Ухвала суду № 18528358, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-42687/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді                     Пилипчук Н.Г.

суддів                                        Бившевої Л.І.

                                        Ланченко Л.В.

                                        Островича С.Е.

                                        Федорова М.О.

при секретарі                     Андрюхіній І.М.

за участю представників

позивача Саламахи О.В.

відповідача Степаненка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський Агро»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі № 2-а-4134/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський Агро»

до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

           ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2009 позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення від 03.09.2007 № 0000051000/0, від 15.11.2007 № 0000051000/1, від 14.01.2008 № 0000051000/1/1 та від 18.01.2008 №0000051000/2 скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь «Дунайський Агро»3,40 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Дунайський Агро» подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для справи.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

          Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість прийняті на підставі акту перевірки від 23.08.2007 № 819/23-0/33010652 за період з 01.01.2006 по 01.04.2007. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сплачені суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ПП «Антарес плюс», установчі та бухгалтерські документи якого визнані недійсними судовим рішенням, та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(суть порушення не з’ясована). Судом першої інстанції надана правова оцінка зафіксованому в акті перевірки порушенню вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого суд дійшов висновку про відсутність підстав у податкового органу для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

          Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (главою 1 «Апеляційне провадження»).

Виходячи із приписів п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив правильності встановлених судом першої інстанції обставин та їх правової оцінки, дотримання судом норм матеріального та процесуального права, не дослідив доводів сторін та постановив ухвалу без встановлення обставин у справі, які б мали бути підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, без зазначення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Приймаючи нову постанову про відмову у позові, обмежився лише констатацією факту неналежного з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, чого недостатньо для висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з’ясувати суть зафіксованих в акті перевірки порушень та правову природу застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Необхідно звернути увагу суду на те, що кошти, які мають обліковуватися на спецрахунку з податку на додану вартість згідно із приписами п.п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) та «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», затвердженого постановою від 26.02.1999 № 271, не відповідають ознакам податкового зобов’язання, встановленим п. 1.2., п.1.3 ст. 1 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, а також ознакам штрафних санкцій, встановленим п. 1.5 ст. 1 цього ж Закону.

У випадку встановлення обставини щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно врахувати зміст п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинного на час виникнення спірних відносин), виходячи з якого обов’язок щодо сплати штрафу у платника податків виникає виключно за умови самостійного донарахування податковим органом податкових зобов’язань, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а розмір штрафу, який платник податків зобов'язаний сплатити (десять відсотків), законодавцем ставиться в залежність від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу) тощо.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                            УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський Агро»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                         Н.Г. Пилипчук

Судді                                                            Л.І. Бившева

                                                                      Л.В. Ланченко

                                                                      С.Е. Острович

                                                                      М.О. Федоров