Ухвала суду № 18526676, 22.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а/0270/2906/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Боровицького О.А., Смілянця Е.С.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним й скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Поділлявторметал" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним й скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає необгрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні 22 вересня 2011 року апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представники позивача з вимогами апеляційної скарги не погодились, оскільки вважають, що постанова суду, прийнята за наслідками розгляду справи в суді першої інстанції, є законною та обгрунтованою, а тому просили Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою звернення позивача до суду є його непогоджуваність із винесенням ДПІ у м. Вінниці податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2011 року №0001722330 у зв"язку з встановленням під час перевірки порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 717148,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було проведено перевірку позивача з порушенням вимог чинного законодавства, а також висновки за результатами перевірки суперечать положенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, згідно обставин справи, ПАТ "Поділлявторметал" податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року №9006478752 від 20 січня 2011 року визначено податкові зобовязання, податковий кредит та розрахунки з бюджетом за звітний період. Відповідно до додатку №5 до декларації "Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" в розділі ІІ "Податковий кредит" встановлено, що ПАТ "Поділлявторметал" в рядку 10.1 декларації по податку на додану вартість відобразило обсяг поставки (кол. А) в сумі 3585738,00 грн та суму податку на додану вартість (кол. Б) 717147,58 грн, сформованому по постачальнику ТОВ "Лімер-Плюс".

В свою чергу, відповідно до матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лімер-Плюс", оформлених актом від 18 березня 2011 року №347/23-300/35066348 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва встановлено, що товариство не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведена доказова база щодо нікчемності укладених ТОВ "Лімер-Плюс" правочинів з постачальниками.

Враховуючи вищевикладене, на думку податкового органу, взаємовідносини між ТОВ "Лімер-Плюс" та його контрагентами покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак у позивача були відсутні підстави для відображення сум податку на додану вартість в розмірі 717147,58 грн. в розділі ІІ "Податковий кредит" в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року №9006478752 від 20 січня 2011 року.

Однак з вказаним колегія суддів не погоджується, чим підтверджує правильність позиції суду першої інстанції з даного питання, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України (ЦК України), недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, в листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 та узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини (справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає вірною позицію Вінницького окружного адміністративного суду стосовно вказаного питання та погоджується з твердженням про те, що при здійсненні ДПІ у м. Вінниці перевірки позивача необхідним було саме дослідження первинних документів ПАТ "Поділлявторметал", встановлення реальності здійснення саме ним господарських операцій.

В той же час, відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів проведення саме такої перевірки - при проведенні перевірки використано декларації з податку на додану вартість, дані електронної системи та акт перевірки ТОВ "Лімер-Плюс", додаткові документи у позивача не витребовувались та не досліджувались.

А відтак, висновки перевірки жодним чином не аргументовані з правової точки зору, не містять жодних правових підстав для позбавлення позивача права на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не містять жодного конкретного факту протиправних дій ПАТ "Поділлявторметал", так як зроблені без належної перевірки товариства з використанням даних перевірки іншого платника.

Окрім того, які свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м. Вінниці також порушено порядок проведення такої перевірки, встановлений податковим законодавством, а саме:

- перевірка у позивача проведена без наявності підстав для її проведення (підставою для її проведення визначено підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, згідно із яким проводиться документальна позапланова виїзна перевірка, в той час коли відповідачем проводилась документальна невиїзна перевірка позивача);

- наказ "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ "Поділлявторметал" не містить зазначеного періоду, за який проводиться перевірка, його предмету;

- наказ "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПАТ "Поділлявторметал" вручений позивачу не належним чином, а саме після проведення перевірки, що в свою чергу позбавило останнього прийняти участь в проведенні перевірки, надати пояснення, первинні документи тощо або ж недопустити працівників податкового органу до такої перевірки;

- акт перевірки, складений за її результатами не був вручений ПАТ "Поділлявторметал", що також позбавило позивача можливості надати усі необхідні на перевірку документи для захисту своїх прав як добросовісного платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним й скасування податкового повідомлення рішення, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі "27" вересня 2011 р.

Головуючий Гонтарук В. М.

СуддіБоровицький О.А.

Смілянець Е.С.