.

27.11.2008р. рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі № 2-6137/08 за позовом Течини Жанни Львівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" про визнання недійсним інвестиційного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним інвестиційного договору в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено (а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить 80/100 частин комплексу дорожнього сервісу підтвердженням чого є свідоцтво про право власності №508419 від 15.12.2008р. (а.с.26).

15.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" та ОСОБА_2 (далі покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі договір купівлі-продажу) (а.с.40-41).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупця всю належну продавцю частку в інвестиційній діяльності, яка ведеться на підставі договору про інвестиційну діяльність від 15.03.2004р., який укладений з гр. ОСОБА_3 (надалі - інвестиційна діяльність), а покупець приймає вказану частку інвестиційної діяльності та сплачує продавцю суму що передбачена цим договором згідно з даним договором.

Згідно із підпунктів 2.1.1 та 2.1.3 п.2.1 договору купівлі-продажу, підстава інвестиційної діяльності - договір від 15.03.2004р., який укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" та ОСОБА_3. Місце знаходження об'єкту інвестування: комплекс дорожнього сервісу в с. Старий Бобрик, Володарськ-Волинського район, Житомирська обл.

Загальний розмір частки інвестиційної діяльності , яка належать продавцю: 19,9 % (відсотків) (підпункт 2.2.1 п. 2.2 договору купівлі-продажу).

Розмір частки інвестиційної діяльності, яка відчужується продавцем на користь покупця за цим договором: 19,9 % (відсотків) (підпункт 2.2.2 п. 2.2 договору купівлі-продажу).

Підпунктом 2.2.3 п.2.2 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що номінальна вартість частки інвестиційної діяльності, що відчужуються за цим договором: 23839,00грн.

Покупець зобов'язуються сплатити продавцю за 19,9 % (відсотків) інвестиційної діяльності суму передбачену Додатком № 1 до даного договору (п. 3.1 договору купівлі-продажу)

Відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу, покупець вважається повноправним власником 19,9% (відсотків) частки інвестиційної діяльності з моменту прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників інвестиційної діяльності.

01.07.2010р. рішенням Корольовського районного суду міста Житомира у справі №2-2759/10 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" про примусове виконання обов'язку в натурі, визнання добросовісним набувачем і визнання майна спільною частковою власністю та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем частки у інвестиційній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" в розмірі 19,9%., визнано спільною частковою власністю ОСОБА_3 в розмірі 80,1 % та ОСОБА_2 в розмірі 19, 9 % майно на загальну суму 166604,00грн., яке було набуто внаслідок укладення та виконання інвестиційного договору. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" відмовлено (а.с.27-30).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які, встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 20/100 частин комплексу дорожнього сервісу підтвердженням чого є свідоцтво про право власності на комплекс дорожнього сервісу від 25.05.2011р. (а.с.31).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" передбачено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі реєстраційне прав) це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням обєктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів особи, яка звернулася до БТІ.

Як вбачається з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА №200035, 12.05.2011р. було створено Товариство з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" керівником якого є ОСОБА_3 (а.с.32).

Загальними зборами засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" 27.05.2011р. було вирішено ввести в склад учасників товариства ОСОБА_2, паспорт ЕА 525616, виданий Світловодським МРИ УМВС України в Кіровоградській області 12.10.1998р., проживає за адресою: Кіровоградська область місто Світловодськ, вул. Піонерська, 4-а кв. 13, ІПН- 2497802997, з розміром частки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що відповідно до протоколу № 2 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" ОСОБА_3 та ОСОБА_2 внесли, як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" 80/100 та 20/100 частин комплексу дорожнього сервісу (а.с.33-35).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" на праві приватної власності належить комплекс дорожнього сервісу, який розташований в с. Старий Бобрик, Володарсько-Волинського р-ну Житомирської області по вул. Джерельній, 1 (а.с.39).

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 386 ЦК України встановлені засади та способи захисту права власності. Приписами ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2011р. позивач направив на адресу відповідача лист, в якому просить останнього негайно звільнити комплекс дорожнього сервісу, що знаходиться за адресою с. Старий Бобрик, Володарсько-Волинського району Житомирської області по вул. Джерельна,1 до 30.04.2011р. в зв'язку зі зміною власника об'єкту нерухомості (а.с.37). Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем вимоги позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на лист не надавав, вимоги позивача щодо звільнення спірного майна залишилися незадоволеними.

Таким чином, предметом позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а підставою є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем протиправних дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції (Довідкова інформація, ІАЦ "Ліга" від 28.04.2007р., а також Юридична енциклопедія) виселення в судовому порядку - це примусове припинення права користування певним житловим приміщенням за рішенням суду, винесеним у справі позовного провадження, допускається лише з підстав, установлених законом.

З вищевикладеного вбачається, що поняття виселення відноситься тільки до житлових приміщень та спосіб захисту виселення може бути застосований тільки до звільнення житлового приміщення.

В судовому засіданні з'ясовано, що у даному випадку спір стосується нежилого приміщення, обґрунтованою вимогою буде звільнення відповідача з нежитлового приміщення, про що також, зазначив представник позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на законних підставах набув право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Старий Бобрик, Володарсько-Волинського району Житомирської області по вул. Джерельна,1, зокрема, реєстраційний напис зроблений державним реєстратором 12.05.2011р. єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України, держава заперечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Також, судом встановлено, що відповідач вищезазначеними діями порушує право власності позивача на володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою с. Старий Бобрик, Володарсько-Волинського району Житомирської області по вул. Джерельна,1.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про необхідність зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом звільнення з комплексу дорожнього сервісу.

Крім того, в позовній заяві позивач просить суд звільнити територію та приміщення даного дорожнього комплексу від всіх належних йому речей.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки, позивач не довів належними доказами, зокрема, право його користування певною земельною ділянкою, її місце розташування та розмір, не зазначив індивідуальні ознаки земельної ділянки, які позволяють відрізнити її від інших земельних ділянок.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, доказів звільнення спірного майна суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" (12114, Володарсько-Волинського району, Житомирської області, смт. Нова Борова, вул. Кошевого, 5 кв. 1, ідентифікаційний код 13561102) усунути перешкоди в користуванні майном Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" (12113, Володарсько-Волинський район, Житомирської області, с. Старий Бобрик, вул. Джерельна, 1, ідентифікаційний код 37381190) шляхом звільнення комплексу дорожнього сервісу, який розташований по вул. Джерельній, 1, в с. Старий Бобрик, Володарсько-Волинського району, Житомирської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" (12114, Володарсько-Волинського району, Житомирської області, смт. Нова Борова, вул. Кошевого, 5 кв. 1, ідентифікаційний код 13561102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А Сервіс" (12113, Володарсько-Волинський район, Житомирської області, с. Старий Бобрик, вул. Джерельна, 1, ідентифікаційний код 37381190) 85,00грн (вісімдесят пять гривень 00 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідача (рек. з пов.)

<Текст >