Ухвала суду № 18528413, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"14" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22534/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді           Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Маринчак Н.Є.

                                        Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2007

у справі № 15а/115-2048

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»

до Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

          ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2007, позов задоволено. Визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 № 287040010312304/0 щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 37564,80 грн., в тому числі 29320 грн. основного платежу та 8244,80 грн. штрафних санкцій.

Тернопільська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, наголошуючи на тому, що позивач не мав права відносити до складу валових витрат сплачений при придбанні легкових автомобілів податок на додану вартість, оскільки згідно із п.п. 5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Зазначає, що даний Закон є спеціальним, і положення інших Законів можуть застосовуватись у частині, що йому не суперечить.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 № 287040010312304/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 61673,50 грн., в тому числі 48145,00 грн. основного платежу та 13528,50 грн. штрафних санкцій, прийнято на підставі акту перевірки від 05.04.2007 № 3173/23-04/00130725 за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному включенні до складу валових витрат у ІІ та ІІІ кварталах 2006 року 117280 грн. ПДВ з придбаних легкових автомобілів.

При придбанні у 2006 році двох легкових автомобілів позивачем зменшено суму валового доходу безпосередньо на суму ПДВ і не враховано її при розрахунку амортизаційних відрахувань; валові витрати збільшено на суму ПДВ.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушень п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні до складу валових витрат податку на додану вартість з придбаних автомобілів.

Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 викладено у новій редакції, абзацом другим якої передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Поряд з цим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми щодо формування валових витрат з податку на додану вартість при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Таким чином, якщо норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачають прямого включення до складу валових витрат сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні легкового автомобіля, то норма Закону України «Про податок на додану вартість» (п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прямо передбачає таке право платника податку.

Колізію між наведеними приписами двох законів із питань оподаткування слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

У даному випадку норма п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»регулює правові наслідки придбання саме легкових автомобілів (крім таксомоторів), тобто регулює вузьке коло суспільних відносин (операції з придбання саме легкових автомобілів, а не всіх основних фондів), а відтак, є спеціальною.

До того ж, положення даної норми Закону (п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7) прийняті пізніше ніж положення загальної норми –п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка забороняє включення до складу валових витрат сплачений податок на додану вартість, включений до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. А за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на викладене, а також враховуючи правило п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем витрат з придбання легкових автомобілів з урахуванням витрат з податку на додану вартість, понесених у зв'язку з таким придбанням, до складу валових витрат, без включення таких сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції –без змін.

          Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 10.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя           Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      Н.Є. Маринчак

                                                                      М.О. Федоров