Ухвала суду № 18529137, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-5015/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Степашко О.І.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009

у справі № 5020-3/215-7/118

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня та Ко»(далі – Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –не з’явились,

відповідача –Мількова Н.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшого уточнення до нього) подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 №0000382310/2 в частині визначення Товариству податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 62942 грн. за основним платежем та у розмірі 171710,70грн. за штрафними санкціями.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатами останнього її розгляду постановою господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009, позов задоволено; названий акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано в оспорюваній частині. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з того, що оскільки чинним законодавством України не передбачено порядку митного оформлення товарів, використаних при ремонті тимчасово ввезених на територію України іноземних суден для виконання ремонтних робіт, то відсутність у позивача вантажних митних декларацій (далі –ВМД) на підтвердження експорту відповідних товарів не може бути підставою для позбавлення Товариства права на застосування нульової ставки ПДВ до вартості матеріалів, сировини та комплектуючих виробів, яка включена ним до вартості ремонту таких суден.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що обов’язковою умовою поширення пільгового режиму оподаткування ПДВ на операції щодо переміщення використаних при ремонті іноземних суден товарів є експорт останніх із оформленням ВМД в установленому порядку.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що в ході проведення ДПІ виїзної документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2005, оформленої актом від 04.02.2006 №13/23-01/16328694/3278/10, було встановлено факт застосування позивачем нульової ставки ПДВ до вартості матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції та товарів, які були використані Товариством під час ремонту тимчасово ввезених на територію України іноземних суден, без оформлення таких матеріалів та товарів як експорт продукції в установленому порядку. Наведена обставина слугувала підставою для визначення позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 234652,70 грн. (у тому числі 62942грн. за основним платежем та 171710,70грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:

поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України (підпункт 6.2.1);

поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України (підпункт 6.2.2).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 названого Закону (у тій самій редакції):

поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Поставка послуг –це будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової,власності.

Таким чином, для цілей оподаткування ПДВ чинне законодавство розрізняє поставку товарів та поставку послуг, встановлюючи окремий режим оподаткування для кожного з цих видів господарських операцій.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, до вартості здійсненого позивачем ремонту іноземних суден було включено як вартість наданих ремонтних послуг, так і вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, використаних при такому ремонті. Тобто, фактично за результатами проведеного ремонту Товариством поряд з експортом послуг було здійснено і експорт товарів (ремонтних матеріалів).

Згідно ж з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Втім у розгляді цієї справи попередні судові інстанції, пославшись на відсутність законодавчо встановленого порядку оформлення експорту товарно-матеріальних цінностей, не дослідили наявності у Товариства митних вантажних декларацій, що підтверджують такий експорт.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відтак відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого та апеляційного судів зі справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 10.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 у справі № 5020-3/215-7/118 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак Н.Г. Пилипчук О.І. Степашко