Постанова № 1853297, 19.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції:Масловська Л.З.                                                                      Справа № 22-а-1404/08 Господарський суд Львівської області                                                                                             ряд.ст.зв. № 67

№ 21/172А

Доповідач:  Олендер І.Я.                                                                                                                                    

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

19 травня2008 року                                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Пліша М.А., Шавеля Р.М.

при секретарі                        Соколовській А.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного  підприємства «Перевізник – Міф» на постанову Господарського суду Львівської області від 19 липня 2007 року по справі № 21/172 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Первізник – Міф» про стягнення 3219,60 гривень адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

19 липня 2007 року Господарським судом Львівської області прийнято постанову по справі № 21/172 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Первізник – Міф» про стягнення 3219,60 гривень адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, якою позов було задоволено та стягнуто з відповідача адміністративно-господарську санкцію в розмірі 3166,30 грн. та пеню в розмірі 53,30 грн.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу, на протязі звітного періоду – 2006 року, а тому стягнення з відповідача суми санкції та пені за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів підлягають задоволенню.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач – ПП «Перевізник – Міф», представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що постанова  прийнята з порушенням судом норм процесуального права, без повного з’ясування обставин справи, а тому просить таку скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник  апелянта покликається на те, що постанова прийнята судом за відсутності представника відповідача, оскільки про час, дату та місце судового розгляду відповідач не був повідомлений належним чином, та був позбавлений можливості подати обґрунтовані заперечення проти позову, оскільки йому не направлялась копія позовної заяви.

Представники сторін в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна  скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

            Розглядаючи спір та приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції підставно і обґрунтовано виходив із вимог ст.ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п.3 Положення про організацію робочих місць інвалідів та з урахуванням предмету спору, дійшов до правильного висновку, що відповідач не виконав нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році, за що до нього має бути застосовано адміністративно-господарська санкція в розмірі 3166,30 грн. та пеня в розмірі 53,30 грн., та правомірно стягнув вище вказані суми з відповідача в користь позивача.

            Згідно  із вимогами ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організаційустановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу та здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

            Робоче місце інваліда відповідно до п.1 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України № 314 від 03.05.1995 р., норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.

            Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

            З матеріалів справи вбачається, що у 2006 році ПП «Перевізник – Міф» двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, які б відповідали наведеному нормативному визначенню робочого місця інваліда, були б забезпечені необхідними для праці інвалідів умовами та прийняті компетентною комісією, створено не було (а.с.5).

            Дана обставина відповідачем як у ході судового розгляду справи, так і під час апеляційного провадження належними доказами не спростована, а тому його покликання в апеляційній скарзі, на те, що товариство через дії суду першої інстанції було позбавлено можливості довести безпідставність вимог позивача розглядаються колегією суддів як безпідставні і до уваги не приймаються.

            Колегія суддів вважає, що подання відповідачем звітів та відповідної інформації у районний центр зайнятості, не можуть вважатися доказами на підтвердження факту створення таких місць та забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки фактично такі місця створені не були (а.с.5).

            Згідно із ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

            Відповідно до ч.1 ст. 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

            Встановлено, що ПП «Перевізник – Міф», маючи середньооблікову чисельність працюючих у звітному періоді 48 чоловік, в порушення зазначених вимог закону не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році у кількості 2 особи, у зв’язку із чим, на думку колегії суддів, до нього правомірно і з дотриманням ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» має бути застосовано адміністративно-господарські санкції на суму 3166,30 грн. та пеня в розмірі 53,30 грн.

            Поряд з цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає підставними доводи апеляційної скарги про те, що судом порушено норми процесуального права в частині розгляду справи за відсутності представника відповідача, оскільки згідно вимог п.3 ч.1 ст.128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, а саме повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.20), що відповідач був належним чином, заздалегідь за 16 днів до судового засідання повідомлений про час, дату та місце проведення такого, однак на розгляд справи не явився та від нього на адресу суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, а тому суд першої інстанції зобов’язаний був відкласти розгляд справи та повторно повідомити відповідача про розгляд справи.

            З огляду на вище вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допутив неправильне застосування норм процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС  України, колегія суддів –

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Перевізник – Міф» задовольнити частково.

ПостановуГосподарського суду Львівської області від 19 липня 2007 року по справі № 21/172 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Первізник – Міф» про стягнення 3219,60 гривень адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, –  скасувати та прийняти нову.

Позов Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Первізник – Міф» про стягнення 3219,60 гривень адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, - задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства «Первізник – Міф» (р/р 26000016340001 ВАТ «Банк Універсальний» МФО 325707 ЗКПО 32389944) в користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31213230700002 в УДК у Львівській області МФО 825014,ЗКПО 23949066) адміністративно-господарську санкцію в розмірі 3166 (три тисячі сто шістдесят шість) гривень 30 копійок та пеню в розмірі 53 (пятдесят три) гривні 30 копійок за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та на неї може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя :                                                            І.Я.Олендер

 Судді:                                                                                  М.А.Пліш

                                                                                              Р.М.Шавель