Ухвала суду № 18526615, 20.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2828/11

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б., Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Капітан" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Капітан" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001082310 від 29.03.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року позовні вимоги ПП "Капітан" було задоволено та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0001082310 від 29.03.2011 року.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ПП "Капітан".

Зокрема, апелянт мотивуючи доводи апеляційної скарги, вказує на те, що з огляду на обставини викладені в апеляційній скарзі, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом без повного з'ясування обставини, що мають значення для справи та підтвердження відповідними доказами. Також апелянт зазначає про факт залишення судом першої інстанції поза увагою окремих доказів, що свідчать про правомірність прийнятого ДПІ у м. Вінниці податкового повідомлення-рішення.

Відповідно ж до надісланих на адресу суду апеляційної інстанції заперечень на позовну заяву, ПП "Капітан" заперечує проти вимог апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці, зазначаючи про відсутність законних підстав у ревізор-інспектора для донараховування суми податкового зобов'язання по ПДВ, в тому рахунку застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, нібито встановлених ним, положень п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

20.09.2011 року від представника ПП "Капітан" надійшла заява про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

ДПІ у м. Вінниці повноважних представників у судове засідання не направило, хоча повідомлялось про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ПП "Капітан" зареєстровано як юридичну особу 16.03.1994 року за №11741200000001779 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, а згідно довідки Вінницького обласного управління статистики від 29.05.2002 року № 1779, відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 20090554, де видами діяльності останнього визначено - оптова та роздрібна торгівля авто товарами, оптова та роздрібна торгівля напоями, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У період з 10.12.2010 року по 23.12.2010 року на підставі направлення від 10.12.2010 року №3476/23, виданого ДПІ у м. Вінниці головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ м. Вінниці, радником податкової служби І рангу Мельничук О.П. була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Капітан" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині достовірності нарахування сум податку на додану вартість за квітень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року, яким зафіксовано факт порушення ПП "Капітан" п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 755265 грн., що призвело до завищення значення рядка 21 на зазначену суму.

І як наслідок, на підставі вказаних висновків, ДПІ у м. Вінниці було прийнято відносно ПП "Капітан" податкове повідомлення - рішення №0000072310 від 14.01.2011 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 755265 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 188816 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем було подано письмові заперечення, яке в ході розгляду податковим органом було відхилено. Окрім того, відповідно до матеріалів справи позивач скористався наданим йому правом адміністративного оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення №0000072310 від 14.01.2011 року до ДПА у Вінницькій області.

Рішенням ДПА у Вінницькій області № 5771/10/25-009 від 17.03.2011 року податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині 188816 грн. штрафної санкції з податку на додану вартість, а в іншій частині залишено без змін. Відповідачем 29.03.2011 року було винесено нове податкове повідомлення рішення № 0001082310 від 29.03.2011 року, яким встановлена позивачу сума завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 755256 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП "Капітан" та скасовуючи податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці від 14.01.2011 року за №0000072310, виходив з того, що вимоги викладені у акті перевірки ДПІ у м. Вінниці №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року про формування податкового кредиту звітного періоду тільки за такими податковими накладними, які виписані і отримані в результаті господарської діяльності цього ж самого періоду суперечать положенням нормативних документів вищестоящої установи ДПА України, які були зареєстровані в Мінюсті України та видані у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" і дають право платнику податків виправляти допущені ним помилки.

До такого висновку, суд першої інстанції дійшов в результаті наступного.

Як було встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції, зазначаючи в акті перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 року про порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 755265,00 грн. у звязку із зайвим включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, інспектор-ревізор податкового органу не зазначив в чому саме полягає порушення вказаних норм закону з боку ПП "Капітан", адже всі суми, які були включені до податкового кредиту, підтверджені первинними документами, податковими накладними та відповідними реєстрами отриманих податкових накладних, що підтверджено в акті перевірки та оглянуті в судовому засіданні.

Також, суд першої інстанції звертає увагу на той факт, що важливим у даному випадку є період, який визначає момент закінчення права на податковий кредит, що встановлюється податковим законодавством на протязі 1095 днів.

В ході ж аналізу положень п.п. 7.2.8 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) та положень п.п. 9.2 п. 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність усіх підстав для включення ПП "Капітан" податкових накладних за березень 2010 року до реєстру отриманих накладних за квітень 2010 року.

Крім того, суд першої інстанції звертаючи увагу на відсутність в акті перевірки будь-яких обґрунтувань порушень Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) з боку позивача, зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача, оскільки останні ґрунтуються виключно на відсутності підтвердження документами затримки в отриманні податкових накладних, що з огляду на вищезазначене, в жодній мірі не є порушенням вищевказаного закону, оскільки платник податків не зобов'язаний підтверджувати факт отримання податкової накладної з запізненням.

Що ж стосується висновку посадових осіб відповідача про те, що ПП "Капітан" не мало права на податковий кредит через відсутність підтверджуючих документів затримки в одержанні податкових накладних, то суд першої інстанції зазначає, що хоча п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1. п. 7.5. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин), на який посилається ревізор у складеному ним акті перевірки, передбачено написання заяви про затримку контрагентами податкових накладних, однак це є правом, а не обовязком платника. Враховуючи факт, що дана заява подається лише в тому випадку, якщо постачальник відмовляється надати податкову накладну, що не має місця в межах розгляду даної справи, а інших підтверджуючих документів про надходження податкових накладних, а саме: листів, конвертів, бандеролі чи іншої поштової документації в платника податку для включення до податкового кредиту даний Закон не передбачає, доводи відповідача в цій частині судом відхилені.

Суд першої інстанції, в ході аналізу положень наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" спростовує також зазначену ревізором-інспектором в акті перевірки таку причину збільшення податкового кредиту в квітні 2010 року на суму 755265 грн., як самостійне виправлення позивачем помилки за березень 2010 року, звертаючи увагу при цьому, що самостійна помилка також зазначена в рядку 16.1 податкової декларації по податку на додану вартість та у додатку 1 до податкової декларації по податку на додану вартість.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовні вимог ПП "Капітан", виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

В силу положень п.п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів, робіт, послуг не підтверджених податковими накладними.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається у відповідності до положень п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у відповідності до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або ж дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, порядок обчислення і сплати податку на додану вартість визначається ст. 7 вказаного закону, зокрема п.п. 7.2.8 якого передбачає обов'язок платників податку вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно зі ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону.

Так, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до податкового законодавства. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної, не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку (визначеній у такій податковій накладній) до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

В контексті даного спору, слід також звернута увагу на п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), де визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Окрім того, судовою колегією було проаналізовано положення Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 244 від 30.06.2005 року, п.9 якого визначено особливості заповнення деяких граф розділу I Реєстру. Зокрема п.п. 9.2 п. 9 вказаного Порядку визначено, що у графі 2 вказується дата виписки податкової накладної.

Таким чином, беручи до уваги, окрім того, і лист ДПА України від 18.04.2008 року за №8109/7/16-1117, в додатку до якого зазначено, що податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності внесення ПП "Капітан" включення податкових накладних за березень 2010 року до реєстру отриманих накладних за квітень 2010 року.

Висновок посадових осіб відповідача про те, що ПП «Капітан» не мало права на податковий кредит через відсутність підтверджуючих документів затримки в одержанні податкових накладних суперечить п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1. п. 7.5. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону, на який посилається ревізор у складеному ним акті перевірки. Вищезазначені пункти Закону при затримці від постачальників податкових накладних, передбачають написання заяви про затримку контрагентами податкових накладних, однак це є правом, а не обовязком платника. Дана заява подається в тому випадку, якщо постачальник відмовляється надати податкову накладну, проте, постачальники не відмовляли в наданні податкових накладних. Інших підтверджуючих документів про надходження податкових накладних, а саме: листів, конвертів, бандеролі чи іншої поштової документації в платника податку для включення до податкового кредиту даний Закон не передбачає.

Для надання оцінки висновку суду першої інстанції щодо правомірності включення ПП "Капітан" до відповідного рядка декларації за квітень 2010 року уточнюючі показники попереднього податкового періоду, судовою колегією було здійснено детальний аналіз положень Порядку заповнення і подання податкових декларацій з податку на додану вартість встановленого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".

Зокрема, в п. 4.4. Порядку заповнення і подання податкових декларацій з податку на додану вартість вказується, що якщо платник податків самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник податків зобовязаний подати у порядку, встановленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених в першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Підпункт 4.4.1. вказаного Порядку зазначає, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнюючих показників.

Згідно з п.п. 5.8. вищезазначеного Наказу ДПА України, у рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та з огляду на здійснений аналіз чинних на момент виникнення правовідносин, що є предметом розгляду в межах даної справи, норм чинного законодавства, що регулюють порядок здійснення обрахунку та сплати податку на додану вартість, судова колегія дійшла висновку про правомочність позивача на виправлення помилок, допущених в попередніх податкових періодах.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Головуючий суддя/підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар