Ухвала суду № 18528370, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-22483/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді                     Пилипчук Н.Г.

суддів                                        Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Островича С.Е.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                     Андрюхіній І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007

у справі № А38/418-06          

за позовом Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції

до 1. Приватного підприємства «Регіональна оптово-торгова база»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Трейдінг»

про визнання усного правочину недійсним, -

           ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007, у задоволенні позову відмовлено.

Західно-Донбаська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки ПП «Регіональна оптово-торгова база»від 15.05.2006 № 171/23-24225063 встановлено, що між ПП «Регіональна оптово-торгова база»(покупець) та ТОВ «Опт-Трейдінг»(постачальник) укладено усну угоду від 03.06.2005, за якою на підставі податкової накладної № 150 від 03.06.2005 та накладної від 03.06.2005 здійснено поставку товару на загальну суму 3307,20 грн., в тому числі 551,20 грн. ПДВ. За отриманий товар покупець розрахувався з постачальником готівкою.

Податковий орган вважає, що ТОВ «Опт-Трейдінг», укладаючи угоду, діяло з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки мало умисел на приховування від оподаткування доходу. У підтвердження цього посилається на рішення місцевого суду Калиновського району м.Донецька від 31.10.2002, яким установчі документи та свідоцтво платника ПДВ були визнані недійсними з моменту реєстрації, оскільки підприємство створено підставною особою з порушенням чинного законодавства, що, на думку податного органу, дало змогу використати підробну печатку та безпідставно отримати право на нарахування податків та складання податкової накладної.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати вчинення сторонами угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки вважає, що вищевикладені обставині не можуть свідчити про наявність цієї мети.

Необхідними умовами для визнання недійсним договору є його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірної угоди не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірної угоди.

Порушення платником податків певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і само по собі не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням суду про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ однієї сторони угоди недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладенні конкретної угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб’єкта.

Сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства та свідоцтва платника податку на додану вартість сам по собі не тягне безумовних висновків про недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 22.01.2007 ТОВ «Опт-Трейдінг»значиться у ЄДРПОУ.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості про підприємство.

Утім, суди не врахували, що вимоги про визнання недійсним правочину (угоди, господарського зобов’язання), яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову з огляду на таке.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби могли звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину мав бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

За недоведеністю існування такої мети, відсутністю підстав вважати угоду нікчемною, відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За таких обставин, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати спірну угоду такою, що вчинена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а відтак, і вважати її нікчемною, вважає, що провадження у справі щодо розгляду позовних вимог про визнання угоди недійсною підлягає закриттю із скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій у цій частині, а в решті оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.

При цьому суд касаційної інстанції з огляду на встановлену обставину щодо укладення та виконання сторонами спірної угоди 03.06.2005 зазначає про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, ще й з тих підстав, що річний строк, передбачений ст. 250 цього Кодексу, для застосування адміністративно-господарських конфіскаційних санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення суб’єктом господарювання установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом (листопад 2006 року) закінчився.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2007 в частині відмови у задоволенні позову про визнання усного правочину недійсним скасувати та закрити провадження у справі в цій частині, а в решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      С.Е. Острович

                                                                      М.О. Федоров