Ухвала суду № 18526591, 13.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2226/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М., Драчук Т. О.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта: Лучинського П.В.

позивача: Томенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до Державна податкова інспекція у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

13 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001672330 від 21 березня 2011 року.

Позов мотивовано тим, що акт складений за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Барлінек Інвест" жодним чином не аргументований з правової точки зору, не містить жодних правових підстав для позбавлення Товариства на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не містить жодного конкретного факту протиправних дій ТОВ “Барлінек Інвест”, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 21 березня 2011 року №0001672330, винесене на його підставі, є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001672330 від 21 березня 2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції орган податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну та необгрунтовану постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, які з'явились до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 18 по 21 березня 2011 року на підставі наказу начальника ДПІ у м. Вінниці №1228/23 від 18 березня 2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_4 на підставі статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України) проведена документальна невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Барлінек Інвест" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 липня 2008 року по 01 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт із висновками про порушення Товариством податкового законодавства, а саме не дотримання вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3364676 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення рішення від 21 березня 2011 року №0001672330, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з липня 2008 року по листопад 2010 року на 3364676 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу, ТОВ “Барлінек Інвест” звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги норм ПК України відповідачем не було дотримано, в тому числі акт перевірки з правової точки зору жодним чином не аргументовано, жодних правових підстав для позбавлення Товариства на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування не зазначено, жодного конкретного факту протиправних дій ТОВ “Барлінек Інвест” не вказано, в той час, коли використано матеріали перевірки ФОП ОСОБА_5 та їх висновки застосовано для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, чим порушено права платника, гарантовані йому чинним законодавством, відновлення яких відповідно до статті 162 КАС України можливе шляхом скасування податкового повідомлення рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими, зважаючи на таке.

за перевіряємий період, пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”(чинного на час виникнення даних правовідносин) передбачалось, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 розглядуваного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

На реалізацію наведених правових норм, ТОВ “Барлінек Інвест” за період з 01 липня 2008 року по 01 грудня 2010 року разом із деклараціями з податку на додану вартість подавались заяви на бюджетне відшкодування. Відповідно, податковою інспекцією на підставі статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”проведені виїзні позапланові перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку в тому числі по первинним документам Товариства. До матеріалів справи долучено вказані акти перевірок, з яких вбачається, що предметом дослідження слугували податкові, видаткові, товарно транспорті накладні, реєстри отриманих накладних, договори та інші документи. За результатами перевірок складені відповідні акти.

Як встановлено судом першої інстанції, акт перевірки контрагента позивача - ФОП ОСОБА_5 став не лише підставою для проведення повторної невиїзної перевірки позивача, а й фактично підставою для складення за результатами такої перевірки нового акту.

Судом вірно зазначено, що Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Висновки перевірки не містять жодних правових підстав для позбавлення позивача на отримання податкового кредиту та бюджетного відшкодування, не містять жодного конкретного факту протиправних дій ТОВ “Барлінек Інвест”, так як зроблені без належної перевірки Товариства з використанням даних перевірки іншого платника.

Окрім того, як зазначалось вище, враховуючи формування позивачем протягом перевіряємого періоду податкового кредиту, ДПІ у м. Вінниці проведені відповідні перевірки.

Матеріали даної справи містять акти позапланових виїзних перевірок ТОВ “Барлінек Інвест”за період з 01 липня 2008 року по 01 грудня 2010 року з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування по наведеним правовим нормам, в тому числі і по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_5 Тобто, як вбачається із цих актів, Товариством сформовано податковий кредит на підставі отриманих, зокрема, від контрагента податкових накладних, до оформлення яких, підтвердження товарності операцій по яким, та інше, під час перевірок жодних зауважень у відповідача не було.

Більше того, суд першої інстанції вірно зазначив, що ПК України передбачено лише єдину підставу для проведення повторної перевірки, яка в даному випадку не застосована і бути застосована не може. Тобто, даним правовим актом сформована позиція недопустимості проведення повторної перевірки за той же період та з тих же питань.

Як вбачається із обставин справи, відповідачем, в порушення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, письмовий запит до ТОВ “Барлінек Інвест”не надсилався, що не заперечувалось свідком та представником ДПІ у м. Вінниці, що свідчить про відсутність права у податкового органу застосовувати положення цієї норми у такому випадку. Тобто, перевірка у позивача проведена без наявності підстав для її проведення. Навіть у випадку застосування підстави проведення перевірки - пункту 78.1.1 ПК України, необхідним є проведення позапланової саме виїзної перевірки, в той час, коли ДПІ у м. Вінниці проведена невиїзна перевірка.

Наказ та повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ “Барлінек Інвест”від 18 березня 2011 року направлено їм лише 25 березня та отримано, відповідно 29 березня 2011 року. В той час, коли перевірку розпочато та закінчено 18 березня 2011 року, про що свідчить акт та податкове повідомлення рішення. Наведене платника податку позбавлено права знати про проведення перевірки, ознайомитись з підставами її проведення, оскаржити дії податкової інспекції щодо призначення, проведення перевірки, в тому числі і не допустити працівників інспекції до перевірки.

Разом з тим, акт перевірки від 18 квітня 2011 року №920/2330/34004579 в порушення чинного законодавства позивачу вручено не було, що позбавило Товариство можливості в силу в пункту 85.5 статті 85 ПК України надати усі необхідні на перевірку документи для захисту своїх прав як добросовісного платника податків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій та рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, а також аналізуючи норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про правомірність дій та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідно позовні вимоги товариства підстано задоволено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення першої інстанції є законними і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно, з урахуванням положень статті 200 КАС України, постанова Вінниуького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року скасуванню не підлягає, як така, що прийнята за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до Державна податкова інспекція у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно: секретар