Ухвала суду № 18528403, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"14" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/990/11

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді          Пилипчук Н.Г.

суддів                              Бившевої Л.І.

          Ланченко Л.В.

          Маринчак Н.Є.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                     Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Граніша В.Я.

відповідача Шилова А.К.

розглянувши касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі № 2-а-786/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»

до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                              

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Яготинської МДПІ Київської області від 28.04.2009 № 0000162300/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Українська Молочна компанія»21000 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Яготинська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 811, 812, 814 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

          ТОВ «Українська Молочна компанія»до 01.01.2009 перебувало на загальній системі оподаткування та мало статус платника податку на додану вартість.

          З 01.01.2009 позивач перейшов на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, у зв’язку з чим отримав свідоцтво № 100165202 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

          У загальній декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року позивачем заявлено бюджетне відшкодування в сумі 4953029 грн., при розрахунку якого враховано податковий кредит, що виник у грудні 2008 року на підставі податкових накладних, виписаних до 01.01.2009 за операціями з виготовлення та/або придбання сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), основних фондів.

          Актом перевірки від 17.04.2009 № 311/2301/34099131 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 81.3 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого у січні 2009 року завищено бюджетне відшкодування на 4953029,00 грн.

          Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не мав права заявляти у січні 2009 року до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, у розрахунку якого брав участь податковий кредит грудня 2008 року, оскільки з 01.01.2009 перейшов на спеціальний режим оподаткування як сільськогосподарське підприємство. Податковий орган вважає, якщо податок на додану вартість відображений у загальній декларації за грудень 2008 року (рядок 26 –залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), то у січні 2009 року такий податковий кредит необхідно зменшити, перенісши його до скороченої декларації.

          Інших підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування у січні 2009 року податковим органом не визначено. Реальність здійснення господарських операцій, правомірність формування податкового кредиту та розрахунку від’ємного значення податковий орган не оспорював, фактичної сплати податку на додану вартість постачальникам товару не заперечував.

З вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) випливає, що правило переносу від’ємного значення попереднього звітного періоду до складу податкового кредиту наступного податкового періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).          

          Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення у платника податку, який перебуває на загальній системі оподаткування, від’ємного значення з податку на додану вартість, яке за правилом абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону при відсутності у попередніх податкових періодах податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (у даному випадку січня 2009 року), платник податку не може бути позбавлений права на отримання бюджетного відшкодування у січні 2009 року з тієї підстави, що з січня 2009 року перейшов на спеціальний режим оподаткування як сільськогосподарське підприємство.

          Статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення п. 81.3 якої вказує податковий орган, регламентовано спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

          Відповідно до п. 81.2 ст. 8 Закону спеціальний режим оподаткування передбачає:

          а) звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону;

          б) оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку:

          6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

          9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.

          Ставки податку, зазначені у цьому пункті, нараховуються на базу оподаткування, визначену згідно із статтею 4 цього Закону.

          Відповідно до п. 81.3. ст. 8 Закону сума податку, отримана сільськогосподарським підприємством внаслідок застосування ставок, визначених пунктом 81.2 цієї статті:

          повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством на ціну виробничих факторів, а також для інших цілей;

          не включається до складу валових доходів сільськогосподарського підприємства з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

          Зі змісту наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість», які до 01.01.2009 року були зупинені відповідно до пункту 11.22 статті 11 цього Закону, випливає, що визначений ними спеціальний режим оподаткування, за яким сума податку на додану вартість повністю залишається у власності сільськогосподарського підприємства, не підлягає сплаті (стягненню) до бюджету в межах норм цього Закону та використовується для відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким сільськогосподарським підприємством, поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснювались позивачем з 01.01.2009 –часу поновлення дії норм цього Закону та переходу позивача на спеціальний режим оподаткування.

          До 01.01.2009 позивач перебував на загальній системі оподаткування податком на додану вартість, від’ємне значення в нього виникло за наслідками здійснення господарських операцій до 01.01.2009, а право на отримання - у наступному податковому періоді –січні 2009 року. Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено, що у разі переходу на спрощену систему оподаткування у періоді, в якому відбувся такий перехід (січень 2009 року), платник податку втрачає право на отримання бюджетного відшкодування, яке, в свою чергу, виникло у попередньому податковому періоді (грудень 2008 року).

          Тому, за умови дотримання платником податку порядку визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, встановленого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у податковому періоді, в якому відбувся перехід на спрощену систему оподаткування, позивач не втрачає права на отримання у загальному порядку бюджетного відшкодування, в розрахунку якого враховувався виключно податковий кредит з перенесеного від’ємного значення, що виникло у грудні 2008 році.

          У податковій декларації (скороченій) за січень 2009 року позивач зобов’язаний був відображати тільки ті товари (послуги), які придбавались у даному звітному періоді для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також ті основні фонди, які придбавались (споруджувались) у даному звітному періоді з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у зв’язку з чим суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

          Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді           Н.Г. Пилипчук

                                                                      Л.І. Бившева

          Л.В. Ланченко

          Н.Є. Маринчак

          М.О. Федоров