Ухвала суду № 18526590, 13.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/3162/11

Головуючий у 1-й інстанції: Чудок О.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М., Драчук Т. О.

при секретарі: Подолян Н. В.

за участю представників сторін:

апелянта: Миколенка Р.Л.

позивача: Бурчака А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним й скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області з вимогами про визнання протиправними дій податкового органу та скасування рішення №14 від 11.01.2011 року про скасування про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №000113002330 від 20.10.2008 року.

Позов мотивовано тим, що працівниками ДПІ у м. Вінниці за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ “Сяйво-Маркет” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01 серпня 2007 року по 01 квітня 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 серпня 2005 року по 01 грудня 2007 року, складено акт від 17 жовтня 2008 року №294/2330/31414890, яким встановлено заниження Товариством бюджетного відшкодування за перевіряємий період в сумі 178068 гривень.

Висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні - рішенні від 20 жовтня 2008 року №00013002330, згідно із яким Товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225707 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням ДПА у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №141 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 20 жовтня 2008 року №00013002330 скасовано з тих підстав, що перевірка, висновки якої відображено в акті від 17 жовтня 2008 року №294/2330/31414890, проведена працівниками податкових органів в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”, а також, без проведення доперевіряючого аналізу та дослідження надмірної сплати ПДВ до бюджету постачальниками.

На думку позивача, зроблені відповідачами висновки не відповідають фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, що спонукало до звернення до суду з вимогою визнати неправомірним та скасувати рішення ДПА у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №141.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №141 про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 20 жовтня 2008 року №00013002330; присудено стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" витрати по сплаті судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп.

26 липня 2011 року державна податкова адміністрація у Вінницькій області подала апеляційну скаргу на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року. Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підставі цього апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Сяйво-Маркет".

В судове засідання, до суду апеляційної інстанції, з'явились представник апелянта, який доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити та представник позивача, який заперечував проти задоволенн апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга державної податкової адміністрації у Вінницькій області не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 02.10.2008 №868/23 державним податковим інспектором ДПІ у м. Вінниці Гусь В.В. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Сяйво-Маркет” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01 серпня 2007 року по 01 квітня 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01 серпня 2005 року по 01 грудня 2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 жовтня 2008 року №294/2330/31414890, яким встановлено заниження Товариством бюджетного відшкодування за перевіряємий період в сумі 178068 гривень.

Висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні - рішенні від 20 жовтня 2008 року №00013002330, згідно із яким Товариству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 225707 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Вказане рішення ТОВ “Сяйво-Маркет”не оскаржувалось. Визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 178068 грн зараховувалась у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій від 11.01.2011 року №141 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 20 жовтня 2008 року №00013002330 скасовано. Приймаючи своє рішення ДПА у Вінницькій області виходила із того, що перевірка, висновки якої відображено в акті від 17 жовтня 2008 року №294/2330/31414890, проведена в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення адміністративного позову ТОВ “Сяйво-Маркет”, зважаючи на наступне:

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з матеріалів справи, преревіряючими при проведені перевірки та прийняті органами ДПС рішення за формою В2 не досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.

Закон України “Про податок на додану вартість”не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем в результаті своєї господарської діяльності сформовано податковий кредит, в результаті чого у останнього виникло право на бюджетне відшкодування в сумі 178068 гривень.

Дане право позивача підтверджено актом від 17 жовтня 2008 року №294/2330/31414890 та винесеним за його результатами ДПІ у м. Вінниці податковим повідомленням-рішенням від 20 жовтня 2008 року №00013002330.

В результаті чого, позивач продовжуючи здійснення своєї господарської діяльності, щомісячно, за рахунок сформованого податкового кредиту, відтак підтвердженого права на бюджетне відшкодування, погашав податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість, що стверджується даними облікової картки платника.

Мотивом прийняття ДПА у Вінницькій області №141 від 11 січня 2011 року рішення, як зазначалось, було порушення працівниками податкових органів наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість” при проведенні перевірки щодо правомірності формування Товариством податкового кредиту. Тобто, на думку голови ДПА у Вінницькій області податковим інспектором не досліджено “ланцюг” відшкодування ПДВ та не доведено факту зарахування до бюджету сум по ПДВ, що підлягають відшкодуванню.

Натомість, з акту перевірки перевіряючим жодних порушень позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про підставність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування, відповідно не можна погодитися із таким висновком відповідача, адже як було зазначено вище Закон України “Про податок на додану вартість” виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що порушення методичних рекомендацій, саме по собі не є достатньою підставою для скасування результатів перевірки, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер. Як стверджувалось в судовому засіданні представником позивача, накази ДПА України, на які посилається відповідач, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, в розумінні Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”№493/92 від 03.10.1992р. та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом МЮ України №34/5 від 12.04.2005р., зареєстрованого в МЮ України 04.2005р. за № 381/10661.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного рішення, відповідно позовні вимоги товариства підлягають задоволенню

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судове рішення першої інстанції є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до статті 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Маркет" до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним й скасування рішення, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2011 року .

Головуючий суддя/підпис/ Боровицький О. А.

Судді/підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Драчук Т. О.

З оригіналом згідно:

секретар