Ухвала суду № 18526808, 22.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"22" вересня 2011 р. Справа № 2а/1770/595/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Мацького Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Соморової В.А. ,

за участю представників позивача

<Поле для текста >

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" березня 2011 р. у справі № 2а/1770/595/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчпром" <Текст >до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Харчпром” (надалі-ТзОВ “Харчпром”) звернулося до суду з вказаним адміністративний позовом, вимоги за яким 25.02.2011 року збільшило , та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне (надалі - ДПІ у м.Рівне) № 0001522342/2 від 05.11.2010 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 6356937 грн. в т.ч. 3583411 грн. основного платежу та 2773526 грн. застосованих штрафних санкцій, № 0001532342/2 від 05.11.2011 р. згідно якого визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 2907384 грн. в т.ч. 1938256 грн. основного платежу та 969128 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001542342/2 від 05.11.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 71033 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 35517 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення яке не відповідає встановленим обставинам. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не прийняв до уваги того, що під час проведення перевірки було встановлено не включення до складу валових доходів суми комісійної винагороди отримання якої передбачено за договорами комісії з ПП ОСОБА_3 в розмірі 27117 грн. та 402222 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання по ПДВ. Також, встановлено заниження балансової вартості запасів на ТОВ “Харчпром” на суму 142513 грн. у звязку з визнанням попередньо придбаних продуктів харчування непридатними для подальшої реалізації, завищено валові витрати на вартість придбаних у ТОВ “Мірріс” маркетингових послуг, які не використані в рамках господарської діяльності позивача.

Також, апелянт посилається на те, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що правочини вчинені ТзОВ “Харчпром” з ПП “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП “Вальдес” не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені і є нікчемними, а тому, валові витрати та податковий кредит сформований позивачем по вказаних господарських операціях безпідставно.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2010 року ДПІ у м. Рівне було складено акт № 26/23/33001184 за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року (а.с. 35-81, том 1).

Проведеною перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2, 5.4.4, п. 5.4, п. 5.9, ст. 5, пп. 7.3.5, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 3583411 грн. та порушення п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 1938411 грн. та завищено бюджетне відшкодування на суму 71033 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001522342/0 від 25.05.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 6 356937 грн. в т.ч. 3583411 грн. основного платежу та 2773526 грн. застосованих штрафних санкцій, № 0001532342/0 від 25.05.2010 року про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 2907384 грн. в т.ч. 1938256 грн. основного платежу та 969128 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001542342/0 від 25.05.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 р. на 71033 грн. та застосування штрафних санкцій на 35517 грн. (а.с. 33,34 том 1).

В процесі адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення № 0001522342/0 від 25.05.2010 р. та № 0001522342/1 від 06.08.2010 р. скасовано в частині визначення податку на прибуток підприємств на суму 102000 грн. в т.ч. 60000 грн. основного платежу та 42000 грн. застосованих штрафних санкцій, в решті, скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Щодо твердження податкового органу про отримання ТзОВ “Харчпром” комісійної винагороди на суму якої занижено валові доходи та податкові зобовязання по ПДВ, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону, не узгоджуються з первинними документами, та є за своєю суттю домислами на підставі яких не дозволяється визначати суму податку на прибуток та податку на додану вартість.

Так, за змістом п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону України, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника

податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічні положення містяться в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Законі України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору комісії від 20.01.2009 року ТзОВ “Харчпром” було реалізовано на експорт товар. Розмір виручки, отриманої ТзОВ “Харчпром” від реалізації товару на експорт за договором комісії було встановлено під час проведення перевірки на підставі бухгалтерських регістрів та підтверджено в судовому засіданні.

Доводи податкового органу з приводу того, що позивач на підставі ст. 1020 ЦК України зобовязаний був утримати із суми виручки комісійну винагороду та збільшити на її розмір валові доходи є безпідставними.

24 липня 2009року ТзОВ “Харчпром” було укладено договір комісії з ПП ОСОБА_3, за яким, позивачем було отримано паливно-мастильні матеріали на суму 3417777,52 грн. в т.ч. ПДВ 80444,4 грн.

Згідно умов договору, сума комісійної винагороди, що повинен отримати ТзОВ “Харчпром” становить 15 % , а тому відповідачем було збільшено валові доходи на суму 402222 грн. (427222,2 - 25000) та податкові зобовязання по ПДВ на суму 79444 грн. Однак, під час проведення перевірки та під час розгляду справи по суті було встановлено, що розмір комісійної винагороди отриманої ТОВ “Харчпром” від подальшої реалізації товару становить 25000 грн. Вказані доводи відповідачем не спростовані, а також не доведені обставини, викладені в акті перевірки щодо збільшення валових доходів.

Є безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. твердження податкового органу щодо заниження позивачем приросту запасів за 9 місяців 2009 р. на суму 142513 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ “Харчпром” займається торгівлею спеціями, які мають значний термін придатності та не потребують особливих умов зберігання.

Проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем на протязі 2007-2008 років придбано у ПП ОСОБА_4, ПП ВКФ “Трейд-Пак” та ТОВ “Бізнес-Скай” спеції, які були оприбутковані та перебували до липня 2009 р. на відповідальному зберіганню у ПП ВКФ “Тред-Пак”.

У зв"язку з тим, що 28.04.2010 року інвентаризаційною комісією було встановлено відсутність залишків товарів на складах, ревізори дійшли висновку, що спеції не були використані в господарській діяльності та зіпсувалися, а тому їх вартість не могла брати участі в розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів.

Проте такі висновки податкового органу є передчасними та спростовані судом першої інстанції.

Зі змісту матеріалів інвентаризації запасів на складах ТзОВ “Харчпром” вбачається, що інвентаризацією не охоплювався період січень-квітень 2010 року та не досліджувалося ревізорами, хоча судом достовірно встановлено, що за вказаний період ТзОВ “Харчпром” було реалізовано придбані у ПП ОСОБА_4, ПП ВКФ “Трейд-Пак” та ТОВ “Бізнес-Скай” спеції, а отриману виручку включено до складу валового доходу за 1 кв. 2010 року.

Вирішуючи питання про правомірність віднесення ТзОВ “Харчпром” вартості отриманих від ТОВ ТД “Мірріс” маркетингових послуг на суму 554077,78 грн., суд першої інстанції правильно виходив з того, що такі дії позивача узгоджуються з вимогами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Судом встановлено, що 01.05.2009 року між ТзОВ «Харчпром» та ТОВ ТД “Мірріс” було укладено договір про надання маркетингових (посередницьких) послуг (а.с.120-124 том 2).

Сформовані позивачем валові витрати у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підтверджуються первинними та розрахунковими документами, що досліджені судом під час розгляду справі. Зазначені документи за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV, а тому посилання відповідача на те, що такі послуги не використані позивачем в рамках господарської діяльності не узгоджуються з дослідженими доказами по справі.

Доводи податкового органу про те, що ТОВ ТД “Мірріс” не мало права надавати такі послуги, не впливають на правильність формування витрат, оскільки надання маркетингових послуг не потребує наявності будь-яких дозвільних документів (ліцензій, сертифікатів, дозволів тощо).

Також, є безпідставним посилання апелянта на Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. № 145 та Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових затверджених наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 21 січня 1999 р. № 15, оскільки вказані Методичні рекомендації визначають перелік витрат подвійного призначення на науково-технічне забезпечення господарської діяльності, винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, повязаних зосновною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів для їх використання в господарській діяльності платника податку.

В даному випадку на ТзОВ “Харчпром” не виникає нематеріальний актив, який відображається на балансі товариства і на який останнє набуває прав власності.

При отриманні ТзОВ “Харчпром” від ТОВ ТД “Мірріс” маркетингових послуг виникли виключно валові витрати повязані з організацією та веденням господарської діяльності, які і у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” були включенні до складу валових витрат.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку ТзОВ «Харчпром» вимог пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. є обгрунтованими та узгоджуються з вимогами Закону.

Відповідно до пп. 7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у звязку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Виходячи з вказаних норм, фактично оподаткуванню підлягає лише частина чистого прибутку, яку підприємство може отримати в разі перевищення суми отриманої виручки на балансовою вартістю валюти.

При цьому у відповідності до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ “Харчпром” до складу валових доходів було включено позитиву різницю між отриманою виручкою від продажу валюти та її балансовою вартістю.

Щодо висновків податкового органу про те, що укладені ТзОВ “Харчпром” договори купівлі-продажу нафтопродуктів з ПП “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП “Вальдес” є нікчемними, то суд першої інстанції правильно виходив з того, що, правочини вчинені з вказаними контрагентами є реальними та мають наслідком взаємну зміну прав та обовязків між сторонами.

Будь-яких доказів зі сторони податкового органу на підтвердження їх нікчемності надано не було.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Аналогічні вимоги містяться і в пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону).

Відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо форми та змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зауважень щодо їх оформлення податковий орган не висловлював.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено первинні документи ТзОВ “Харчпром” на придбання у ПП “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП “Вальдес” та їх наступне передання для ПП ОСОБА_3 Зазначені документи відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (а.с. 184,185-202,205-213 том 1, а.с.1-4,6,7,9-20 том 2, а.с.44, 49,51-57,59-61 том 4).

На момент вчинення господарських операцій відомості про ПП “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП “Вальдес” знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та у відповідності до ст. 18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказані особи були зареєстрованими платниками податку на додану вартість з правом виписування податкових накладних.

Частиною 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, ТзОВ “Харчпром” правомірно сформувало валові витрати на суму 9 619997 грн. та податковий кредит на суму 1923999,38 грн.

Відповідач в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень № 0001522342/2 від 05.11.2010 р., № 0001532342/2 від 05.11.2011 р. та № 0001542342/0 від 05.11.2011 р., а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Харчпром" пров.Робітничий 5,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023

<Текст >