Постанова № 18529025, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-21199/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Степашко О.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009

у справі № 6/1

за позовом кредитної спілки «Фаворит»(далі –Спілка)

до ДПІ

про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2008 (з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 03.04.2008) позов задоволено; скасовано та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 24.05.2007 №0000502200/0, від 24.05.2007 №0000402200/1, від 13.06.2007 №0000502200/1, від 07.08.2007 № 0000402200/2, від 28.08.2007 №0000502200/2, від 30.10.2007 №0000502200/3 та від 30.10.2007 №0000402200/3. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що Спілка не підпадає під визначення платника податку на прибуток, наведене у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а доходи позивача у вигляді плати за ведення кредитної справи членів Спілки є пасивним доходом неприбуткової організації у розумінні підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 названого Закону, що звільняється від оподаткування відповідно до підпункту 7.11.4 пункту 7.11 цієї ж статті Закону.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 назване рішення місцевого суду залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що отримана позивачем плата за ведення кредитної справи по кредитному продукту «Просто як 2+2» не є доходом, що звільняється від оподаткування, а відтак має включатися до оподатковуваного доходу Спілки відповідно до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на нез’явлення у судове засідання представників сторін (яких було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання) справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що Спілка є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків її членів. Фактичною підставою для визначення Спілці податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 12486 грн. та у сумі 25017 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 18.04.2007 №37/22-0/33949966, про заниження позивачем валового доходу у 2006 році внаслідок невключення до його складу внесеної позичальниками плати за ведення кредитної справи при наданні кредиту «Просто як 2+2»у загальній сумі 100068,74 грн.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди послалися на приписи підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», за змістом якого від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Однак надана судами правова оцінка обставин справи, відповідно до якої спірні кошти, отримані Спілкою у перевірений період, є пасивним доходом, є неправильною.

Так, відповідно до підпункту 7.11.13 пункту 7.11 статті 7 названого Закону під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

За визначенням, наведеним у пункті 1.10 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» проценти –це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

Отже, відповідно до наведених приписів Закону процентами є платежі, отримані платником від розміщення власних активів. В даному ж разі сплачений позичальником платіж за ведення кредитної справи є, по суті, платою за надання Спілкою послуги з оформлення кредиту.

Відповідно до підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 зазначеного Закону незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Отже, спірні кошти правомірно було включено податковим органом до оподатковуваного доходу Спілки.

А відтак у місцевого та апеляційного судів були відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та для задоволення цього позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Кіровограді задовольнити.

2. Постанову господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2008, додаткову постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 у справі № 6/1 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Л.В. Ланченко Н.Є. Маринчак О.І. Степашко