Ухвала суду № 18529198, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"06" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-1848/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим вір 11.09.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008

у справі № 2-26/4372-2008А (22-а-1591/08)

за позовом закритого акціонерного товариства «Санаторій Слава»(далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Василенко Н.В.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.04.2008 №0000072304/2, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2007 року на 255835 грн.

У прийнятті вказаних судових актів попередні інстанції послалися на неправомірність обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування лише сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду, яку було сплачено постачальникам у цьому попередньому періоді.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та нормам матеріального права. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на приписи підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 та підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума бюджетного відшкодування платника обмежується лише сумою, фактично сплаченою постачальникам у лише у попередньому періоді, який безпосередньо передує звітному.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року, оформленої актом від 18.01.2008 №37/23/02650854, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2008 №0000012304/0, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вказаний період у розмірі 258687грн. За результатами оскарження платником названого акта індивідуальної дії в адміністративному порядку було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким сума завищення Товариством бюджетного відшкодування за листопад 2007 року становить 255835грн.

В основу прийняття цього рішення відповідачем було покладено висновок про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише сума податкового кредиту попереднього періоду (тобто такого, що безпосередньо передує звітному), яка була фактично сплачена постачальникам у цьому ж періоді, а відтак позивач безпідставно включив до рядка 3 розрахунку бюджетного відшкодування суми ПДВ податкових кредитів інших періодів.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

При цьому, як вірно зазначили попередні судові інстанції, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від збігу в одному звітному періоді моменту виникнення у платника права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та дати фактичної сплати цієї суми ПДВ постачальникам.

А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

Оскільки ДПІ не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні від’ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі та не заперечувався власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими Товариством сформовано податковий кредит, то слід погодитися з наданою судами юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої зменшення ДПІ суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали місцевого і апеляційного судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим вір 11.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 у справі № 2-26/4372-2008А (22-а-1591/08) залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко