Ухвала суду № 18526599, 20.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а/0270/2276/11

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А. , суддів: Гонтарука В. М., Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Життя" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Життя" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Життя" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№0001192310/0, 0001202310/0 від 24.11.2010 року та №№ 0001192310/1, 0001202310/1 від 27 грудня 2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з використанням своїх повноважень та з метою, з якою ці повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вказаних рішень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати необгрунтовану, на думку апелянта, постанову та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зокрема вказує на те, що судом безпідставно застосовано пункт 1.22 статті 1 та 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент спірних правовідносин); підпункт 5.3.2 пункту 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого Наказом МФУ №415 від 28.04.2006 року, зареєстрованого в Мінюсті 26.05.2006 року за №610/12484. На думку апелянта, безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що витрати на виконання робіт за договором будівельного підряду №3/07 від 19.01.2007 року між ТОВ "Життя" (підрядник) та ТОВ "Будівельна компанія "Антар" (генпідрядник) безпідставно віднесені позивачем до складу валових витрат, оскільки дані витрати фактично не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, адже понесені субпідрядними організаціями, що призвело до порушення підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; а також про те, що договір субпідряду №10/10-02 від 10.10.2008 року, укладений між ТОВ "Життя" та ТОВ "Експертдіагностика" є нікчемним правочином.

Державною податковою інспекцією у м. Вінниці подано заперечення на апеляційну скаргу (вх. №5742 від 18.08.2011 року) в яких відповідач просить залишити постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення у зв'язку з її безпідставністю.

Сторони в судове засідання до суду апеляційної інстанції уповноважених представників не направили.

Враховуючи положення частини 4 статті 196 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Згідно із частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Життя" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року, а також з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2007 року по 30.06.2010 року, працівниками ДПІ у м. Вінниці складно акт № 3719/2301/20083347 від 16.11.2010 року, який став підставою для нарахування позивачу податкових зобовязань, про що 24.11.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 00011923100 з податку на прибуток та № 00012023100 з податку на додану вартість.

За результатом адміністративного оскарження до ДПА у Вінницькій області та ДПА України зазначені податкові-повідомлення рішення залишено без змін. Відповідне рішення ДПА України № 7889/6/25-0115 датоване 26.04.2011 року.

Оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийнято за порушення ТОВ "Життя" підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення правовідносин) в результаті чого занижено податку на прибуток на суму 1024659 грн. та пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.4. пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 551375 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов наступних висновків, з якими погоджується колегія суддів.

Щодо віднесення податковим органом до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості товариства за виданим ТОВ "Інвестиційна компанія "БЕКАС" векселем (заборгованість позивача перед ТОВ "Інвестиційна компанія "БЕКАС" виникла за рахунок оплати за будівельно-монтажні роботи за договором № 1/07 від 19.01.2007 року), як такої, що набула статуту безповоротної фінансової допомоги, внаслідок визнання векселедержателя банкрутом, суд першої інстанції підставно застосував положення пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" в силу яких сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Оскільки, за наслідками визнання субєкта господарювання банкрутом за ліквідаційною процедурою, боргові зобовязання перед останнім для його боржників набувають статусу безнадійної фінансової допомоги, яка, що в силу пункту 4.1.6. є доходами з інших джерел, які включаються до валового доходу підприємства.

Таким чином лише за умови предявлення відповідного векселя особою, що отримала його шляхом індосаменту, у майбутніх податкових періодах, позивач матиме право відобразити дану обставину у податковому обліку також у відповідних періодах. Натомість, будь-яких доказів на підтвердження передачі відповідного векселю шляхом індосаменту, позивачем не надано, як не надано і при перевірці.

Надаючи правову оцінку висновкам перевіряючих щодо безпідставного віднесення до складу валових витрат коштів сплачених як відсотки за кредитним договором від 11.06.2007 року № 39/07 із врахуванням внесених до нього змін, метою отримання кредиту згідно якого є придбання основних засобів, а саме 2-х баштанових кранів РО/23В РА 452, суд першої інстанції вірно застосував положення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та положень бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом МФУ від 28.04.2006 року № 415. Як наслідок, валові витрати на відповідну суму коштів податковим органом зменшено правомірно.

Позивачем, включивши до валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених позивачем ТОВ "Антар" за надані послуги генерального підряду, в ході виконання будівельно-монтажних робіт по спорудженню 27-ми поверхового будинку у м. Києві по вул. Драгомирова 4-б, допущено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в силу якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, адже дані витрати фактично не повязані з господарською діяльністю підприємства, оскільки понесені субпідрядними організаціями. До витрат же підприємства за даними угодами відносяться лише виплати здійснені як оплата за договором субпідряду.

Колегія суддів, також, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності доводів перевіряючих про укладення нікчемного правочину із ТОВ "Експертдіагностика".

08.10.2008 року позивачем укладено договір підряду № 9/08, за яким ТОВ "Життя" взяло на себе зобовязання виконати на замовленням ТОВ "Продагросервіс" підрядні роботи по спорудженню монолітного залізобетонного каркасу на обєкті "Аквапарк" на території ТРЦ "Термінал" в м. Бровари по вул. Київській

За положеннями даного договору підрядні роботи виконуються з власних матеріалів підрядника та його власними силами.

Поряд з цим, ТОВ "Життя" 10.10.2008 року було укладено договір субпідряду № 10\10-02, за яким субпідрядником є ТОВ "Експертдіагностика". Предметом договору субпідряду також є облаштування монолітних залізобетонних конструкцій "Аквапарк" на території ТРЦ в м. Бровари по вул. Київській.

Позивачем не надано доказів в спростування того, що фактично будівельні роботи по спорудженню вказаного обєкту виконували наймані працівники ТОВ "Життя", розрахунки із якими проводились у готівковій формі. Наведене підтверджується також тим, що комерційному директору ТОВ "Продагросервіс" невідомо про залучення ТОВ "Життя" до виконання робіт субпідрядні організації, що вбачається з матеріалів ДПІ у м. Вінниці вх.№ 10885/10 від 14.04.2010 року, ГВПМ ДПІ у м. Вінниці вх.№ 1699 від 14.04.2010 року.

Натомість, за поясненнями директора підприємства ТОВ "Експертдіагностика" (надано на перевірку працівниками ГВПМ ДПІ у м. Вінниці разом із службовою запискою № 29282/8/26-34-02) ТОВ "Експертдіагностика" займається посередницькою діяльністю в сфері будівництва обєктів нерухомості, проте власних працівників будівельної діяльності не мало.

Таким чином, включення ТОВ "Життя" витрат за договором із ТОВ "Експертдіагностика" до валових витрат, а сум ПДВ до сум податкового кредиту є безпідставним та таким, що здійснено за нікчемним правочином.

Вірним є висновок про те, що посилання позивача на наявність первинної документації оформленої за відповідним договором, зокрема податкових накладних, в умовах відсутності як виробничих потужностей так і фактичного виконання робіт за договором не надає йому статусу реально вчиненого, а відтак і не звільняє від наслідків передбачених за укладення нікчемного правочину, як такого, що укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, що призводить до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності на виконання частини 2 статті 72 КАС України, доведено правомірність своїх рішень, тоді як позивачем не надано належних і достатніх доказів для спростування порушень виявлених перевіркою і які слугували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Життя", залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Смілянець Е. С.

З оригіналом згідно:

секретар