Постанова № 18528404, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-19242/07

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді          Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

          Ланченко Л.В.

          Маринчак Н.Є.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                     Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007

у справі № 16/150-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Хмельницькцукорбуд»

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                              

          Постановою Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Городоцької МДПІ № 0002441500/0, № 0002451500/0, № 0002421500/0 від 20.04.2004. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Хмельницькцукорбуд»3,40 грн. судового збору.

ДПІ у Городоцькому районі Хмельницької області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Серед іншого наголошує на тому, що строки сплати податкових зобов’язань та відповідальність за їх порушення встановлена Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.01.2006 у справі №9/7203, яке набрало законної сили, задоволено позов в частині стягнення з ВАТ «Хмельницькцукорбуд»заборгованості в сумі 46635,87 грн., яка в себе включає і нараховані спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми. Дані обставини в силу ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є доведеними. Спірні податкові повідомлення-рішення вручені позивачеві відповідно до вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій встановлено.

          Спірні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ в сумах 16031,16 грн., 433,91 грн., 6627,47 грн. та 11,30 грн. за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів, плати за землю та збору за забруднення природного середовища прийняті на підставі акту перевірки від 20.04.2004 № 198/15/22780642.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дія Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не розповсюджується на правовідносини щодо порушення строків сплати податку з власників транспортних засобів, плати за землю та збору за забруднення природного середовища.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів про неможливість застосування за несвоєчасну сплату вказаних податкових зобов’язань штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Строки сплати вказаних видів податків визначені, відповідно, Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII (з урахуванням відповідних норм Законів Про державний бюджет України), Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII, Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. №303.

Законом України з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

З набранням чинності цим Законом уніфіковано порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобов’язань, розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань, встановлених пунктом 5.3 ст. 5 цього Закону, передбаченої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього ж Закону. Тобто, застосування пункту 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ та положень вказаного законодавства, якими встановлені інші строки сплати вказаних податків, повинно здійснюватися за правилом співвідношення спеціального та загального законів відповідно.

Відповідно до пункту 19.6 ст. 19 Закону № 2181-ІІІ закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Крім того, за правилом дії законів в часі положення закону застосовуються за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. А відтак, прийнятий пізніше Закон № 2181-ІІІ за вказані вище Закони скасовує суперечні йому положення останніх.

Строк сплати податкового зобов‘язання із вказаних податків обчислюється за правилом, встановленим підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 та підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ для відповідного базового податкового періоду.

З огляду на викладене, визначення позивачеві податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є правильним.

          Оскільки суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позов           

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 03.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2007 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        Н.Г. Пилипчук

судді                                                            Л.І. Бившева

          Л.В. Ланченко

          Н.Є. Маринчак

          М.О. Федоров