Рішення № 18534088, 30.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.11р.Справа № 6/5005/10167/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ, в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення 304 491,65 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність №470 від 25.06.2010р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ, в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Дніпропетровськ- далі по тексту - позивача до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область- далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму, що становить 304491,65грн. на підставі умов довгострокового кредитного договору № 010/81-10/074-05Д від 11.10.2005р. та додаткових угод до нього, укладених між позивачем та відповідачем.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3220,77грн. - державного мита і 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11.10.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий кредитний договір № 010/81-10/074-05Д, у відповідності до п.1.1 умов якого позивач надав відповідачеві обумовлені договором кредитні кошти у сумі 200000,00грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами 19% річних, які були позивачем перераховані відповідачеві на його позичковий рахунок № 20637097515190, які відповідач отримав без жодних зауважень, але в порушення умов вищеназваного договору своєчасно не виконав умови договору і не повернув позивачеві кредит з відсотками, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму, що становить 304491,65грн.

Відповідач вимоги суду тричі не виконав, у судове засідання тричі без поважних причин не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що відповідача судом належним чином тричі було повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвали суду від 10.08.2011р., від 30.08.2011р. та від 13.09.2011р., замовленою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, а відповідач 16.08.2011р. отримавши власноручно ухвалу суду про слухання справи 30.08.2011р. не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

30.08.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 13.09.2011р. у звязку з тим, що відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав.

13.09.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 29.09.2011р. у звязку з тим, що відповідач у друге судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав.

29.09.2011р. справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання та залучених у копіях до матеріалів справи.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий кредитний договір № 010/81-10/074-05Д, у відповідності до п.1.1 умов якого позивач надав відповідачеві кредитні кошти у сумі 200000,00грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами 19% річних, які були позивачем перераховані відповідачеві на його позичковий рахунок № 20637097515190, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та по суті спору не спростовується відповідачем.

В забезпечення зобов'язань по кредитному договору між Банком (позивачем у справі) та Позичальником (відповідачем у справі) 20.10.2005року було укладено договір застави транспортного засобу № 010/08-02/1122-05, а саме автомобіля моделі ВМW 520, 1995року випуску, держномер НОМЕР_1, колір синій, шассі НОМЕР_2, який було передано в заставу Банку (позивачу у справі), що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та по суті спору не спростовується відповідачем.

Матеріалами справи доведено, що позивачем видано відповідачу банківський кредит у відповідності з вимогами передбаченими ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", якою регламентовано, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору відповідачу надано кредит на умовах забезпечення його повернення та сплати нарахованих процентів, а також штрафних санкцій.

Сплата процентів за користування кредитними коштами, відповідно до кредитного договору здійснюється щомісячно. Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розмірі процентної ставки на залишок фактичної заборгованості за кредитом.

Пунктом 11.1 кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту (у тому числі строків зменшення кредитного ліміту), процентів за користування кредитом та комісій передбачених договором, відповідач сплачує позивачу, пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Приймаючи до уваги, що відповідач неналежним чином виконував умови вищеназваного кредитного договору і повернення кредитних коштів здійснив частково, а саме на суму 3827,00грн., у зв'язку з чим за клопотанням позивача 09.06.2008р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис №1983 про стягнення вищевказаної заборгованості за рахунок заставного рухомого майна і 17.06.2008р. Заводським відділом Державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису.

05.04.2011року відбулися прилюдні торги з реалізації заставленого майна, а саме автомобіля відповідача моделі ВМW 520, 1995року випуску, державний номер НОМЕР_1 колір синій, шассі НОМЕР_2, який було продано і зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем грошові кошти у сумі 16576,00грн. у зв'язку з чим, станом на 06.05.2011року, у відповідача перед позивачем, за умовами вищеназваного кредитного договору заборгованість становила на загальну суму 304491,65грн., яка складається:

- 198100,00грн. - сума заборгованості за кредитним договором;

- 84241,51грн. - сума нарахованих відсотків;

- 22150,14грн. - сума пені за прострочку платежу, яку позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача посилаючись на те, що позивач неодноразово в письмові формі звертався до відповідача з листами-вимогами про сплату боргу за кредитним договором, які відповідач залишив без відповіді і задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3220,77грн. - державно мита і 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимоги суду у судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 304491,65грн., яка складається:

- 198100,00грн. - сума заборгованості за кредитним договором;

- 84241,51грн. - сума нарахованих відсотків;

- 22150,14грн. - сума пені за прострочку на підставі умов вищевикладеного довгострокового кредитного договору та додаткових угод до нього, укладених між позивачем та відповідачем, повністю підтверджується умовами вищеназваного договору, матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні та по суті спору не оспорюється відповідачем, у звязку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 304491,65грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3220,77грн. - державного мита і 236,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (51931, АДРЕСА_1, ІНПП НОМЕР_3) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Дніпропетровської обласної дирекції (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 3; поштова адреса: 51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Слов'янська, 7а, код ЄДРПОУ 19358201, р/р № 29091000000002 в Дніпропетровській обласній дирекції ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 305653) 304491,65грн. (триста чотири тисячі чотириста дев'яносто одна грн. 65 коп.) - основна заборгованість; 3220,77грн. (три тисячі двісті двадцять грн. 77 коп.) - державного мита; 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

04.10.2011р.