Постанова № 18526446, 04.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р. Справа № 2-а-6799/10/1805

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2010р. по справі№2-а-6799/10/1805

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми

про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач), звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми, в якому просив суд: визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми, код ЄДРПОУ 22977095, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії згідно положень Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.01.2000 року, здійсненні компенсації втрати частини пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»з 01.01.2001 року, виплаті різниці недоотриманої пенсії з компенсацією неправомірними; зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми, код ЄДРПОУ 22977095, провести перерахунок та призначення пенсії в розмірі, який відповідає Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі не нижче 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.01.2000 року, здійснити компенсацію втрати частини пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»з 01.01.2001 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми, код ЄДРПОУ 22977095, перерахувати та виплатити різницю недоотриманої пенсії з 01.01.2000 року та компенсацію втрати частини пенсії з 01.01.2001 року.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2010 року по справі № 2-а-6799/10/1805 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої пенсії за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.12.2010 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушення строків її виплати відповідно до положень ст. 1-4, 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»починаючи з 01.01.2001 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої додаткової пенсії за період з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.12.2010 року з одночасною виплатою компенсації втрати частини додаткової пенсії у зв'язку з порушення строків її виплати відповідно до положень ст. 1-4. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»починаючи з 01.01.2001 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2010 року по справі № 2-а-6799/10/1805 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог гр. ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р. "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється на рахунок коштів державного бюджету", Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач зазначив, що основна та додаткова пенсія позивачу призначена згідно діючого законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався ст. 50, п. 4 ст. 54, ст. 67 “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі по тексту Закон № 796).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 2 групи, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (а.с.10) та довідкою МСЕК серії МСЕ № 029346 (а.с.11).

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р., постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р. за № 654 та постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав та на які посилається відповідач.

Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статті 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено нові розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлено максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.

Тому, правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій позивачу.

Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 14.10.2010 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2001 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453- IV зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010р.

Оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.)

Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.

Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобовязання здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.

Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 1 рік.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 14.10.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та не навів підстав для його поновлення.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині зобовязання відповідача при обрахуванні не донарахованої частини пенсії врахувати компенсацію втрати частини пенсії у звязку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обовязкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Враховуючи ті обставини, що пенсійні виплати, заявлені в позовних вимогах, на час звернення позивача до суду нараховані не були, колегія суддів вважає, що підстави для зобовязання відповідача при обрахуванні не донарахованої частини пенсії врахувати компенсацію втрати частини пенсії у звязку з порушенням строків її виплати, відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2010 року по справі№2-а-6799/10/1805 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 30.12.2010р. по справі№2-а-6799/10/1805 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми в перерахунку позивачу пенсії по інвалідності відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми провести ОСОБА_1 з 14 жовтня 2009 року перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду ІІ, щодо захворювання якого встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком на час виплати, встановленої законом відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми провести ОСОБА_1 з 14 жовтня 2009 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю, як інваліду ІІ групи, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком на час виплати, встановленої законом відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.