Рішення № 18534376, 04.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" жовтня 2011 р.Справа № 14/5007/61/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Кий" (Київська область, м.Ірпінь, смт. Гостомель)

до Приватного підприємства "БІГ - СІТІ" (м.Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 4560,76 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 4547,39 грн., з яких: 4116,80 грн. основного боргу, 368,26 грн. пені, 71,26 грн. - 3% річних, 4,44грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в засіданні суду надала уточнену позовну заяву (а.с. 42-43), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4016,80 грн. основного боргу, 375,92 грн. пені, 42,29 грн. інфляційних нарахувань, 72,75 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки уточнена позовна заява позивача не суперечить законодавству не порушує чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за необхідне прийняти уточнену позовну заяву позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом надсилання ухвал суду за адресою, зазначеною у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у справі від 23.08.2011р. та копія ухвали суду від 06.09.2011р., які було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул.Героїв Перекопу,32, повернулись до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "адресат за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с. 22-23, 33-34).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, інформацію про місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, а саме: 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул.Героїв Перекопу,32, зазначеною в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо відповідача від 15.09.2011р.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Август-Кий" - продавець (позивач у справі) та Приватним підприємством "БІГ - СІТІ" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір №121/5 (а.с.4).

Згідно розділу 1 вищезазначеного договору, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість та вартість якого вказана у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець надає довіреність на кожну партію товару або генеральну довіреність.

Ціна товару за одиницю визначається в накладних та специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору, покупець гарантує оплату кожної партії товару протягом 14 календарних днів з дати її постачання. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, або у готівковому порядку через касу продавця.

Датою поставки продукції, є дата зазначена у товарній накладній продавця і підписана покупцем (п.2.4. договору).

На виконання умов договору №121/5 від 25.10.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6210,08 грн., що підтверджується видатковими накладними №А-00011678 від 01.11.2010р., № А-00011705 від 02.11.2010р., №А-00012713 від 25.11.2010р., №А-00013109 від 06.12.2010р., №А-00013552 від 15.12.2010р. (а.с.5-9), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Слід зазначити, що із істотних умов договору №121/5 від 25.10.2010р., вбачається, що даний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 2193,28 грн., внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 4016,80 грн. (з урахуванням уточненої позовної заяви а.с.41-43)

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 4016,80 грн. (з урахуванням уточненої позовної заяви), що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 4016,80 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В пункті 5.1. договору, сторони погодили, що за несвоєчасну оплату кожної партії товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно уточненого розрахунку позивача (а.с.41-42) сума пені за період з 09.12.2010р. по 17.12.2010р. (8 днів) по видатковій накладній №А-00012713 від 25.11.2010р. складає 5,39 грн., з 18.12.2010р. по 29.12.2010р. (12 днів) по видатковій накладній №А-00013109 від 06.12.2010р. з врахуванням видаткової накладної №А-00012713 від 25.11.2010р. - складає 8,91 грн., з 30.12.2010р. по 01.08.2011р. (212 днів) по видатковій накладній №А-00013552 від 15.12.2010р. з врахуванням накладних №А-00012713 від 25.11.2010р., №А-00013109 від 06.12.2010р. - складає 361,62грн. (212 днів прострочення оплати) на загальну суму 375,92 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 09.12.2010р. по 17.12.2010р., по видатковій накладній №А-00012713 від 25.11.2010р., господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5,39 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, при перевірці розрахунків пені за період з 18.12.2010р. по 29.12.2010р. по видатковій накладній №А-00013109 від 06.12.2010р. з врахуванням видаткової накладної №А-00012713 від 25.11.2010р. судом було встановлено, що при нарахуванні суми пені за даний період, позивач не врахував що строк виконання відповідачем договірних зобов'язань, настав 20.12.2010р. (з урахуванням п.2.3 договору).

Крім того, при нарахуванні пені за період з 30.12.2010р. по 01.08.2011р. по видатковій накладній №А-00013552 від 15.12.2010р. з врахуванням накладних №А-00012713 від 25.11.2010р., №А-00013109 від 06.12.2010р., позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені повинне було здійснюватися з 20.12.2010р. по 29.12.2010р. по видатковій накладній №А-00013109 від 06.12.2010р. з врахуванням видаткової накладної №А-00012713 від 25.11.2010р. та за період з 30.12.2010р. по 30.06.2011р. (182 дні) по видатковій накладній №А-00013552 від 15.12.2010р. з врахуванням накладних №А-00012713 від 25.11.2010р., №А-00013109 від 06.12.2010р.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суми пені за вказані періоди.

- з 20.12.2010р. по 29.12.2010р. :

1749,20 (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 10 (кількість прострочених днів) =7,43 грн.;

- з 30.12.2010р. по 30.06.2011р. :

4016,80 (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 182 (кількість прострочених днів) =310,45 грн.

За таких умов, загальна сума пені складатиме 323,27 грн. (5,39 + 7,43 + 310,45 ).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивача (а.с.42) 3% річних за період з 09.12.2010р. по 17.12.2010р. ( 8 днів) по видатковій накладній №А-00012713 від 25.11.2010р. складає 1,04 грн., з 18.12.2010р. по 29.12.2010р. (12 днів) по видатковій накладній №А-00013109 від 06.12.2010р. з врахуванням видаткової накладної №А-00012713 від 25.11.2010р. - складає 1,72 грн., з 30.12.2010р. по 01.08.2011р. (212 днів) по видатковій накладній №А-00013552 від 15.12.2010р. з врахуванням накладних №А-00012713 від 25.11.2010р., №А-00013109 від 06.12.2010р. - складає 69,99 грн., на загальну суму 72,75 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно провів розрахунок 3% річних за період з 18.12.2010р. по 29.12.2010р. не врахувавши, що строк виконання відповідачем договірних зобов'язань, настав 20.12.2010р., про що зазначалося вище.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 20.12.2010р. по 29.12.2010р.:

- (1749,20 (сума боргу) х 3% : 365 х 10 (кількість прострочених днів) =1,44 грн.

Таким чином, загальна сума 3 % річних складатиме 72,47 грн. (1,04+1,44+69,99)

Згідно уточненого розрахунку позивача (а.с.42) розмір інфляційних нарахувань за період з 09.12.2010р. по 01.08.2011р. складає 42,29 грн.

Перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивач при проведенні розрахунків за вказаний період брав за основу суму боргу - 4016,80 грн. строк виконання договірних зобов'язань по якій настав лише 30.12.2011р., тоді як, за період з 09.12.2010р. по 17.12.2010р. сума боргу складала 1587,00 грн., з 20.12.2010р. по 30.12.2010р. - 1749,20 грн.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.

Отже, при приведенні нарахування інфляційних нарахувань за грудень 2010р. за основу необхідно брати суму боргу в розмірі 1587,00 грн., з січня 2011р. по липень 2011р. - 4016,80 грн.

У зв'язку з цим, суд самостійно проводить розрахунок інфляційних нарахувань.

За період з грудня 2010р. по липень 2011р. :

(1587,00 грн. (сума боргу) х 100,8% (індекс інфляції за грудень 2010) / 100%-1587,00 = 12,70 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 101,0% (індекс інфляції за січень 2011) / 100%-4016,80 = 40,17 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за лютий 2011) / 100%-4016,80 = 36,15 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 101,4% (індекс інфляції за березень 2011)/ 100%-4016,80 = 56,24 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 101,3% (індекс інфляції за квітень 2011) / 100%- 4016,80 = 52,22 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 100,8% (індекс інфляції за травень 2011) / 100%-4016,80 = 32,13 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 100,4% (індекс інфляції за червень 2011) / 100%-4016,80 = 16,07 грн.;

(4016,80 грн. (сума боргу) х 98,7% (індекс інфляції за липень 2011) / 100%-4016,80 = -52,22 грн.;

Таким чином, розмір інфляційних нарахувань складає 193,46 грн. (12,70+40,17+36,15+56,24+52,22+32,13+16,07-52,22).

Проте, зважаючи на те, що позивач в уточненій позовній заяві просив стягнути з відповідача меншу суму інфляційні нарахування - 42,29 грн., що є його правом, господарський суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 42,29 грн.

Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, задовольняє її частково.

Відповідач уточнені позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 4454,83 грн., з яких: 4016,80 грн. основного боргу, 42,29 грн. інфляційних нарахувань, 72,47 грн. 3% річних, 323,27 грн. пені. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БІГ - СІТІ", 11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул.Героїв Перекопу,32, ідентифікаційний код 35375740 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Кий", 08290, Київська область, м.Ірпінь, смт.Гостомель, вул.Леніна,68, ідентифікаційний код 24582550 - 4016,80 грн. основного боргу, 42,29 грн. інфляційних нарахувань, 72,47 грн. 3% річних, 323,27 грн. пені, 99,63 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,52 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "06" жовтня 2011 р.

<Текст ><Текст >