Постанова № 18529208, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-21883/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2008

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі № 2-27/3958-2008А

за позовом державного виноробного підприємства «Привітне»Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра»(далі –Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Коновалової О.К.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2008 № 0000232301/0. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що внаслідок повернення позивачеві реалізованих ним неякісних алкогольних виробів у Підприємства не виникло об’єкта оподаткування акцизним збором, у зв’язку з чим позивач правомірно зменшив податкові зобов’язання з цього податку за відповідні звітні періоди шляхом подання уточнюючих розрахунків.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення окружного та апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що обов’язок зі сплати названого непрямого податку виник у Підприємства за фактом продажу спірних алкогольних виробів, тоді як подальше повернення позивачеві неякісної продукції не можна вважати помилкою при обчисленні та сплаті акцизного збору з обороту реалізованих товарів.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що у зв’язку з поверненням позивачеві поставленого ним вина неналежної якості та знищенням марок акцизного збору на суму 2308,30грн., якими були марковані відповідні пляшки, Підприємством було зменшено податкові зобов’язання з акцизного збору на вказану суму шляхом подання до податкового органу уточнюючих розрахунків за червень 2007 року та за вересень 2007 року. Наведені обставини, виявлені ДПІ під час проведення планової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2007 та зафіксовані в акті від 03.03.2008 №26/23/00412725, стали підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Підприємству визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 3462,45 грн. (у тому числі 2308,30грн. за основним платежем та 1154,15 грн. за штрафними санкціями).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порядку повернення платникові сплаченого акцизного збору в разі знищення неякісної підакцизної продукції.

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції дійшли неправильного висновку про відсутність у позивача за даних обставин об’єкта оподаткування.

Адже згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Декрет) акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

За змістом частини першої статті 3 Декрету об'єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Відповідно до частини третьої статті 4 Декрету датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що обов’язок зі сплати акцизного збору виникає внаслідок факту реалізації платником певної номенклатури товарів. Тобто оборот з реалізації підакцизного товару вважається здійсненим з моменту настання першої події, з якою пов’язується виникнення обов’язку щодо сплати акцизного збору, незалежно від подальшого отримання доходу платником з цього обороту.

Втім чинне податкове законодавство передбачає спеціальні підстави для повернення акцизного збору платникові.

Так, згідно з пунктом 17 статті 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»(що діяв на час виникнення спірних правовідносин) марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Плата за марки акцизного збору поверненню не підлягає.

Відповідно до пункту 25 названого Положення невикористані (унаслідок пошкодження) марки приймаються для знищення. Сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям або за їх бажанням зараховується в рахунок майбутніх платежів, крім суми акцизного збору, сплаченої в рахунок погашення податкового векселя.

За змістом пункту 27 цього ж Положення оформлені належним чином пошкоджені марки повертаються їх продавцю. Продавець складає акт про знищення пошкоджених марок. Перший примірник акта разом із заявою платника про повернення сплаченої суми акцизного збору або про зарахування її в рахунок майбутніх платежів залишається у продавця.

Аналогічний порядок знищення марок поширюється і на партію неякісної продукції, що повертається покупцем підприємству-виробнику.

Таким чином, правова конструкція повернення акцизного збору платникові, що здійснюється у формі відшкодування або зарахування суми цього податку в рахунок майбутніх платежів, передбачає обов’язкове знищення акцизних марок з обумовлених підстав.

При цьому законодавством встановлено тотожній порядок знищення марок як в разі їх пошкодження, так і у разі повернення виробникові неякісного товару. Відтак і правові наслідки утилізації марок з цих обох підстав мають бути аналогічними.

Отже, у разі знищення підприємством-виробником марок акцизного збору з причин повернення цьому підприємству підакцизної продукції внаслідок її невідповідності якісним характеристикам, таке підприємство має право на повернення відповідних сум акцизного збору шляхом їх відшкодування або зарахування в рахунок майбутніх платежів акцизного збору.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, право позивача на повернення надмірно сплаченого акцизного збору внаслідок знищення марок акцизного збору з причин повернення неякісної продукції мало бути реалізовано шляхом подання відповідної заяви в порядку наведеного припису Закону.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов’язання стало подання Підприємством до податкового органу уточнюючих розрахунків за червень, вересень 2007 року.

За змістом абзацу другого пункту 5.1 статті 5 названого Закону уточнюючий розрахунок подається платником у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

Оскільки фактично в даному разі помилки під час обчислення та сплати акцизного збору у названі звітні періоди з реалізованої алкогольної продукції позивачем допущено не було, то подання уточнюючого розрахунку за названий податковий період було здійснено Підприємством безпідставно.

Відтак за таких обставин здійснене ДПІ донарахування податкового зобов’язання з акцизного збору за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є обґрунтованим.

З огляду на те, що судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено фактичні дані зі спору, однак цим обставинам надано невірну правову оцінку, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані постанову та ухвалу місцевого і апеляційного судів та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

                                                   ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 2-27/3958-2008А скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко